Ухвала суду № 55314800, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/14941/15,К/800/15002/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Косинець В.В.,

представника відповідача Галика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» (далі - позивач, ТОВ «Київінвест-Олімпія») звернулося до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.03.2014 року № 0004402205, № 0004392205 та від 02.06.2014 року № 3531702, № 0007582202 (т. ІІІ, а.с. 105-11).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.03.2014 року № 0004392205; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.03.2014 року № 0004402205 в частині визначення грошового зобов'язання у зв'язку із формуванням позивачем валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, оподаткування кредиторської заборгованості; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 року у справі в частині задоволених позовних вимог скасовано; в цій частині ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014 року № 0004392205; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.2014 року № 0004402205 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 121157 грн. основного платежу та 30289 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 року залишено без змін.

Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

Крім того, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» пункту 44.1 статті 44, пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 242775,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 108428,00 грн.; пункту 164.1 та підпункту 164.2.17, пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 19545,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 25.02.2014 №632/26-59-22-05/21571623 та з врахуванням процедури адміністративного оскарження прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 14.03.2014 року № 0004402205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 285 103 гривні, у тому числі 242775 грн. - основний платіж, 42 328 - штрафні (фінансові) санкції;

- від 14.03.2014 року № 0004392205, яким за порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» до останнього застосовано штрафні санкції у розмірі 246840 грн.;

- від 02.06.2014 року № 3531702, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 30268 грн., у тому числі - 18656,60 грн. - основний платіж, 11612, 20 - штрафні (фінансові) санкції;

- від 02.06.2014 року № 0007582202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 122971 грн., у тому числі 103995 грн. - основний платіж, 18976 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Після подачі адміністративного позову, позивачем на підставі ст. 51 КАС України, 29.07.2014 року подано заяву про зміну предмету позову. Зазначені процесуальні дії вчиненні позивачем після початку розгляду справи по суті.

Статтею 3 КАС України визначено, що позивач - це, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини 1 статті 51 КАС України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Отже, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що позивачем своєю заявою від 29.07.2014 року (т. ІІІ, а.с. 105-113) було частково змінено предмет позову, тобто змінено матеріально-правові вимоги до відповідача.

Однак, судом першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, в порушення ст.ст. 11, 51, 137 КАС України, не враховано принципу диспозитивності та не прийнято ухвалу за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог.

Вказані обставини не були досліджені та враховані також і під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, суду першої інстанції слід вирішити питання про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання про прийняття заяви про зміну позовних вимог з огляду на приписи ст.ст. 11, 51, 137 КАС України.

Крім того, відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент проведення перевірки), органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 73.3. ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, які визначені абзацами 3-9 п. 73.3 ст. 73 ПК України

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог зазначених вимог ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Позивач, як на підставу позову покликався на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки передбачений вищезазначеними вимогами ПК України, однак судами попередніх інстанцій зазначені доводи взагалі не досліджувались.

Крім того, як вбачається із наявного в матеріалах справи наказу відповідача про проведення перевірки від 27.01.2014 року № 174, такий виданий на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (т. ІІІ, а.с. 115). В той же час, перевірка проведена на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, про що зазначено в акті перевірки (т. ІІІ а.с. 81-97). З огляду на зазначене, судам попередніх інстанцій необхідно встановити підстави та порядок проведення перевірки, чи дотримано такий відповідачем.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, однак згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 826/9947/14 - скасувати а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.М. Лосєв

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року.