Ухвала суду № 55314803, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/23376/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби звернулась до суду із позовом в якому, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, просила стягнути з Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - відповідач) 336920,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок несплати самостійно визначеного платником податків зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем не було сплачене, а тому таке підлягає стягненню в примусовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. В свою чергу, позовна вимога про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, належить розглядати в порядку, що визначений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за поданням податкового органу.

Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - позивач, ДПІ) відповідно до ст. 55 КАС України .

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що Податковий кодексу України (далі - ПК України) не встановлює імперативної вимоги звернення податкових органів в порядку ст. 183-3 КАС України з позовами про стягнення коштів з рахунків платників податків.

Заперечень на касаційну скаргу від відповідача не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.11.2012 року № 15237201, 11.10.2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради включено до реєстру відомості про юридичну особу - Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

Відповідно до довідки позивача № 123/18-2010 від 28.11.2012 року відповідач взято на облік в органах державної податкової служби за № 00700053 від 22.11.1994 року.

Згідно довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС № 5445/20-2021 від 01.04.2013 року вбачається, що за період з 16.10.2012 року по 05.02.2013 року у відповідача наявний податковий борг з податку на додану у розмірі 336920,00 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок не сплати відповідачем самостійно задекларованих сум грошового зобов'язання, згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 336920,00 грн., а саме:

- податкова декларація №9064500457 від 19.10.2012 року на суму 76589,00 грн.;

- податкова декларація №9072745319 від 19.11.2012 року на суму 92861,00 грн.;

- податкова декларація №9080482899 від 20.12.2012 року на суму 88223,00 грн.;

- податкова декларація №9085023452 від 17.01.2013 року на суму 79247,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1 ст. 59 ПК України)..

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 95.3 ст. 93 ПК України).

За змістом пп. 6.3.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми податкового боргу на адресу відповідача, на виконання Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Шевченківському районі м. Львова надіслано відповідачу першу податкову вимогу форми «Ю1» від 12.05.2010 року №1/381 на суму 22123,10 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» від 09.07.2010 року №2/536 на суму 25137,39 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок коштів, що перебувають на рахунках боржника, податковий орган повинен зазначити, які заходи вжилися для його погашення та чим це підтверджується.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що законодавець не встановлює обов'язкової послідовності застосування податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, окрім як направлення податкової вимоги до звернення стягнення на кошти або майно. Як кошти, так і майно платника податків згідно з пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України є рівнозначними джерелами погашення його податкового боргу. Погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків або за рахунок його майна є альтернативними заходами погашення податкового боргу платника податків, вибір яких, в разі його несплати платником податків, є прерогативою податкового органу в залежності, зокрема від платоспроможності платника податків.

Зі змісту наведених норм випливає, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок коштів, що перебувають на рахунках боржника, є наявність у платника безперервного податкового боргу.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку в частині задоволення позовних вимог, оскільки для встановлення зазначеного факту та підтвердження обставин, що зумовлюють звернення до суду з вказаним позовом, суд повинен був встановити, чи погашався відповідачем в повному обсязі податковий борг після вручення йому зазначених податкових вимог, тобто, чи порушувалась безперервність наявної у позивача податкової заборгованості з моменту направлення йому другої податкової вимоги від 09.07.2010 року № 2/536.

Крім того, з наданих позивачем документів не можливо встановити наявність безперервного боргу у відповідача, оскільки суми податкового боргу та вищезазначені податкові вимоги були предметом розгляду в судових справах №№ 2а-8812/11/1370, 2а-10024/13-1370, 8812/11/1370, 2а-8184/12/1370, 2а-9613/12/1370, що належним чином не досліджувались судами попередніх інстанцій.

У той же час принцип офіційного з'ясування обставин справи, закріплений у ст. 11 КАС України, передбачає обов'язок адміністративного суду вжити передбачені законодавством заходи для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у справі, у тому числі й виявити та витребувати докази з власної ініціативи.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій повинні були витребувати у сторін необхідні докази щодо наявності (або відсутності) у відповідача безперервного податкового боргу та коштів на рахунку для погашення зазначеної суми податкового боргу, встановити чи виконані вищезазначені судові рішення.

Встановлення зазначених обставини є визначальними для правильного вирішення спору по даній справі, однак вони залишилася поза межами дослідження судами як першої так і другої інстанцій.

Також суд, зазначає, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в порядку позовного провадження, є помилковим, оскільки положення Податкового кодексу України не містять імперативної умови щодо звернення контролюючого органу про стягнення податкового боргу саме в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Більш того, вказана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 813/1498/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.М. Лосєв

А.О. Рибченко