Рішення № 5531382, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/25013.10.09 За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Дизель-2003»

Про стягнення 10445,10 грн.

Суддя В.В. Палій

Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача Шмагалов О.В.- предст. (дов. від 25.08.2009р.)

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Дизель-2003»про стягнення 8994,36грн. основного боргу, 552,88грн. - пені, 186,03грн. - 3% річних, 711,83грн. - збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розташування обєкта зовнішньої реклами від 21.07.2004р. №1635 (далі Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із пунктом 4.1 Договору плата за тимчасове користування місцем для розташування ОЗР справляється щомісячно за площу рекламоносія та складає 192,00грн. в т.ч. ПДВ, а згідно із пунктом 4.3 Договору плата за право тимчасового користування місцем (ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому, на розрахунковий рахунок Робочого органу (позивача у справі), на підставі рахунка-фактури останнього.

Пунктом 6.2. договору за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, позивач вказує, що згідно із статтею 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу пеню за порушення свої зобовязань за Договором. Згідно ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.09.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/250, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.09.2009р.

Ухвалою від 29.09.2009р. розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні 13.10.2009р. представник позивача надав суду розрахунок пені, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 552,88грн.-пені.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судові засідання не зявився, хоча про час розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у довідці про включення до ЄДРПОУ відповідача: м. Київ, вул. Котовського, 11.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2004р. між сторонами був укладений Договір №1635, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) в тимчасове користування місце за адресою згідно Додатку, який є невідємною частиною цього Договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування обєктів зовнішньої реклами (надалі ОЗР), а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії цього договору в частині наданого права користування, на яке припинено дію дозволу.

Відповідно до п.4.1. Договору плата за тимчасове користування місцем для розташування ОЗР справляється щомісячно за площу рекламоносія та складає 192,00грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно із пунктом 4.3 Договору плата за право тимчасового користування місцем (ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому, на розрахунковий рахунок Робочого органу (позивача у справі), на підставі рахунка-фактури останнього (в матеріалах справи).

Також, сторонами було укладено Додаток №1 до Договору, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцями, адреса яких визначена цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цими місяцями.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення обєктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002 № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002 за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування обєктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

З пояснень представника Позивача вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 8994,36грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте станом на час предявлення позивачем позову до суду Відповідач не розрахувався з Позивачем і його заборгованість перед Позивачем за Договором складає 8994,36грн.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004р. встановлено, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8994,36грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 552,88грн. - пені, 186,03грн. - 3% річних, 711,83грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, нарахування якої передбачено п. 6.2 договору, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду з урахуванням положень ч.6. ст. 232 у розмірі 540,52грн., з урахуванням того, що з 15.06.2009р. розмір облікової ставки складав 11,0%.

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стягнення 186,03грн. - 3% річних, 711,83грн. - збитків від інфляції за розрахунком позивача вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні заявлених позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 8994,36грн основного боргу, 540,52грн. - пені, 186,03грн. - 3% річних, 711,83грн. - збитків від інфляції.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель-2003»(м. Київ, вул. Котовського, 11, код ЄДРПОУ 32671272) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 8994,36грн основного боргу, 540,52грн. - пені, 186,03грн. - 3% річних, 711,83грн. - збитків від інфляції, 104,30грн. - державного мита, 235,65грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій