Ухвала суду № 55311505, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13627/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2014 року №0008522204 та №0008542204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задовлені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (код ЄДРПОУ 37037544) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року.

У висновку Акт перевірки від 24.11.2014 року № 6890/26-56-22-04-04/37037544 відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.3, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 212.2 статті 212 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 11 016 232 грн., в т.ч. по періодам: за 4 квартал 2012 року - 2 489 932 грн.; за 2013 рік - 8 526 300 грн.; пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі в розмірі 18 287 639 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2013р. - 4 559 102 грн.; листопад 2013 р. - 10 543 630 грн.; грудень 2013р. - 3 184 907 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1 458 332грн., в тому числі по періодах: грудень 2013 р. - 1 458 332 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2014 року, а саме: № 0008522204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 1 458 332 грн.; № 0008542204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 011 346 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 505 673 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2014 року №0008522204 та №0008542204 є незаконними та неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також слід зазначити, відповідно до норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Між тим, наявність розрахункових документів, платіжних документів, податкових накладних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку, є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, валових витрат та від'ємного значення ПДВ підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит, валові витрати та від'ємне значення ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами (ТОВ «ТД «Ветек», ТОВ «Росукренергохолдінг», ТОВ «Трансойлсервіс», ТОВ «Форвей») було укладено ряд договорів. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано такі документи, як акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспорті накладні.

Як свідчать матеріалів справи, підставою для висновку відповідача щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є встановлення ним ряд порушень, а саме:

- відповідач дійшов висновку, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій, що пов'язані з придбанням у ТОВ «ТД «ВЕТЕК» та ТОВ «Росукренергохолдінг» паливно-мастильних матеріалів позивачем, підтвердити неможливо. Оскільки оформлення зазначеними контрагентами первинних документів, пов'язаних із здійсненням господарських операцій з позивачем проведено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою якого є надання фінансових послуг, безтоварних операцій, дані відображені в таких первинних документах не можуть приймати участь у податковому обліку, і, як наслідок, надавати право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а також податкового кредиту позивача;

- при аналізі актів виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ТОВ «Форвей» та ТОВ «Трансойлсервіс», відповідачем встановлено відсутність інформації, щодо того, які саме ПММ знаходились на зберіганні, їх кількість, номер резервуара, термін зберігання, що свідчить про відсутність змісту та обсягів господарської операції. Крім того, ТОВ «Сокар Енер джі Україна» здійснювало для ТОВ «ТД «Сокар Україна» виробництво ПММ ТМ «Nano», на основі давальницької сировини, використовуючи виробничі потужності ТОВ «Форвей» та ТОВ «Трансойлсервіс», у зв'язку з цим здійснювалось переривання терміну зберігання одного виду палива та розпочато зберігання палива ТМ «Nano», що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів, які підписані у трьохсторонньому порядку, про те даний факт не відображено у актах зберігання ПММ виписаних ТОВ «Форвей» та ТОВ «Трансойлсервіс» на адресу ТОВ «ТД «Сокар Україна».

Так, на думку відповідача, оскільки первинні документи не відповідають порядку ведення бухгалтерського обліку, позивачем по наведеним господарським операціям безпідставно завищено витрати підприємства всього на суму 1 548 404 грн., в тому числі по періодам: за 4 квартал 2011 року на суму 333 147 грн.; 2013 рік на суму 1 215 257 грн., а також безпідставно завищено податковий кредит всього на суму 290 464 грн. Вищенаведене призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 11 016 232 грн., у т.ч.: за 4 квартал 2012 року - 2 489 932 грн.; за 2013 рік - 8 526 300 грн.; заниження податку на додану вартість в розмірі в розмірі 18 287 639 грн., т.ч. по періодам: жовтень 2013 р. - 4 559 102 грн.; листопад 2013 р. - 10 543 630 грн.; грудень 2013 р. - 3 184 907 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1 458 332 грн., в тому числі по періодах: грудень 2013 р. - 1 458 332 грн.

Однак, судом першої інстанції були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності його господарських операцій з контрагентами, які досліджувалися відповідачем під час перевірки позивача (договори, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, акти надання послуг, акти приймання-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання, акти приймання-передачі з відповідального зберігання, довідки про книжкові залишки, акти приймання нафтопродуктів за кількістю, інвентаризаційні описи нафтопродуктів). Під час огляду та дослідження зазначених документів судом першої інстанції не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідачем, під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не було надано належної оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, а була лише прийнята до уваги інформація з актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів та даних ІС «Податковий блок» на рівні Міндоходів України, оскільки, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах податкових органів інформація підлягає перевірці належними та допустимими доказами - первинними документами; акт про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків, за своєю правовою природою, взагалі не може містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначений для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

Також, колегія суддів звертає увагу, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, введені в експлуатацію лише на підставі наказу Державної податкової служби № 1197 від 24.12.2012 року, не сертифіковані, контроль за ними не регламентований. Інформація з Бази даних ДПІ не може бути віднесена до податкової та не є належними доказом у справі, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість використання таких баз як засобів доказування. Записи у інформаційних базах ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені первинні документи повністю підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39467012) за рахунок бюджетних асигнувань в Державний бюджет України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 535 грн. 92 коп. (п'ятсот тридцять п'ять гривень дев'яносто дві копійок).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 29.01.2016 р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.