Ухвала суду № 55302376, 29.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/980/15-ц Провадження № 22-ц/772/413/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 19Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Франчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги Немирівської міської ради Вінницької області, прокуратури Вінницької області на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах Немирівської міської ради Вінницької області до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівський комбінат громадського харчування» про визнання договору недійсним, -

встановила:

У квітні 2015 року прокурор Немирівського району Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Немирівської міської ради Вінницької області до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівський комбінат громадського харчування» (далі ТОВ «Немирівський КГХ»), в якому просив визнати недійсним договір суперфіції земельної ділянки, яка розташована по вул. Горького, 95 в м. Немирів Вінницької області, укладений 19 червня 2013 року між ТОВ «Немирівський КГХ» та фізичною особою ОСОБА_2

Позовні вимоги прокурор Немирівського району Вінницької області обґрунтовував наступним.

Прокуратурою району було проведено перевірку законності дотримання вимог земельного законодавства на території м. Немирова, за результатами якої встановлено, що 19 червня 2013 року між ТОВ «Немирівський КГХ» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір суперфіції. Відповідно до пункту 1 цього договору ТОВ «Немирівський КГХ» надає, а ОСОБА_2 приймає в строкове безоплатне користування земельну ділянку, яка розташована по вул. Горького, 95 в м. Немирів Вінницької області для ведення комерційної діяльності.

Пунктом 1.2. договору визначено, що метою надання в користування земельної ділянки є здійснення ОСОБА_2 будівництва будівель та ведення комерційної діяльності з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка перебуває не у власності, а у постійному користуванні ТОВ «Немирівський КГХ».

Позивач зазначає, що оспорюваний договір про передачу в строкове безоплатне користування земельної ділянки, суперечить вимогам земельного законодавства, зокрема статтям 78, 83, 92, 102-1, 127, 152 ЗК України та статтям 317, 413 ЦК України. Унаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору було порушено інтереси держави, оскільки необґрунтоване зволікання органом місцевого самоврядування з подачею позову порушує інтереси держави у сфері захисту права комунальної власності, а тому договір суперфіції, укладений 19 червня 2013 року між ТОВ «Немирівський КГХ» та фізичною особою ОСОБА_2 повинен бути визнаний недійсним, а також має бути скасоване рішення про державну реєстрацію права ОСОБА_2 на забудову спірної земельної ділянки.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних скаргах Немирівська міська рада Вінницької області та прокуратура Вінницької області просять ухвалене у справі судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні прокурор Побережна-Войтенко О.М. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник Немирівської міської ради в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Причини неявки представника заявника викладені в заяві про відкладення розгляду справи, колегія суддів визнає не поважними, і вважає за можливе справу розглянути у відсутність представника Немирівської міської ради.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано доказів того, яка саме шкода була завдана державним інтересам і в чому виражається обмеження права територіальної громади на вільне здійснення правомочностей власника земельної ділянки, внаслідок укладення оспорюваного договору суперфіції. Разом з тим Немирівська міська рада, як власник земельної ділянки, ніяким чином не заперечувала проти використання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину, про що свідчить рішення № 540 сесії Немирівської міської ради від 25 квітня 2013 року, відповідно до якого було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 та не зверталася в суд із позовом про визнання договору суперфіції недійсним.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до частини третьої статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Судом установлено, що 19 червня 2013 року між ТОВ «Немирівський КГХ» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір суперфіції.

Відповідно до пункту 1 цього договору ТОВ «Немирівський КГХ» надає, а ОСОБА_2 приймає в строкове безоплатне користування земельну ділянку, яка розташована по вул. Горького, 95 в м. Немирів Вінницької області для ведення комерційної діяльності.

Пунктом 1.2. договору визначено, що метою надання в користування земельної ділянки є здійснення ОСОБА_2 будівництва будівель та ведення комерційної діяльності з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

Орієнтовна площа наданої в користування земельної ділянки 0, 0623 га.

Земельна ділянка передається в користування суперфіціарію для ведення комерційної діяльності неповинна негативно впливати та стан земельної ділянки (пункти 2.1., 2.2. договору).

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ТОВ «Немирівський КГХ».

21 листопада 2013 року за ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію права забудови на вказаній земельній ділянці.

Відповідно до частини третьої статті 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на ? частку комплексу будівель і споруд ресторану «Україна», розташованих по вул. Горького, 95 в м. Немирові.

Згідно з частиною третьою статті 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

За змістом частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частина друга статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції

України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених,

невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції

адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України

(далі ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

За змістом частини першої статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені устатті 1цього Кодексу, зокрема громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 1 ГПК України).

Отже, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Відповідно до пунктів 1, 2 Господарського кодексу України (далі ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Приписами статті 55 ГК України визначено, що субєктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Субєктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України).

Як уже було зазначено, ОСОБА_2 набула право власності на ? частку комплексу будівель і споруд ресторану «Україна», розташованих по вул. Горького, 95 в м. Немирові.

Відповідно до рішення 17 сесії 6 скликання Немирівської міської ради

№ 540 від 25 квітня 2013 року (а.с.25), приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0, 0600 га, яка розташована по вул. Горького, 95 в м. Немирові для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазин «Малина» маркет).

На момент укладення договору ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована в Немирівській ОДПІ як фізична особа підприємець, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Вінницькій області, тобто є субєктом господарювання.

Зазначена обставина сторонами не заперечувалась.

Оспорюваний договір суперфіції був укладений для ведення комерційної діяльності, метою якого є будівництво будівель та ведення комерційної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею

0, 0623 га по вул. Горького, 95 в м. Немирові для обслуговування комплексу будівель та споруд, а також для розміщення прибудови до магазину «Малина Маркет», які придбано у 2012 2013 роках та введено в експлуатацію відповідно до декларації про готовність обєкта до експлуатації, який зареєстровано в Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Вінницькій області 19 серпня 2013 року № ВН 083132280192 (а.с.23-24, 26-28).

Ураховуючи господарську мету укладення договору суперфіції, судова колегія вважає спірні правовідносини господарськими, а спір таким, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та вирішив цей спір в порядку цивільного судочинства, у порушення вимог статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Пунктом першим частини першої статті 205 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 205, 310, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія

суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги Немирівської міської ради Вінницької області, прокуратури Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах Немирівської міської ради Вінницької області до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівський комбінат громадського харчування» про визнання договору недійсним закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом вірно: