Рішення № 55302383, 29.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/3283/14-ц Провадження № 22-ц/772/128/2016Головуючий в суді першої інстанції Робак С. О.Категорія 59 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Франчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майна, -

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області (далі - відділ ДВС Тульчинського РУЮ), державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України) про визнання прилюдних торгів, протоколу про проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки недійсними та скасування записів про його реєстрацію.

ОСОБА_4 зазначав, що 14 листопада 2014 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації арештованого майна були проведені електронні торги з реалізації належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що під час проведення прилюдних торгів та реалізації вказаного майна було порушено норми чинного законодавства, а саме статті 655 - 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про виконавче провадження», Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року

№ 656/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (далі - Тимчасовий порядок; у редакції, яка була чинною на час проведення електронних торгів), зокрема, його як власника квартири, виставленої на електронні торги, не було повідомлено про початкову ціну реалізації майна, не було повідомлено про їх проведення, крім того, на час проведення електронних торгів шестимісячний строк дії експертної оцінки майна закінчився, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на електронних торгах занижена вдвічі, договір купівлі-продажу спірної квартири оформлений у вигляді протоколу електронних торгів, тому позивач просив визнати зазначені електронні торги, протокол про проведення електронних торгів з продажу арештованого майна та акт державного виконавця недійсними й скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видане ОСОБА_3

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсними електронні торги в системі «СЕТАМ» від 14 листопада 2014 року з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним протокол № 10964 про проведення електронних торгів від 14 листопада 2014 року з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, виданий 02 грудня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського РУЮ.

Скасовано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане 08 грудня 2014 року приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В.

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалене у справі судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні представники заявника ОСОБА_2, ОСОБА_7, представник відділу ДВС Тульчинського РУЮ Галіза Ю.О., представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Цюнько Т.П. вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Приватний нотаріус Ковганич А.В. у судове засідання не з'явилась, однак у своїх письмових запереченнях зазначала, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно було видано ОСОБА_3 відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат».

Представники позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11, заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Оскільки прилюдні торги з реалізації майна проведені за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, суд дійшов висновку, що зазначена обставина є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому за правилами статей 203, 215 ЦК України такі торги є недійсними.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Установлено, що 15 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 255 000 зі сплатою 13.500 % річних та з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 14 жовтня 2017 року (а.с.177-179).

На забезпечення належного виконання позивачем умов вищезазначеного кредитного договору, 15 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.49-50).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 394 377, 65 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.78).

24 грудня 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до відділу ДВС Тульчинського РУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення та 06 лютого 2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.46, 61-64).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_12, за замовленням відділу ДВС Тульчинського РУЮ, проведено оцінку спірного нерухомого майна та 20 березня 2014 року складено звіт про визначення його ринкової вартості. Визначено ринкову вартість спірної квартири в сумі 288 815 грн. (а.с.52).

04 квітня 2014 року позивача було ознайомлено з результатами оцінки майна (а.с.65).

22 квітня 2014 року рецензентом ОСОБА_13, за зверненням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проведено рецензування звіту про незалежну оцінку спірної квартиру та підтверджено ринкову вартість спірної квартири в сумі 288 815 грн. (а.с.58-60).

08 травня 2014 року позивача було ознайомлено з результатами оцінки майна (а.с.66).

Вищезазначене нерухоме майно винесено на електроні торги, про що здійснено публікацію в Системі електронних торгів.

07 серпня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги, які не відбулись (а.с.196).

25 вересня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги, які не відбулись (а.с.197).

14 листопада 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги, які відповідно до протоколу № 10964, відбулись (а.с.54-57).

02 грудня 2015 року державним виконавцем видано акт про реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 (а.с.205, 206).

08 грудня 2014 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.207).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

За частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини п'ятої статті 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Частиною п'ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», розділом VII Тимчасового порядку (у редакції, яка була чинною на час проведення електронних торгів), передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі якщо електронні торги не відбулися, нереалізоване майно (лот), яке (який) виставлялося (виставлявся) на електронні торги, підлягає уцінці (повторній уцінці).

Уцінка (повторна уцінка) майна проводиться відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки

воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як

на 50 відсотків початкової вартості майна.

Повторні електронні торги проводяться в місячний строк з дня проведення уцінки (повторної уцінки) майна згідно з вимогами, визначеними цим Порядком. Вартість майна, зазначена в уцінці (повторній уцінці), є стартовою ціною реалізації майна на повторних електронних торгах.

Другі (треті) електронні торги предмета іпотеки проводяться в місячний строк з дати проведення перших (других) електронних торгів відповідно.

Відповідно до розділу II Тимчасового порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна або у разі відсутності таких заперечень готує для проведення реалізації майна документи, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року

№ 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, і направляє їх до відповідного структурного підрозділу головного управління юстиції у місті Києві та областях, які беруть участь в експерименті, що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України (далі - регіональний орган державної виконавчої служби).

Тобто на момент проведення електронних торгів, у тому числі повторних електронних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не може вважатися новою оцінкою у розумінні положень частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

У справі, яка переглядається, установивши, що при проведенні прилюдних торгів відбулося порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», суд не перевірив, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, зокрема, чи підвищилася вартість майна, що реалізовувалося на спірних електронних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, яка є обов'язковою до застосування, відповідно до вимог статті 3607 ЦПК України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та не звернув увагу на те, що електронні торги проводились відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року № 656/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204, а не до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

Також судом не звернуто увагу на те, що ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції відповідно до пункту 1 розділу I Тимчасового порядку був організатором електронних торгів.

Відповідно до розділу II Тимчасового порядку державний виконавець готує всі документи з реалізації майна, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень та направляє їх до відповідного структурного підрозділу регіональний орган державної виконавчої служби, який бере участь в експерименті.

Матеріали справи свідчать, що державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядку були направлені документи в ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції для реалізації спірного нерухомого майна (а.с.176).

ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції, як організатор електронних торгів відповідає за забезпечення здійснення заходів із створення і супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження захисту даних,що містяться у системі електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій.

Відповідно до протоколу № 10964 проведення електронних торгів, торги розпочались 14 листопада 2014 року о 09 год. зі стартової ціни 158 848, 25 грн., а закінчились о 20:44 год. за ціною продажу 333 581, 60 грн. (а.с.54-57).

Отже, вартість реалізованого нерухомого майна підвищилась удвічі. При цьому вартість реалізованого нерухомого майна перевищувала вартість визначену у звіті про ринкової вартість цього майна. У звіті ринкову вартість спірної квартири визначено в розмірі 288 815 грн. (а.с.52).

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною другою статті 59 ЦПК встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_4 не надав доказів того, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, з огляду на те, що торги були проведені більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; не надав доказів того, що вартість реалізованого майна занижена вдвічі та доказів того, що вартість цього майна більша за вартість його реалізації. Також позивач не надав доказів порушення його прав і законних інтересів, з огляду на те, що розмір його боргових зобов'язань складає 394 377, 65 грн., а кошти з реалізації спірного майна в розмірі 316 902, 52 грн. (а.с.205-206) були перераховані стягувачу.

При цьому жодних дій державного виконавця, під час проведення виконавчих дій, позивачем оскаржено не було. Доказів того, що позивач не ознайомлений з результатами оцінки спірного нерухомого майна, останній не надав, хоча саме на нього покладено обов'язок як позивача, довести ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, у справі, яка переглядається, суд зазначених норм матеріального права не врахував та неправильно застосував норму частини першої статті 16 ЦК України, застосував норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, які не поширюються на ці правовідносини та не застосував норми Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 780, 60 грн. (а.с.230-231).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Ковганич Алла Вікторівна, про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 780, 60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: