Рішення № 55295944, 27.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Олійник В.М.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 428/10135/13-ц

Провадження № 22ц/782/812/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Авалян Н.М., Яреська А.В.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 вересня 2014року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого посилався на те, що 02.09.2009року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н на отримання кредиту у розмірі 2300,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач власним підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та з подальшим збільшенням кредитного ліміту до 13000,00грн. Відповідач, у порушення умов кредитного договору, свої зобов'язання не виконав, що дає Банку право на дострокову вимогу про повернення всієї суми кредиту. Станом на 31.10.2013року відповідач має заборгованість у загальній сумі 19036,27грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 12770,90грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4415,37грн.; комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 705,42грн., а також передбачених умовами договору штрафів: 250грн. - фіксованої частини; 894,58грн.- процентної складової. Просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у сумі 19036,27грн. за кредитним договором б/н від 02.09.2009року, а також понесені судові витрати.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 вересня 2014року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02.09.2009року в сумі 11937,46грн., а також судові витрати в сумі 119,37грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду відповідачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не звернув уваги на те, що строк дії платіжної картки відповідача закінчився та не застосував позовну давність до вимог позивача, а також не звернув уваги на те, що при укладанні договору були порушені права відповідача, як споживача фінансових послуг, у т.ч. й щодо приховання позивачем суттєвих положень нарахування процентів за кредитним договором, а також прийняв неправомірну розраховану суму боргу за договором та нараховану однією сумою пеню та штраф та прийняв не передбачений та непогоджений сторонами порядок нарахування фіксованої та процентної складової штрафів за невиконання умов договору кредиту, що у свою чергу унеможливлює законність здійснення таких нарахувань позивачем. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Також апеляційна скарга на зазначене рішення подана й позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи щодо повного задоволення позовних вимог позивача, просив змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви від 02.09.2009року відповідач ОСОБА_2 отримав кредитний ліміт від позивача у розмірі 2300,00грн. та виразив згоду з тим, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, за умовами якого клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за його використання та за перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а також при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, сплатити банку штраф в розмірі 500грн. + 5% від суми позову.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 02.09.2009року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2013року складає загальну суму у розмірі 19036,27грн., яка складається з наступного: 12770,90грн. - заборгованість за кредитом; 4415,37грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 705,42грн. - комісія та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 250грн. - штраф (фіксована частина; 894,58грн.- штраф (процентна складова).

23.03.2012року ОСОБА_3 неправомірно заволодів грошовими коштами в сумі 6100,20грн., які зберігалися на кредитному карт-рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_2

Вироком Перевальського районного суду Луганської області від 24.12.2013року по справі № 422/3073/13к з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди стягнуто 11937,46грн.

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що правочини щодо отримання 23.03.2012року грошових коштів в сумі 6100,20грн. з карт-рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_2 є нікчемними і такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а вироком Перевальського районного суду Луганської області від 24.12.2013року по справі № 422/3073/13к з ОСОБА_3 було стягнуто на користь позивача суму матеріальної шкоди, яку було спричинено саме позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, процентів за користування кредитом комісії, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по поверненню вказаної суми кредиту, суми штрафу ( процентна складова), які були нараховані у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язань по поверненню вказаної суми кредиту та, виходячи з аналізу ч.3 ст.551 ЦК України щодо можливості суду з власної ініціативи зменшити розмір неустойки через її неспівмірність із розміром основного боргу, інших обставин справи, а тому приймаючи рішення по справі, враховуючи загальний розмір заявленої до стягнення неустойки, а також відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, провину відповідача, що виразилась в недотриманні умов кредитного договору, а також те, що частково шкоду було завдано неправомірними діями інших осіб, виходячи з засад розумності та справедливості, прийшов до висновку про необхідність зменшити розмір необхідної до стягнення суми основного боргу разом із штрафними санкціями до суми, що була стягнута на користь відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вироком Перевальського районного суду Луганської області від 24.12.2013року по справі № 422/3073/13к, тобто загалом стягнути з відповідача на користь позивача 11937,20грн., а в іншій частині позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необгрунтованістю.

Колегія суддів не може повністю погодитися із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже до них суд дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, відповідної оцінки доводів позивача і наданих ним доказів та оцінки заперечень відповідача.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами були узгодження усі положення щодо кредитного договору та відповідачем власним підписом підтверджено, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним, ОСОБА_2, та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір.

Як встановлено колегією суддів, відповідно до заяви ОСОБА_2 щодо надання кредиту та суми кредитного ліміту - 2300,00грн, а.с.9, 02.09.2009року банком на кредитний карт-рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_2 були перераховані кредитні кошти у сумі 2300грн., та останнім в установленому порядку від банку була отримана кредитна картка, що відповідачем не заперечується. Сума кредитного ліміту у подальшому була збільшена до 13000,00грн.

Як вбачається з Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» від 02.09.2009року, сторони досягли домовленості про усі суттєві умови кредитування, а саме: строку внесення щомісячних платежів; процентної ставки за користування кредитними коштами; порядку сплати комісії, та її розмірів; розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розміру штрафів, фіксованої та складової частин, за порушення строків платежу за кожним порушенням грошових зобов'язань, передбачених договором; процентної ставки за несанкціоноване перевищення ліміту кредиту та ін., про що свідчить власний підпис ОСОБА_2 з посиланням на те, що з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» та прикладами розрахунку плати за використання кредитних коштів він ознайомлений, а.с.23.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з положень ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо сторони досягли домовленості, згідно з положеннями ст..ст.207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачені умови сплати пені і штрафу за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором, то вони мають виконуватися і вважатися такими, що момент домовленості настав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивачем в обґрунтування позову були надані відповідні докази щодо укладання між банком та ОСОБА_2 договору кредитування, розрахунок заборгованості на загальну суму 19036,27грн. із зазначенням складових боргу, а.а.с.5-8; витяг з рахунку ОСОБА_2 за період з 22.03.2012року по 25.03.2012року, а.с.84; витяг з рахунку ОСОБА_2, основна картка:НОМЕР_1 за період з 02.09.2009року по 05.05.2014року, а.а.с.101-131, та у подальшому витяг з рахунку ОСОБА_2, картка НОМЕР_1 за період з 04.09.2009року по 10.09.2012року з описом транзакції, а.а.с.176-197.

У заперечення позовних вимог відповідачем надані копія вироку Перевальського районного суду Луганської області від 24.12.2013року відносно ОСОБА_3, який у ході своєї злочинної діяльності 23.03.2012року з використанням отриманої сім-карти ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами з карт-рахунку ОСОБА_2 в загальній сумі 6100,20грн.,та відповідно до зазначеного вироку з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої шкоди стягнуто 11937,46грн., а.а.с.43-57.

Також відповідачем надана його переписка з ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо службової перевірки виявлення відносно нього шахрайських дій та крадіжки грошових коштів з використанням платіжної картки, а.а.с.39, 40, 41,86,87.

Будь-яких заперечень щодо розміру і порядку нарахування заборгованості за кредитом відповідачем заявлено не було, іншого розрахунку заборгованості ОСОБА_2 суду надано не було.

За доводами апеляційної скарги відповідача суд першої інстанції не звернув уваги на те, що строк дії платіжної картки відповідача закінчився та не застосував позовну давність до вимог позивача.

Зазначені доводи колегія вважає не обґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи строк дії платіжної картки ОСОБА_2 закінчився у липні 2013року, а.с.284, що належними доказами відповідачем не спростовано.

Щодо строку позовної давності, то, як встановлено колегією суддів, факт дії платіжної картки станом на 23.03.2012року підтверджено вироком Перевальського районного суду Луганської області від 24.12.2013року, а також проведеними ОСОБА_2 банківськими операціями з використанням платіжної картки після 23.03.2012року, що вбачається з витягів з картки НОМЕР_1 у т.ч. й з описом транзакції, відповідно до яких останній платіж в сумі 200грн. ОСОБА_2 було внесено через термінал 28.11.2012року, що відповідачем в ході судового засідання не спростовано.

Враховуючи те, що позивач з позовом до суду звернувся 23.12.2013року, а перше порушення умов кредитного зобов'язання та виникнення заборгованості за кредитом відбулося 29.06.2012року і саме з цього порушення у позивача виникло право нарахування на цю заборгованість пені та штрафу з 30.06.2012р., відповідно до умов договору, колегія суддів вважає, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 у межах позовної давності.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при укладанні договору були порушені права ОСОБА_2, як споживача фінансових послуг, у т.ч. й щодо приховання позивачем суттєвих положень нарахування процентів за кредитним договором, розрахунок заборгованості містить нарахування фіксованої та процентної складової штрафів за невиконання умов кредитного договору, оскільки такий порядок не передбачений договором та непогоджений сторонами.

Як було зазначено вище, колегією суддів встановлено, що між сторонами були узгодженні усі положення кредитного договору та була досягнута згода за усіма істотними умовами кредитування ОСОБА_2, у т.ч. щодо їх виконання.

Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» підписаної відповідачем ОСОБА_2 02.09.2009року, сторони досягли домовленості про усі суттєві умови кредитування, а саме: строку внесення щомісячних платежів- до 25 числа наступного за звітним місяця; розміру щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50грн. та не більше залишку заборгованості; процентної ставки за користування кредитними коштами - 2,5% на місяць, що на рік складає 30%; порядку сплати комісії за зняття готівкових коштів у банкоматах ПриватБанку - 4% від суми операції, у банкоматах інших банків - 4% + 5грн, у зарубіжних банкоматах - 4% + 30грн.; за моніторинг неактивної картки - у розмірі залишку коштів, але не більше 10грн.; за отримання балансу на чек в банкоматах - 0,10грн.; за безготівковий платіж -2% від суми операції; розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від заборгованості але не більше 30грн. за місяць, яка нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки кредиту або процентів на 5 та більше днів при заборгованості більше 50грн. та розмір базової пені-30 за кожний день прострочки кредиту; розміру штрафів за порушення строків платежу за кожним порушенням грошових зобов'язань, передбачених договором, фіксованої та складової частин 500грн. + 5% від суми позову; процентної ставки за несанкціоноване перевищення ліміту кредиту - 3,75%. Відповідач ОСОБА_2 власним підписом посвідчив те, що він ознайомлений з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» та прикладами розрахунку плати за використання кредитних коштів , а.с.23.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що при укладанні кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, інших незрозумілих для ОСОБА_2 умов отримання та повернення кредиту, на час підписання спірного кредитного договору, не існувало, у т.ч. щодо нарахування штрафів ( фіксованої частини - 500грн. та процентної складової частини- 5% від суми).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача- апелянта на те, що додані до позовної заяви Правила кредитування, на які посилається позивач, були виготовлені та поширюються на правовідносини з іншою фінансовою установою- ТОВ «ПриватБанк» і не стосуються правовідносин сторін.

Додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг ЗАО КБ «ПриватБанк» містять у собі загальні терміни та поняття, а також умови кредитування, які після приведення у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства» банківської діяльності ЗАО КБ «ПриватБанк», що потягло за собою зміну назви банку з ЗАО на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», не змінились, про що свідчить проведений колегією суддів аналіз вищезазначених Умов, як ЗАО КБ «ПриватБанк» так і ПАТ КБ «ПриватБанк».

Наявність в матеріалах справи Умов та правил надання банківських послуг ЗАО КБ «ПриватБанк» замість Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» є технічною помилкою, та враховуючи доступність до відома споживачів банківських послуг цих Умов, а також наявність підпису ОСОБА_2 про ознайомлення з цими Правилами та згоди на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, що відповідачем не заперечується, складає між ним та Банком кредитний договір, а.с.9, а також підписання ОСОБА_2 усіх істотних умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду», колегія суддів не вважає, що ця технічна помилка суттєво впливає на суть спору сторін щодо предмету позову.

Також колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем однією сумою нараховані пеня та штраф, оскільки зазначене не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та не відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості, а.а.с.5-8, та зазначенню суми заборгованості, з усіма її складовими, у позовній заяві банку.

Щодо безпосередньо розрахунку заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів приходить до наступного.

Проаналізував наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає його вірним в частині суми заборгованості за кредитом, суми заборгованості по процентам, пені, оскільки усі складові заборгованості за кожен місяць виникнення заборгованості розраховані правильно та відповідно до умов договору.

Розмір пені за порушення умов кредитного договору (705,42грн) є меншим та співмірним сумі заборгованості за тілом кредиту ( 12770,90грн.) та процентам за користування кредитними коштами ( 4415,37грн), порядок його нарахування повністю відповідає визначеним сторонами умовам договору.

Щодо заборгованості за комісією, яка також зазначена у одній з пенею строчці таблиці розрахунку заборгованості, то цієї заборгованості відповідач не має. Комісія, відповідно до витягу з рахунку ОСОБА_2 з описом транзакції, а.а.с.176-197, сплачувалась одночасно із проведенням банківської операції та посилання на нарахування відповідачу комісії опис транзакції не містить.

А тому зазначена позивачем сума 705,42грн. є заборгованістю з пені, а не сумою заборгованості з пені та комісії, як зазначено позивачем.

Щодо розміру штрафів.

Пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, які обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, ст..549 ЦК України, що виключає можливість нарахування одного виду неустойки на інший.

Між тим, перевіряючи нарахування штрафу (процентна складова частина), колегією суддів встановлено, що при визначені розміру цього штрафу (894,58грн.) та обчисленні його розміру у відсотках - 5%, позивачем до суми заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, була включена й сума нарахованої пені, яка не є сумою невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, що тягне за собою подвійну відповідальність ОСОБА_2 за порушення зобов'язань за кредитним договором, що є недопустимим.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за потрібне зменшити суму процентної складової штрафу з 894,58грн. до 859,31грн., ( 5% від суми заборгованості по кредиту та процентам за виключенням суми заборгованості з пені).

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що заборгованість виникла тільки з тієї причини, що відносно нього були скоєні шахрайські дії.

Як встановлено колегією суддів, порушення умов кредитного договору з боку відповідача відбувалось і до 23.03.2012року і після, при цьому відповідач використовував платіжну картку через термінал ( самообслуговування, зняття коштів, погашення заборгованості) і після незаконного зняття готівки з його рахунку, а останнє внесення ОСОБА_2 коштів на карт-рахунок відбулося 28.11.2012року, про що свідчить опис транзакції за карт-рахунком ОСОБА_2, а.а.с.176-197, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до вироку Перевальського районного суду Луганської області від 24.12.2013року завдана ОСОБА_2 шкода шляхом незаконного заволодіння грошовими коштами у сумі 6100,20грн. стягнута з засудженого ОСОБА_3 в сумі 11937,46грн, при цьому наявність вини ПАТ КБ «ПриватБанк» у завданні шкоди ОСОБА_2 не встановлено. Як вбачається з описової частини вироку ОСОБА_2 сам передав номер своєї платіжної картки стороннім особам, які скористалися отриманою інформацією для скоєння шахрайських дій відносно ОСОБА_2

Також наявність вини у завданні шкоди ОСОБА_2 позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не вбачається і з матеріалів справи. Доказів щодо спростування зазначеного висновку відповідачем ОСОБА_2 не надано.

На підставі зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення відповідача ОСОБА_2 від зобов'язань по виконанню умов кредитного договору та підстав для задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

З урахування встановленого вище невірного розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором у частині нарахування штрафу ( процентної складової) апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо повного задоволення позовних вимог підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок суду щодо нікчемності правочину від 23.03.2012року ( незаконне отримання грошових коштів з карт-рахунку ОСОБА_2), при наявності укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки зазначений висновок не ґрунтується на нормах матеріального права щодо правочинів.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального право можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення по справі та порушені норми матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду щодо загального розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 та висновку щодо нікчемності правочину, що не призвело до неправильного вирішення справи, але є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у зазначених частинах.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, з урахування зміни суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів вважає за необхідне змінити визначений судом першої інстанції розмір судового збору та стягнути з відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 вересня 2014року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про нікчемність правочинів, а також змінити в частинах визначеної судом суми заборгованості за кредитним договором та визначеної суми судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 та в цих частинах рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02.09.2009року в загальній сумі 19001,00грн., що складається із: заборгованості за кредитом в сумі 12770,90грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4415,37грн.; комісії та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 705,42грн.; штрафу (фіксована частина) в сумі 250грн.; штрафу ( процентна складова) в сумі 859,31грн., а також судові витрати в сумі 190,01грн.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: