Ухвала суду № 55280306, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. м. Київ К/800/2025/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17.09.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кузнецовської міської ради Рівненської області, Виконавчогоо комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання неправомірними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Кузнецовського міського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовської міської ради Рівненської області, Виконавчогоо комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання неправомірними та скасування рішень, в якому просили:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області від 27.03.2008 року № 104 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості - 1-й ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку»;

- визнати неправомірним та скасувати пункт 2 рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області від 31.05.2010 року № 724 «Про надання земельних ділянок в оренду та встановлення орендної плати» в частині надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 7318 м2 в оренду терміном на 10 років під продуктово-речовим ринком та для його обслуговування за адресою в АДРЕСА_1.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17.09.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було залишено без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17.09.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17.09.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2003 року між Кузнецовської міською радою та ОСОБА_6 був укладений договір оренди останнім земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 9720 м2, для здійснення підприємницької діяльності, а саме - розміщення продуктово-речового ринку. Відповідно до додаткової угоди від 01.09.2004 року до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2003 року внесено зміни і обумовлено, що «договір укладається строком на 1 рік, починаючиз дати його реєстрації. У разі, відсутності заяви із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 (одного) місяця після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором». При укладенні зазначеної додаткової угоди сторони керувалися рішенням Кузнецовської міської ради від 29.07.2004 року № 315, зокрема пунктом 6, в якому йдеться про необхідність в договорах оренди передбачати положення про їх пролонгацію.

Рішенням Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 27.03.2008 року № 104 Кузнецовському МБТІ доручено оформити право власності на об'єкт нерухомості - перший ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_6 та видати свідоцтво про право власності приватному підприємцю ОСОБА_6 на вищевказаний об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку.

На підставі рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 27.03.2008 року № 104 Кузнецовською міською радою 02.04.2008 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно, а саме: 1-й ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку (А-1- туалет загальною площею 55,8 м2 , Б-1 торгові павільйони з 1 по 30 загальною площею 524,0 м2) за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Кузнецовської міської ради від 31.05.2010 року № 724 «Про надання земельних ділянок в оренду та встановлення орендної плати» надано ОСОБА_6 земельну ділянку площею 7381,0 м2 в оренду на 10 років під продуктово-речовим ринком та для його обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі, вважаючи, що оскаржуваними рішеннями порушується їх право власності на торгові павільйони та право на земельні ділянки під цими павільйонами посилаючись на те, що:

1) у 2003 року ОСОБА_6 було надано в оренду земельну ділянку не для будівництва ринку, а для облаштування вже існуючого ринку торговими павільйонами та для будівництва туалета, що ні окремо, ні сукупно не є самостійними об'єктами права власності;

2) акт про прийняття в експлуатацію павільйонів як першого ряду торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалета не є документом, що свідчить про створення самостійного об'єкта нерухомості, оскільки будівництво туалета й облаштування частини ринку ОСОБА_6 завершене у квітні 2005 року вже за відсутності у нього права на землю;

3) рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 27.03.2008 року № 104 про оформлення права власності ОСОБА_6 та реєстрація його права власності на торгові павільйони 1-30 здійснені вже після їх відчуження ОСОБА_6 як рухомого майна третім особам, в тому числі й позивачам;

4) Виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради безпідставно взятий за правову підставу висновок Кузнецовського міського БТІ від 18.03.2008 року № 3336 про можливість оформлення права власності ОСОБА_6 на павільйони і туалет;

5) рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 27.03.2008 року № 104 не може бути правовстановлюючим документом, який посвідчує факт створення такого об'єкта нерухомості як «ряд торгових павільйонів» чи як «зона торгівлі промтоварами» - через непередбачення таких об'єктів нерухомості чинним законодавством;

6) рішення Кузнецовської міської ради від 31.05.2010 року № 724 про надання ОСОБА_6 земельної ділянки в оренду є рішенням про надання йому цієї земельної ділянки, розміщеної під продуктово-речовим ринком, що не належить ОСОБА_6

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування майном, а саме - права власності на об'єкт нерухомого майна та права оренди нерухомого майна (земельної ділянки).

Так, у даному випадку міська рада як власник нерухомого майна вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Водночас, при цьому відповідач владних управлінських функцій не здійснював.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року (справа № 21-345а13).

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду ознак публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17.09.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кузнецовської міської ради Рівненської області, Виконавчогоо комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання неправомірними та скасування рішень - закрити.

Роз'яснити позивачеві його право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз