Постанова № 55279701, 25.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа№ 910/10940/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Круглов С.С., довіреність № 13 від 03.06.2015,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №910/10940/15 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" про стягнення 101 905,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" про стягнення 101 905,38 грн., з яких: 54 750, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 33 170, 90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 13 984, 48 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №910/10940/15 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 54 750 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 33 170 грн. 90 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 13 984 грн. 48 коп. пені.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №910/10940/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на часткове погашення відповідачем кредитної заборгованості.

Також, скаржник зазначає про відсутність належних доказів наявності правовідносин між сторонами - неподання банком Умов та правил надання банківських послуг на підставі яких заявлено позов.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 25.01.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив залишити позов ПАТ "Акцент-Банк" без розгляду.

Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Крім цього, документи витребувані ухвалами суду позивачем також надано не було.

Враховуючи належне повідомлення позивача, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені, із залишенням без розгляду вказаних вимог, в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" 29.10.2013 р. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку у публічному акціонерному товаристві "Акцент-Банк".

Згідно вказаної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" приєдналося до "Умов та Правил надання банківських послуг" (що розміщені на сайті банку www.a-bank.com.ua), тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до умов договору банківського обслуговування відповідачу було відкрито у публічному акціонерному товаристві "Акцент-Банк" поточний рахунок № 26006010009992.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" подало для реєстрації заявки № 21, №27 та № 33 через систему інтернет-клієнт-банк, на підставі яких відповідачу надано у користування кредитні кошти у розмірі 37 000, 00 грн., 36 000, 00 грн. та 56 400, 00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с.47).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, обґрунтовував свої вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, передбачених розділом 3.2. Умов, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується лише із задоволенням вимоги про стягнення кредитної заборгованості в сумі 54 750 грн., виходячи з наступного.

На підставі заявки товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" № 33 позивачем відповідачу надано у користування кредитні кошти у розмірі 56 400, 00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с.47).

Відповідачем зобов'язання з повернення вказаних коштів виконано частково на суму 1 650 грн.

Решта заборгованості в сумі 54 750 грн. залишилась неоплаченою відповідачем.

Позивачем 01.03.2015 було направлено відповідачу претензію з вимогою про повернення кредитних коштів у зазначеній сумі.

Направлення даної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.51).

З метою повернення вказаної суми кредиту, а також відсотків за користування ним та пені ПАТ "Акцент-Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення 54 750 грн.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку, враховуючи ненадання позивачем суду належним чином засвідчених "Умов та Правил надання банківських послуг", які б встановлювали строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи пред'явлення позивачем вимоги з виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів, строк виконання даного зобов'язання на момент прийняття судового рішення настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення 54 750 грн. основної заборгованості.

Доводи апелянта про часткове погашення заборгованості не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Так, відповідачем було частково сплачено кредитну заборгованість за іншими кредитними договорами ніж той на підставі якого заявлено позов у даній справі, що обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом в своєму рішенні.

Таким чином, підстави для зміни чи скасування рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу в сумі 54 750 грн. відсутні.

Отже, в наведеній частині рішення підлягає залишенню без змін.

В свою чергу задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені колегія суддів вважає передчасним через не доведення належними засобами доказування наявності умов правочину щодо встановлення процентів, порядку та строків їх сплати, наявності умов щодо сплати пені та її розміру. Тому, ці вимоги підлягають залишенню без розгляду, про що буде наведено нижче у даній постанові.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Позивач у своїй позовній заяві посилався на п. 3.2.2.2 "Умов та Правил надання банківських послуг", яким передбачена відсоткова ставка за користування кредитом та строки сплати процентів.

Вимога про стягнення пені обґрунтована посиланням на п. 3.2.2.10 вказаних Умов.

Суд першої інстанції ухвалою від 06.07.2015 зобов'язав позивача надати оригінали "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку", чинних на час подання заявки відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 29.10.2013 р., на положення яких позвиач посилається у позові, оскільки разом із позовної заявою, позивачем було подано до суду копії витягів із "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку", які не містять тих пунктів, на які посилався позивач у позові, а саме пунктів 3.2.2.2 та 3.2.2.10.

Позивачем було надано суду першої інстанції у копіях витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг" (а.с.132-162), що містить пункти на які банк посилався у своїй позовній заяві, а також "Умови та Правила надання банківської послуги "Гарантований платіж" (а.с. 164-171).

Проте, вказані копії не засвідчені належним чином та не можуть прийматися судом як належні докази.

Згідно п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Копії наданих позивачем документів наведеним вимогам не відповідають.

Так, вказані копії містять лише відбиток печатки позивача за відсутністю при цьому підпису особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою).

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та прийняв вказані документи як належні та допустимі докази.

Разом з тим, згідно позиції Вищого господарського суду України, викладеної в Постанові Пленуму від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними та допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи заперечення відповідача, а також не засвідчення належним чином позивачем поданих ним документів, які необхідні для встановлення умов користування відповідачем кредитними коштами, ухвалами від 09.11.2015, від 30.11.2015, від 14.12.2015 та від 21.12.2016 зобов'язувала ПАТ "Акцент-Банк" надати належним чином засвідчені копії "Умов та Правил надання банківських послуг", а також "Тарифів банку".

При цьому, в засіданні від 09.11.2015, в якому був присутній представник банку, суд оголошував таку вимогу, яка згодом була вміщена в ухвалі винесеної за результатами даного засідання.

Отже, апеляційним судом було вжито усіх заходів для перегляду вказаних позовних вимог по суті.

Позивачем вимог ухвал суду виконано не було, витребуваних документів до суду не подано.

Більше того, після зобов'язання судом позивача надати належним чином посвідчені копії вказаних Умов, його представник не з'являвся у подальші судові засідання 30.11.2015, 14.12.2015 21.12.2016 та 25.01.2016, хоча кожного разу був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких заяв чи пояснень щодо неможливості як прибуття в судове засідання представника, так і надання витребуваних документів від позивача до суду не надходило.

Ненадання позивачем витребуваних документів, як належних доказів, унеможливлює встановлення судом умов, на підставі яких позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення відсотків та пені.

Без встановлення дійсних умов, за якими відповідачем було отримано кредитні кошти неможливо обгрунтовано вирішити спір по суті заявлених вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені.

Господарський суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Положення розділів I - XІ Господарського процесуального кодексу України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 Господарського процесуального кодексу України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (п. 8 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України").

Отже, положення п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України можуть застосовуватись апеляційним судом.

Наведене також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 у справі 5011-34/10316-2012.

Враховуючи, що позивачем без поважних причин не подано витребуваних, як місцевим господарським судом, так апеляційним судом, належним чином посвідчених документів необхідних для розгляду по суті вимог про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 33 170, 90 грн. та пені в сумі 13 984, 48 грн., колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення в частині задоволення вказаних вимог та залишення їх без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивач не позбавлений права в подальшому вдруге звернутися до господарського суду з позовом про стягнення відсотків та пені додавши письмові докази - Умови та правила надання банківських послуг в оригіналі чи належним чином посвідченій копії, як того вимагають ст. 36 ГПК та вищенаведені положення Пленуму Вищого господарського суду України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені, із залишенням без розгляду вказаних вимог, в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №910/10940/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" про стягнення 101 905,38 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі №910/10940/15 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/10940/15, яким позов публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" про стягнення 101 905,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" (02660, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, ідентифікаційний код - 31413352) на користь публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код - 14360080) 54 750 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом та 1 095 грн. 07 коп. судового збору.

Вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 33 170 грн. 90 коп. та пені в сумі 13 984 грн. 48 коп. залишити без розгляду.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код - 14360080) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій" (02660, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, ідентифікаційний код - 31413352) 471 грн. 51 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/10940/15 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов