Рішення № 5527064, 11.08.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 р. Справа № 17/86

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТзОВ "Ферозіт-Альфа" юридична адреса: вул. Людкевича, 40, с.Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; фактична адреса: вул.Шевченка, 317в м.Львів, 79002; поштова адреса: а/с 10880 м.Львів, 79002

до відповідача Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 76000

про стягнення 15345 грн. 61 коп.

За участю представників:

Від позивача: Коваль А.І. - представник, (довіреність №37 від 26.01.08.)

Від відповідача: не з"явились,

встановлено: заявлено позов про стягнення 15345 грн. 61 коп., в тому числі 10554 грн. 87 коп. основного боргу та 1256 грн. 17 коп. пені, 3% річних в розмірі 157 грн. 02 коп., штрафу в сумі 2110 грн. 97 коп., суму індексу інфляції в розмірі 1266 грн. 58 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, ухвала про відкладення розгляду справи від 30.06.09 повернулась з відміткою пошти про відмову адресата від одержання.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 19.06.09 було здійснено запит до державного реєстратора про надання витягу щодо наявності відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відповідача.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.06.09 повернулась з відміткою пошти, що за зазначеною адресою відповідач не проживає.

На запит суду державним реєстратором було надіслано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про місце проживання відповідача. Згідно вищезазначеного витягу місце проживання відповідача - АДРЕСА_1.

Згідно п.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адреса відповідача, зазначена в ухвалах від 19.06.09 та 30.06.09 є достовірною.

В зв"язку з неявками відповідача в судове засідання та зважаючи на вищевказані обставини, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

26.06.2007 року між ТзОВ "Ферозіт-Альфа" та Підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки товарів №ІФ26/06/2, згідно якого ТзОВ "Ферозіт-Альфа" (постачальник) зобов"язується постачати і передавати у власність ПП ОСОБА_2 (покупець) будівельні матеріали, а покупець зобов"язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.4.1 договору поставки товару оплата повинна була здійснюватись протягом 30 календарних днів від дати отримання "товару" уповноваженою особою "покупця".

Відповідно до умов вищезазначеного договору, постачальником було поставлено та передано у власність покупця товар на суму 65589 грн. 15 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких надані господарському суду на підтвердження виконання зобов"язання щодо поставки товару відповідачу.

Як вбачається з наданих суду документів, загальна сума проведеної відповідачем оплати по договору становить 55034 грн. 28 коп.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару у строк встановлений договором відповідачем суду не подано. Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем становить 10554 грн. 87 коп. і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наведених обставин, вимоги позивача за позовом про стягнення основного боргу 10554 грн. 87 коп. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивачем відповідачу нарахована сума індексу інфляції за період з 01.10.08 по 30.04.09 у розмірі 1266 грн. 58 коп. та 3% річних за період з 29.11.08 по 28.05.09 з простроченої суми, що становить 157 грн. 02 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, стягненню підлягає сума індексу інфляції за період з 01.10.08 по 30.04.09 - 1266 грн. 58 коп.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню за період з 01.01.09 по 28.05.09 в сумі 157 грн. 02 коп.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

У позовній заяві позивачем визначено борг 10554 грн. 87 коп. (саме на цей борг позивач нараховував пеню) станом на 28.05.09. В той же час, при нарахуванні пені період прострочення виконання зобов"язання обраховувався з 29.11.08, при цьому не враховано строк нарахування пені встановлений п.6 ст.232 ГК України, неправильно визначено суми на які нараховувалась пеня.

За таких обставин, позивачем не доведено суду обгрунтованість позовних вимог про стягнення пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Згідно п.5.3 договору у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару. Проте, із поданих позивачем видаткових накладних та розрахунку штрафу у суду немає можливості визначити період прострочки оплати вартості товару, суму заборгованості окремо по кожній накладній, на яку нараховувався штраф. Крім того, штраф нараховувався без дотримання положень п.6 ст.232 ГК України.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку - в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 175, 193, 216, п.6 ст.231, п.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ "Ферозіт-Альфа" юридична адреса: вул. Людкевича, 40, с.Солонка, Пустомитівський район, Львівська область; фактична адреса: вул.Шевченка, 317в м.Львів; поштова адреса: а/с 10880 м.Львів, (ідентифікаційний код 30543304) 10554 грн. 87 коп. основного боргу, 1266 грн. 58 коп. додаткових нарахувань, пов”язаних із застосуванням індексу інфляції, 157 грн. 02 коп. 3% річних, 119 грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита, 243 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення.

СуддяНеверовська Л. М.

рішення підписане 18.08.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Нижник О. Г.