Ухвала суду № 55260001, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/86360/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року

у справі № 2а/2570/154/2011

за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернігові (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»

про стягнення грошових коштів в дохід держави, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у місті Чернігові (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» (далі - відповідач-2), у якому просила стягнути солідарно з ТОВ «Іфіда» та ТОВ «Славія» 90967118,61 грн. в дохід держави.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у задоволені позовних вимог було відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ДПІ у м. Чернігові його правонаступником - ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23 грудня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, з урахуванням обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року у справі № 12/136-Д, виходив з того, що податковим органом не доведено наявності з боку відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, при укладенні оспорюваного договору, з урахуванням того, що на момент укладення та виконання такого договору сторони були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, перебували на податковому обліку, договір є виконаним, а податки, збори (обов'язкові платежі) - сплачені, а також зважаючи на те, що по матеріалах перевірки ДПІ у м. Чернігові (акт № 863/23/36339415 від 19 листопада 2010 року) було відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Іфіда» на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

На адресу ДПІ у м. Чернігові надійшов акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року № 4674/233/32280625 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Славія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вест Транс Сервіс» за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року», за висновками якого ТОВ «Славія» були порушені вимоги частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, зокрема, з ТОВ «Іфіда», що свідчить про те, що такий правочин (договір постачання нафтопродуктів № 29/12-С від 29 грудня 2009 року) не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені правочином.

У зв'язку з отриманням вказаного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Іфіда» щодо відомостей, отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відносно господарських відносин ТОВ «Іфіда» з платником податків ТОВ «Славія» за березень, квітень 2010 року, результати якої оформлені актом № 863/23/36339415 від 19 листопада 2010 року, за висновками якого було встановлено порушення ТОВ «Іфіда» вимог статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого договір купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року, укладений між ТОВ «Іфіда» та ТОВ «Славія», визнається нікчемним, що передбачає відповідальність згідно статті 208 Господарського кодексу України та здійснення ДПІ у м. Чернігові заходів, передбачених пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

В свою чергу, судами попередніх інстанцій було встановлено, що реальність господарських операцій, які були здійснені на підставі договору купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року ( з урахуванням додаткових угод до цього договору), укладеного між ТОВ «Іфіда» (покупцем) та ТОВ «Славія» (продавцем), підтверджується належним чином оформленими договорами та первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт виконання таких договорів, а також первинними бухгалтерськими документами, виписаними на виконання договору купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року, а саме: договором зберігання нафтопродуктів № 2412/09-2 від 24 грудня 2009 року, укладеним між ВАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігачем) та ТОВ «Іфіда» (поклажодавцем), договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2812/09-16 від 28 грудня 2009 року, укладеним між ВАТ «Дніпронафтопродукт» (перевізником) та ТОВ «Іфіда» (замовником), видатковими накладними, виписками банку, звітами про дебетові та кредитові операції по банківських рахунках ТОВ «Іфіда», податковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (за формою № 1-ТТН (нафтопродукт)) (т.1 арк. справи 97-250, т.2 арк. справи 1-74, 91-110, 127-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-33, 46-112).

Крім іншого, рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року у справі № 12/136-Д за позовом ТОВ «Славія» до ТОВ «Іфіда» про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № 29/12-С від 29 грудня 2009 року у задоволенні позову було відмовлено. Зокрема, в мотивувальній частині рішення було встановлено, що сторонами договору досягнуто згоди по усіх істотних умовах договору, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору, операції по договору оформлені належним чином (т.4 арк. справи 155-156).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зокрема, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Матеріали справи містять лист ДПІ у м. Чернігові від 06 січня 2011 року №112/10/26-003/15, скерований на адресу ТОВ «Іфіда», яким директора ТОВ «Іфіда» було повідомлено, що по матеріалах перевірки ДПІ у м. Чернігові (акт № 863/23/36339415 від 19 листопада 2010 року) було відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Іфіда» на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (т.4 арк. справи 124).

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Разом з цим, ДПІ у м. Чернігові надіслала до суду касаційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичних осіб ТОВ «Іфіда» та ТОВ «Славія», до якого додала витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у яких вказано, що 08 травня 2013 року та 20 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців були внесені записи про припинення юридичних осіб ТОВ «Славія» та ТОВ «Іфіда». Ааналогічне клопотання було надіслане до суду касаційної інстанції ліквідатором ТОВ «Іфіда».

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, яка була стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, законні постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року визнаються такими, що втратили законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 55, п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда» про закриття провадження у справі задовольнити.

Визнати законні постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі 2а/2570/154/2011 за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернігові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» про стягнення грошових коштів в дохід держави - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна