Ухвала суду № 55252323, 21.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Справа № 876/8854/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Губар Н.В.

представника відповідача Федорчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» 15.07.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008111501 від 09.12.2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0008111501 від 09 грудня 2013 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Ковельська ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем в порушення вимог п.44.6 ст.46 Податкового кодексу під час перевірки не було надано додаткову угоду про надання послуг від 26.08.2013 року, а тому врахування її в якості доказу є незаконним. Також, під час перевірки позивачем не було надано належних підтверджень надання послуг ПП «Юридична компанія Восток», а саме довіреностей, чи будь- яких інших документів, що підтверджували б представництво інтересів позивача в судах та інших органах державної влади та не було надано підтверджуючих документів про оплату позивачем послуг ПП «Юридична компанія Восток», що дає підстави вважати, що господарська операція в дійсності не відбулася та була використана позивачем для збільшення податкових зобов'язань. Разом з тим, в акті здавання-приймання наданих юридичних послуг вказано період з 01.02.2013 р. по 30.08.2013 р., проте договір про надання юридичних послуг укладено лише 01.03.2013 р. В Акті не вказано, яка вартість послуг становить у кожному окремому випадку та у кожному місяці окремо, та як саме визначено винагороду у розмірі 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17000,00 грн.

Апелянт зазначає, що ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство" не виконано умови Договору, щодо перерахування коштів за отримані послуги протягом трьох днів з моменту підписання такого акту. По Договору (п.2.3) передбачено «Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуг протягом трьох днів з моменту підписання такого акту». Проте під час перевірки ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство" не надано документів підтверджуючих оплату послуг наданих ПП «Юридична Компанія Восток».

При апеляційному розгляді представника апелянта вимоги апеляційної скарги з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з поданою ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди, та складає 49 977 грн.

З 14.11.2013 року по 20.11.2013 року Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №558/15.1-04/36523079 від 27.11.2013 року.

В ході перевірки встановлено, що ПП «Юридична Компанія Восток» акт здавання- приймання наданих юридичних послуг від 30.08.2013 року згідно договору від 01 березня 2013 року №50/1-60-ЮПВ складений не у момент проведення кожної господарської операції, як передбачено п.2.1, 2.2 Договору про надання послуг та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704. Також, в акті здавання-приймання наданих юридичних послуг вказано період з 01.02.2013 року по 30.08.2013 року, проте договір про надання юридичних послуг укладено лише 01.03.2013 року. Крім того, в акті не вказано, яка вартість послуг становить у кожному окремому випадку та у кожному місяці окремо, а також як саме визначено винагороду у розмірі 102 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 17 000 грн.

На підставі акту перевірки №558/15.1-04/36523079 від 27.11.2013 року, Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008111501 від 09.12.2013 року, яким ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8 500 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0008111501 від 09.12.2013 року відповідачем не було досліджено та враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а отже податкове повідомлення-рішення №0008111501 від 09.12.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як видно з матеріалів справи, між ПП «Юридична Компанія Восток», (Виконавець) та ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» (Замовник) укладено Договір про надання послуг №50/01-60-ЮПВ від 01.03.2013 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором (Додаток №1).

Так, згідно Додатку №1 до Договору №50/01-60-ЮПВ від 01.03.2013 року, відображено перелік послуг, які є предметом договору, а саме: надання юридичних послуг; послуги інформатизації системного адміністрування; послуги по охороні здоров'я та медогляду водіїв; послуги віртуального офісу.

Реальність виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами ПП «Юридична Компанія Восток», яка щомісячно, починаючи з березня 2013 року в адресу ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» надавались послуги, а саме: юридичні послуги; послуги інформатизації системного адміністрування; послуги по охороні здоров'я та медогляду водіїв; послуги віртуального офісу, що підтверджується податковими накладними: №14 від 29.03.13 року на загальну суму 21 961 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 660, 17 грн.; №27 від 30.04.13 року на загальну суму 21 961 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 660, 17 грн.; №60 від 31.05.13 року на загальну суму 21 961 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 660,17 грн.; №65 від 27.06.13 року на загальну суму 21 961 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 660,17 грн. та №86 від 31.07.13 року на загальну суму 18 511 грн., в т.ч. ПДВ в сумі З 085,17 грн.

Також, факт надання ПП «Юридична Компанія Восток» в адресу ТОВ «Ковальсько- пресове підприємство» вищеперелічених послуг за період з березня 2013 року по липень 2013 року підтверджено Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, ПП «Юридична Компанія Восток» на виконання умов Договору про надання послуг №50/01-60-ЮПВ від 01.03.2013 року виписано позивачу податкову накладну №124 від 30.08.13 року на загальну суму 102 000 грн., в т.ч. ПДВ 17 000 грн. з відображенням номенклатури товарів/послуг продавця: «надання юридичних послуг».

В подальшому, суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Юридична Компанія Восток» в розмірі 17 000 грн., ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» включено до складу податкового кредиту в серпні 2013 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз.1 п.44.1 ст.44 ПК).

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, 26.08.2013 року між ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» та ПП «Юридична Компанія Восток» укладено додаткову угоду до договору від 01.03.2013 року №50/1-60-ЮПВ.

Відповідно до п. 3, 4 вказаної додаткової угоди, сторони домовились вважати послуги згідно переліку, наведеному в Додатку до цієї додаткової угоди, надані Виконавцем на звернення Замовника протягом лютого-серпня 2013 року послугами, наданими за договором №50/1-60- ЮПВ від 01.03.2013 року та протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами цієї додаткової угоди підписати Акт здавання-приймання додатково наданих юридичних послуг за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року.

В матеріалах справи наявний додаток до додаткової угоди до договору №50/1-60-ЮПВ від 01.03.2013 року, в якому міститься вичерпний перелік наданих ПП «Юридична Компанія Восток» послуг ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» за період з 01.02.2013 року по 30.08.2013 року, з зазначенням назви послуги, дати її проведення та вартості послуг(а.с.27-29).

Колегія суддів дійшла висновку, що акт здавання-приймання наданих юридичних послуг від 30.08.2013 року згідно договору від 01.03.2013 року №50/1-60-ЮПВ відповідає вимогам до первинного документа та має всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, посилання апелянта на те, що акт здавання-приймання наданих юридичних послуг від 30.08.2013 року згідно договору від 01.03.2013 року №50/1-60-ЮПВ не відповідає вимогам до первинного документа та не має всіх обов'язкових реквізитів до первинного документа, оскільки складений не у момент проведення господарської операції, не містить в переліку наданих послуг, послуг наданих до підписання сторонами договору від 01.03.2013 року №50/1-60-ЮПВ та не вказано вартість послуг, то такі колегія суддів не бере до уваги.

Крім того, враховуючи те, що акт здавання-приймання наданих юридичних послуг згідно договору від 01 березня 2013 року №50/1-60-ЮПВ був підписаний 30.08.2013 року, у зв'язку з попередньою домовленістю сторін, а тому позиція податкового органу щодо того, що акт здавання-приймання юридичних послуг не відповідає вимогам до первинного документа, оскільки складений не в момент проведення господарської операції, не заслуговує на увагу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом. судом першої інстанції правильно встановлено, що долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання послуг, також належно оформлені.

Таким чином, надані позивачем докази суд приймає до уваги, як такі, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій щодо виконання ПП «Юридична Компанія Восток» в адресу ТОВ «Ковальсько- пресове підприємство» вищеперелічених послуг, виходячи з вищенаведеного.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність віднесення суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Юридична Компанія Восток» в розмірі 17 000 грн. до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, а відтак і правомірність віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 17 000 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, тому таке підлягає скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №803/1433/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 26.01.2016 року.