Ухвала суду № 55252240, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 359/7106/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Муранова-Лесів І.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ткачук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в М.Борисполі та Бориспільському районі на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м.Борисполі та Бориспільському районі про пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в М.Борисполі та Бориспільському районі, в якому просила:

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі у здійсненні нарахування та виплати пенсії за два місяці з 20 січня по 19 березня 2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі здійснити нарахування та виплату пенсії з 20 січня по 19 березня 2014 року.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям позивача щодо правомірності моменту призначення пенсії.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія судців приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виповнилось 55 років, а ще 10 січня 2014 року вона зверталась до відповідача за консультацією щодо виходу на дострокову пенсію за віком. Працівник управління Розовик Н.П., яка надавала консультацію, поінформувала її, що позивачу не вистачає 2,5 місяці стажу для виходу на дострокову пенсію.

20 березня 2014 року позивач повторно звернулась за призначенням пенсії і при повторному перерахунку іншим працівником, стаж позивача становив 35 років 4 місяці 15 днів. Як пізніше стало позивачу відомо, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію мають жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

В липні 2015 року позивач звернулась до відповідача з проханням нарахувати та виплатити їй пенсію за два місяці з 20 січня по 19 березня 2014 року, яка не була нарахована з вини працівника управління, проте позивачу було відмовлено, на ті підставі, що позивач звернулась за призначенням дострокової пенсії 20.03.2014 року, тому днем призначення пенсії є день звернення із відповідною заявою.

В апеляційні скарзі орган пенсійного фонду зазначає, що Позивач звернулась за призначенням дострокової пенсії 20.03.2014 року( Заява зареєстрована під № 1211 від 20.03.2014р.

Абзацом 2 пункту 1 ст.45 Закону передбачено, що пенсія призначається з дня звернення.

Оскільки ОСОБА_2 звернулась за призначенням пенсії відповідно до пункту 7-2 розділу XV Закону та скористалась правом дострокового виходу на пенсію за віком, підстави для призначення пенсії з більш ранішого періоду відсутні.

Також управління не погоджується щодо взятої до уваги судом консультацію, та долучення до матеріалів справи рукописного рахунку стажу, управління вважає цей доказ нікчемним.

Письмових та належних доказів щодо наданої консультації працівниками управління суд не підтвердив.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію мають жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше ЗО років та за умови звільнення з роботи.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.45 закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з наданих позивачем листів відповідей Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.07.2014 №1842/с-05 та від 05.08.2014 № 2099/с-01 (а.с.42-43) позивач у 2014 році зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та Пенсійного фонду України з письмовими зверненнями з приводу порушень, допущених відповідачем при призначенні їй пенсії, на що отримувала відповідь про те, що порушень з боку управління Пенсійного фонду України в М.Борисполі та Бориспільському районі при призначенні розміру пенсії не виявлено, а також, що пенсію позивачу призначено з дати звернення з заявою про призначення пенсії.

Крім того, 08.07.2015 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в М.Борисполі та Бориспільському районі Київської області із письмовою заявою, в якій просила нарахувати їй пенсію за два місяці з 20 січня по 20 березня 2014 року (а.с.12).

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в М.Борисполі Київської області від 13.07.2015 №7635/05 відповідач повідомив, що право дострокового виходу на пенсію за віком в 55 років до 01.01.2015 мали жінки за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільненні з роботи, та, оскільки вказана умова виконувалась у січні 2014 року, позивач мала право звернутися за призначенням пенсії, але відповідне звернення до управління не надходило, а також, що заява про призначення пенсії позивача зареєстрована 20.03.2014, і пенсія позивачу призначена з дня звернення, а підстави для проведення виплати з більш раннього періоду відсутні (а.с.13).

Проте дії відповідача суперечать вищенаведеним вимогам п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає право позивача на призначення пенсії з дня досягнення 55 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку - 20 березня 2014 року.

Відповідач, не зважаючи на неодноразові звернення позивача, порушене право позивача на отримання пенсії з дня досягнення 55 років не усунув, чим допустив протиправну бездіяльність.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року № К/800/56160/13.

Разом з тим, у даному випадку позивачу пенсія не нараховувалось, і не виплачувалось, натомість право позивача на отримання цих сум пенсії відповідачем визнано не було, що й стало підставою звернення до суду. За таких обставин, необхідною умовою зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії за минулий час, незважаючи на строки звернення до суду, є безумовне визнання відповідачем права позивача на отримання такого підвищення.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивач не пропустила строку звернення із заявою про нарахування пенсії з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 20 березня 2014 року, оскільки звернулась із заявою 08 липня 2014 року, не порушуючи шестимісячний термін звернення з адміністративним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана Постанова винесена судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м.Борисполі та Бориспільському районі на Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвала в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.