Ухвала суду № 55248906, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 736/1317/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кроха О.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.

суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

за участю секретаря Авраменко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області звернулося в Корюківський районний суд Чернігівської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2015 року позов задоволено, скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про стягнення виконавчого збору з Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області в розмірі 2040,00 грн. за невиконання виконавчого листа Корюківського районного суду №2-а-4081/11 від 10.05.2011 року про зобов'язання Управління зробити перерахунок ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком згідно ст.49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просив її скасувати та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів виконання рішення суду у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, а відсутність грошових коштів в Бюджеті не може бути поважною причиною невиконання рішення суду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.05.2011 по справі 2-а-4081/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області провести ОСОБА_2, як особі, яка має статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. ст. 49, 51, 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.11.2010 за виключенням виплачених сум.

На виконання вказаної постанови, 24 лютого 2012 року Корюківським районним судом Чернігівської області було видано виконавчий лист № 2-а-4081/2011.

25 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області з заявою про примусове виконання рішення.

26 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк до 03.07.2013 для самостійного виконання рішення (а.с. 27).

В подальшому старшим державним виконавцем на адресу боржника - Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області було направлено вимогу № 02.1-7/1485-5 від 25.10.2013 року, в якій зазначено про необхідність виконання рішення суду протягом п'яти днів з дня отримання вимоги та попереджено про те, що в разі не виконання вимог державного виконавця до боржника буде застосовано штрафні санкції відповідно до ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 28).

Листом від 17 грудня 2013 року № 3059/06 Управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області повідомило відповідача про те, що 09 червня 2011 року в добровільному порядку було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2, а з 01.11.2011 її пенсійну справу приведено у відповідність до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06.07.2011 та зазначено, що сума нарахованих та невиплачених сум згідно постанови суду відсутня (а.с. 29). Доказів спростування даної інформації відповідачем матеріали справи не містять.

Незважаючи на це, більш ніж через рік, 21 лютого 2015 року Головним державним виконавцем Відділу примусового уикоання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 3).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 25 даного Закону Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 28 цього Закону У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» встановлено розміри основної та додаткової пенсії для осіб, які мають І категорію.

Таким чином, позивач на виконання вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», правомірно з 01.11.2011 року здійснював виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що відсутність грошових коштів в Бюджеті не може бути поважною причиною невиконання рішення суду, оскільки невиконання судового рішення управління ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність постанови відповідача про накладення виконавчого збору, оскільки по-перше не зазначено з якої суми виходив відповідач визначаючи розмір виконавчого збору, по-друге в матеріалах справи відсутні докази невиконання рішення суду в добровільному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2016 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Бєлова Л.В.