Ухвала суду № 55248910, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18272/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Артюхіної М.А.

представника позивача Стеценка О.О.

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у сумі 104 370,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення з рахунків відповідача податкового боргу в розмірі 104370,56 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що станом на час звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість з ПДФО у названому розмірі, яка виникла у зв'язку із несплатою зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 2 грудня 2014 року № 0001951701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року позов задоволено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність у зв'язку із цим підстав для їх задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апелянт акцентує увагу на тому, що податкове повідомлення-рішення, яким наразі позивач обґрунтовує існування податкового боргу, було оскаржене ним в адміністративному порядку. Рішення за результатами розгляду його первинної скарги платник не отримував, водночас, згідно із доводами апелянта, позивачем не доведено і у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, якими би підтверджувалися обставини направлення контролюючим органом такого рішення на адресу платника, а суд першої інстанції цих обставин не перевірив. Також, апелянт звертає увагу, що згідно із п. 56.9 ст.56 Податкового кодексу України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

В судове засідання з'явилися представники відповідача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача від 13 листопада 2014 року № 5676/926-58-17-01-17-НОМЕР_1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0001951701, яким платникові податків збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 104 370,56 грн., у тому числі за основним платежем - 83496,45 грн. та за штрафними санкціями - 20874,11 грн.

Зазначене рішення було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16 податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0001951701 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_5 - без задоволення. При цьому, позивач зазначив, що вказане рішення, направлене на адресу відповідача, повернене з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

У зв'язку із несплатою визначеної податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючим органом відповідно до вимог ст.. 59 Податкового кодексу України направлено відповідачу податкову вимогу від 23 квітня 2015 року № 5182-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 23 квітня 2015 року № 996, отримані відповідачем.

Позивач, посилаючись на те, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 104370,56 грн., який платником податків самостійно погашено не було, звернувся до суду із даним позовом про його стягнення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В даному випадку колегія суддів враховує, що сторонами не оскаржуються обставини надіслання та вручення відповідачеві податкового повідомлення-рішення, від 02 грудня 2014 року № 0001951701, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО.

Поряд із цим вказане рішення було оскаржене платником податків у порядку адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня.

За змістом положень ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.8 - 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Головного управління ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16 податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0001951701 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Вказане рішення, направлене на адресу відповідача, повернене з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Належним чином засвідчена копія вказаного рішення міститься у матеріалах справи.

Поряд із цим, відповідач в основу обґрунтувань власної позиції, наголошує на тому, що йому не було надіслано та вручено рішення за результатами розгляду його первинної скарги відповідно до вимог ПК. При цьому, посилаючись на Правила надання послуг поштового зв'язку, які затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі за текстом - правила №270), відповідач зазначає, що надані позивачем докази щодо направлення цього рішення на його адресу не є належними, оскільки рекомендоване повідомлення не відповідає затвердженій формі.

Однак, колегія суддів такі доводи відповідача оцінює критично.

За правилами абз.2 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до п. 62 Правил № 270 у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Згідно з п. 73 цих Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Згідно з п. 116 та 117 Правил 270 у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з п. 2 Інструкції з використання маркувальних машин, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 03.02.2014 № 71 та зареєстрованої в Міністерстві

юстиції України 26 лютого 2014 р. за № 339/25116 маркувальна машина призначена для нанесення на прості та рекомендовані поштові картки, листи, бандеролі (далі - письмова кореспонденція) відбитків кліше державного знака, що підтверджує оплату послуг поштового зв'язку із зазначенням їх вартості (далі - державний знак), календарного штемпеля, що зазначає місце та дату приймання цієї кореспонденції для пересилання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та поштову адресу власника маркувальної машини чи логотипа (товарного знака) національного оператора, або нанесення цих даних на письмову кореспонденцію шляхом електронного друкування.

Так, на підтвердження обставин належного направлення на адресу відповідача рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16, у матеріалах справи наявна копія конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, оригінали яких надавалися апеляційному суду для огляду у судовому засіданні 21.01.2016.

Так, на конверті та рекомендованому повідомленні зазначено адресу ОСОБА_5: АДРЕСА_1, 03087, що відповідає дійсності.

Поряд із цим, на конверті міститься відтиск маркувальної машини, що є належним доказом оплати послуг поштового зв'язку із зазначенням їх вартості, а також відбиток календарного штемпеля, що підтверджує прийняття відповідної поштової кореспонденції оператором поштового зв'язку у відповідності до вимог п.73 Правил №270.

Також на конверті міститься штрихкодовий ідентифікатор 0411612822883, номер якого відповідає тому, що наявний на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до довідки ф. 20, яку наклеєно на конверті, зазначено причину повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції правильно встановив, що контролюючим органом виконано покладений на нього обов'язок щодо направлення на адресу платника податків рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16 про результати розгляду первинної скарги, що повернулося за закінченням терміну зберігання.

У суду відсутні правові підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Отже, судом правильно встановлено, що рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16, направлене за адресою відповідача ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) 05 лютого 2015 року, повернуто на адресу ДПІ 07 березня 2015 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, з рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16 вбачається, що рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 22 грудня 2014 року № 390/Г/26-15-10-08 строк розгляду скарги відповідача продовжено по 07 лютого 2015 року включно.

У відповідності до положень Податкового кодексу України рішення контролюючого органу вважається врученим відповідачу.

Поряд із цим, апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на невідповідність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановленій формі, оскільки сама по собі ця обставина не спростовує факту подання кореспонденції до поштового відділення, оплати за пересилання та її прийняття оператором поштового зв'язку, що підтверджено відповідними доказами.

Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу, що у власних поясненнях відповідач підтверджує обставини отримання ним акту перевірки від 13 листопада 2014 року № 5676/926-58-17-01-17-НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0001951701.

При цьому, наявні у матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, якими підтверджуються обставини вручення відповідачеві вказаних акту перевірки та податкового повідомлення-рішення (т.1 а.с. 80, 83), за формою аналогічні тому, що надане позивачем на підтвердження направлення платникові рішення за результатами розгляду його первинної скарги (т.2 а.с. 7-8), оригінал якого досліджений апеляційним судом у судовому засіданні 21.01.2016.

Отже, формальні міркування відповідача про невідповідність рекомендованих повідомлень затвердженій формі не спростовує встановлених судом обставин направлення контролюючим органом на адресу платника рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 05 лютого 2015 року № 337/Г/26-15-10-08-16 листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно до вимог п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З цього приводу, апеляційний суд враховує, що станом на час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження оскарження в судовому порядку винесеного у відношенні нього податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом відповідно до вимог ст.. 59 Податкового кодексу України позивачем направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 23 квітня 2015 року № 5182-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 23 квітня 2015 року № 996, отримані відповідачем, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на час вирішення справи судом першої інстанції, відповідач суму боргу не сплатив, при цьому обставин оскарження податкової вимоги чи рішення позивача про опис майна в податкову заставу судом не встановлено.

На підтвердження заявленої до стягнення суми податкового боргу, ДПІ надано картку платника (зворотній бік) та розрахунок штрафних санкцій, згідно з якими за відповідачем обліковується борг з ПДФО у розмірі 104370,56 грн.

Органами стягнення згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, підстав для виходу за межі доводів апелянта суд не вбачає.

Отже, враховуючи що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у сумі 104 370,56 грн. - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіІ.О. Грибан О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 26 січня 2016 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.