Постанова № 55248903, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16302/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» - Антонової Ганни Ігорівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено доказів на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ТД «Лана-Агротранс».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» - Антонова Ганна Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

Між TOB «Монолитфорт» (покупець) та TOB «ТД «Лана-Агротранс» (постачальник) укладено договір поставки № 09/06Ф від 02 червня 2014 року, за яким TOB «ТД «Лана-Агротранс» зобов'язалось поставити та передати у власність позивачу лакофарбову продукцію та інші супутні товари згідно рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, які підтверджують якість та кількість матеріалів. При цьому, продавець зобов'язується передати покупцю товар, якість якого придатна для мети, з якою цей матеріал звичайно використовується. Якщо матерії підлягає сертифікації, продавець зобов'язаний разом з товаром передати покупцю сертифікат відповідності.

Матеріал повинен бути повністю поставлений протягом обумовленого терміну з моменту подання заявки. Поставка матеріалів відбувається продавцем по заявці покупця.

Ціна матеріалу за договором включає в себе ціну матеріалу, вартість всіх супутніх витрат з фасування, маркування та за бажанням покупця транспортування до місця передачі матеріалу покупцю. Ціна за одиницю матеріалу та загальна ціна з ПДВ обумовлюється накладною, яка є невід'ємною складовою договору. На кожну партію матеріалу ціна обумовлена в накладній або в специфікації.

На виконання умов договору поставки TOB «ТД «Лана-Агротранс» поставив«Монолитфорт» товар згідно переліку, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 47-55).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Лана-Агротранс» виписало позивачу податкові накладні (а.с. 56-64), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У період з 19 січня 2015 року по 23 січня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Монолитфорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Лана-Агротранс» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 28 січня 2015 року № 30/26-57-22-02, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 220243,00 грн. за серпень 2014 року.

На підставі висновку акту та з урахуванням розглянутих заперечень позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2015 року № 0000392204, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 275303,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 220243,00 грн., за штрафними санкціями - 55060,75 грн.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 27 квітня 2015 року № 7119/10/26-15-10-05 та рішенням ДФС України від 03 липня 2015 року № 13876/6/99-99-10-01-04-25 скарги позивача залишені без розгляду, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, висловленої в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Лана-Агротранс», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку відсутні.

В обґрунтування мети придбання товару, позивачем зазначено, що придбаний у ТОВ «ТД «Лана-Агротранс» товар був переданий контрагенту ТОВ «Сіопласт» в рамках договору про надання послуг з виробництва лакофарбової продукції від 02 квітня 2014 року як сировина для виготовлення продукції, на підтвердження чого надано копії договорів про надання послуг, акти приймання-передачі сировини для виготовлення продукції, актів приймання-передачі готової продукції, акти про надання послуг та повернений позивачу з метою подальшої реалізації контрагентам-покупцям, що підтверджується копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Придбана у ТОВ «ТД «Лана-Агротранс» сировина та вироблена з неї продукція зберігалася на складі позивача, орендованого згідно договору № СП-005 від 02 січня 2014 року у ТОВ «Сіопласт» та переданого згідно акту прийому-передачі об'єкту оренди (а.с. 101-103) та згідно договору оренди від 10 січня 2014 року і переданого актом прийому-передачі від 01 лютого 2014 року (а.с. 104-106).

При цьому, колегією суддів встановлено, що позивачем для підтвердження правомірності формування податкового кредиту було подано документи, які дозволяють встановити необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту спірних операцій, їх учасників, вартості поставленого товару (копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії платіжних доручень, копії податкових декларацій з ПДВ, копії договорів оренди нежитлового приміщення).

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності товарно-транспортних накладних факт реальності господарських операцій не може бути доведений навіть за наявності належно оформлених всіх необхідних первинних документів, оскільки товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а наявність/відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати перешкодою для реалізації платником податків законного права на податковий кредит та бути підставою для констатації безтоварності господарської операції, адже, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.01.2015 року по справі № К/800/31740/14, за змістом якої лише відсутність товарно-транспортних накладних не може беззаперечно свідчити про нездійснення господарської операції, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в Ухвалі від 31.03.2015 року по справі № К/800/65779/14 податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Наявність чи відсутність товарно-транспортної накладної є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в Ухвалі від 21.10.2015 року по справі № К/800/32644/15 товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих, які пов'язані із наданням транспортних послуг.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах докази судом першої інстанції не було належним чином досліджено.

Також позивачем в обґрунтування доводів про реальність здійснення спірних господарських операцій Позивача з ТОВ «ТД «Лана-агротранс» надано копії сертифікатів/паспортів якості, сертифікатів аналізу, сертифікатів відповідності виробників товару, що поставлявся ТОВ «ТД «Лана- агротранс» за спірними господарськими операціями та які були надані позивачу на підтвердження якості та відповідності товару встановленим стандартам та технічним умовам ТОВ «ТД «Лана-агротранс», а також витяги з журналу реєстрації довіреностей, де зафіксовано виписування і реєстрацію довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей від контрагента позивача.

Відповідно до пункту 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 червня 1996 року № 293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з пункту 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи пункту 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» - Антонової Ганни Ігорівни - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолитфорт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12 лютого 2015 року № 0000392204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.