Постанова № 55248854, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8247/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 04.12.2014 року № 38/1-22-03/37414393 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №0001142203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їхній реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційноїх скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ес-Сі» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 04.12.2014 року №38/1-22-03/37414393, за змістом якого перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 232421,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 року № 0001142203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 348631,50 грн., у тому числі: 232421,00 грн. - основний платіж, 116210,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

За змістом акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.12.2014 року №38/1-22-03/37414393, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ес-Сі» за договорами від 08.01.2014 року № РК14-08/14 та від 08.01.2014 року № РК14/08/14.

Судом першої інстанції було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ес-Сі» (виконавець) укладено договір від 08.01.2014 року № РК14-08/14, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з підвищення експлуатаційної надійності обладнання що використовується у сфері ІТ технологій та інші, відповідно до Додатку №1.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 08.01.2014 року № РК14-08/14; додатку до договору від 08.01.2014 року № РК14-08/14; рахунків-фактур за відповідні періоди; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ес-Сі» (постачальник) укладено договір поставки від 08.01.2014 року № РК14/08/14, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар відповідно до накладної, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 08.01.2014 року № РК14/08/14; додаткових угод до договору від 08.01.2014 року № РК14/08/14; видаткових накладних за відповідні періоди; рахунків-фактур за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Окрім того, на підтвердження виконання позивачем укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ес-Сі» договорів від 08.01.2014 року № РК14-08/14 та від 08.01.2014 року № РК14/08/14, останнім надано копію договору, укладеного з приватним підприємством «Атум Груп» про транспортне експедирування від 01.12.2013 року № 013/01.12-ТК та копії товарно-транспортних накладних за відповідні періоди.

Виходячи зі змісту вказаних документів, колегія суддів приходить до висновку про те, що предметом спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом є поставка електронної продукції, наданих послуг (робіт) - підвищення експлуатаційної надійності обладнання, з чого вбачається, що ТОВ «РРС Комунікації» є постачальником електронної продукції на ринку, частину з якої придбавало у ТОВ «Джі-Ес-Сі» разом із її модернізацією та доведення стану готовності. Поставка такої продукції та надання послуг здійснювалися відповідно до основних видів господарської діяльності згідно КВЕД (46.51 та 46.52).

Наявністю у сторін правочину волі на укладення договорів та підтвердженням фактичного здійснення зазначених господарських операцій є підписані між ТОВ «РРС Комунікації» та ТОВ «Джі-Ес-Сі» видаткові накладні, акти здачі-приймання послуг та видані останнім податкові накладні (надавалися на перевірку, зазначені в акті).

Крім того, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «РРС Комунікації» та ТОВ «Джі-Ес-Сі» було проведено розрахунки за поставлені товари та надані послуги, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. При цьому, ПДВ було сплачено ТОВ «РРС Комунікації» у складі вартості товарів та послуг.

Також, придбаний товар було передано (транспортовано) ТОВ «Джі-Ес-Сі» до ТОВ «РРС Комунікації» на підставі товарно-транспортних накладних (наявність не заперечується в акті).

Тому, колегія суддів вважає, що документально підтверджується придбання товарів та наданих послуг ТОВ «РРС Комунікації» у ТОВ «Джі-Ес-Сі».

Враховуючи наявні в справі докази здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів вважає, що між сторонами відбувались господарські відносини і здійснювались господарські операції, що вели до змін в їх обліку, змін в структурі активів та зобов'язань, капіталі та фінансовому стані. При цьому, такі господарські операції здійснювались з оформленням необхідних первинних документів у паперовому вигляді із усіма обов'язковими реквізитами встановленими законом. І відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреностей не може впливати на саму господарську операцію та спростовувати її існування (реальність).

Згідно вимог п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до дійсних обставин справи, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «РРС Комунікації» із ТОВ «Джі-Ес-Сі», останнє не було визнано банкрутом, знаходилося в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстроване платником податку на додану вартість і здавало податкову звітність до податкового органу. Також, на момент укладення зазначеного договору, його установчі документи не були визнані недійсними, та не було анульовано свідоцтва платників податку на додану вартість.

Правомірність видачі ТОВ «Джі-Ес-Сі» податкових накладних за фактично вчиненими операціями та формування ТОВ «РРС Комунікації» податкового кредиту за наслідками вищезазначених операцій підтверджується наступними обставинами:

податкові накладні видані за оподатковуваними операціями, а податковий кредит сформований відповідно до вимог положень ПК України;

податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим законодавством стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, а наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів;

ТОВ «Джі-Ес-Сі» на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних було зареєстровано платником ПДВ, його державну реєстрацію не було скасовано, підприємство знаходилось за юридичною адресою;

товари та отримані послуги ТОВ «РРС Комунікації» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності;

транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними;

При цьому, колегія суддів критично сприймає доводи відповідача про безтоварність спірних господарських операцій з причини непроведення реєстрації податкових накладних, оскільки дані податкові накладні не є зареєстрованими з тих причин, що сума ПДВ по кожній є меншою 10 тис. грн., що відповідно до положень податкового законодавства України не зобов'язує платника податку до реєстрації таких податкових накладних.

При цьому, колегією суддів встановлено, що частина послуг закуповувалась позивачем для усунення системних помилок та збоїв у роботі принтерів-етикеток, що імпортувались безпосередньо позивачем. Також контрагент позивача здійснював ремонт пошкоджень такої техніки. Вантажно-митні декларації на принтери наявні в матеріалах справи.

Що стосується закупівлі товару, то позивачем належним чином підтверджено придбання товарів у контрагента позивача та його подальшого продажу з додаванням копій видаткових накладних, що видавались позивачем покупцям.

Також позивачем надано штатні розписи підприємств, а також копії дипломів працівників останнього, що підтверджують реальну можливість надання цих послуг.

Щодо якості складання податкових накладних без зазначення номеру договору, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів з пояснень позивача встановлено, що вказаний недолік є технічною помилкою програмного забезпечення ТОВ «Джі-Ес-Сі» при створенні податкових накладних (окремий недолік), що не може впливати на суть самої господарської операції і стверджувати про очевидну нереальність такої господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 жовтня 2013 року по справі № К/800/26948/13, за змістом якої при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 201.6 статті 201 ПК України.

Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0001142203 від 23 грудня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.