Ухвала суду № 55232529, 14.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/304/16 Головуючий 1 інст. - Савченко Д.М.

Справа № 635/3726/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

15 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «ВТБ Банк» звернулося до

суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 67 409 грн. 41 коп. - заборгованості за кредитним договором № R553700336715B, укладеним між ними 28 серпня 2012 року на умовах повернення, оплатності, строковості. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 674,09 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що за умовами вказаного кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредит у cyмi 81 100 гривень строком до 28.09.2016 року, а остання зобов'язалася належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату (проценти) за користування кредитними коштами у poзмipi 33 % річних у строки, передбачені договором.

На порушення умов кредитного договору ОСОБА_3І з жовтня 2012 року

систематично не виконувала зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання, у зв'язку з чим станом на 25.12.2014 р. утворилася заборгованість в розмірі 67 409 грн. 41 коп., з яких: 500040,69 грн. - строкова заборгованість за кредитним договором; 7824,39 грн. - прострочена заборгованість за кредитним договором; 498,18 грн. інфляційні витрати, нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 69,21 грн. - 3% річних, нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 1481,70 грн. - строкова заборгованість по процентама за користування кредитом; 1545,54 - прострочена заборгованість по процентам; 311,73 грн. - інфляційні втрати, нараховані на прострочену заборгованість по процентам; 30,45 грн. - 3% річних, нараховані на прострочену заборгованість по процентам; 5607,52 - пеня, нарахована за несплату кредиту та процентів.

Відповідач ОСОБА_5 в особі свого представника позовні вимоги визнала частково в cyмi 40 000 гривень, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.4.1 кредитного договору ОСОБА_3 неодноразово зверталася до банку щодо реструктуризації боргу, однак в цьому їй було відмовлено. Представник зазначав, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, утримує кафе. Оскільки у 2014 poці за судовим рішенням вона позбавлена можливості користуватися приміщенням кафе, то не має можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та сплачувати кредит, що є форс-мажорними обставинами та підставою для подальшого припинення зобов'язання відповідно до статті 607 ЦК України.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено і на його користь з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 67 409 грн.41 коп. та судовий збір в сумі 674,09 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та позов банку задовольнити частково в сумі 40000 гривень.

Вказує, що судом не враховано, що ПАТ «ВТБ Банк» не у повному обсязі виконав умови кредитного договору, оскільки на порушення п. 5.4.1 договору відмовив їй у реструктуризації боргу, та не врахував наявність обставин, передбачених ст.. 607 ЦПК України, оскільки з 2014 poку за судовим рішенням вона позбавлена можливості користуватися приміщенням кафе і не має можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та сплачувати кредит.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції,перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та відсутності підстав для застосування до виниклих правовідносин ст. 607 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 28 серпня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № R553700336715B, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в cyмi 81100 гривень на строк до 28.09.2016 року, а ОСОБА_3 зобов'язалася належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами у poзмipi 33 % річних у строки, передбачені цим договором.

ПАТ «ВТБ Банк» свої зобов'язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 у користування кредитні кошти за меморіальним ордером № 228915 від 28 вересня 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх обов'язків з повернення кредиту станом на 25 грудня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 67409,41 грн., з яких: 500040,69 грн. - строкова заборгованість за кредитним договором; 7824,39 грн. - прострочена заборгованість за кредитним договором; 498,18 грн. інфляційні витрати, нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 69,21 грн. - 3% річних, нараховані на прострочену заборгованість по кредиту; 1481,70 грн. - строкова заборгованість по процентама за користування кредитом; 1545,54 - прострочена заборгованість по процентам; 311,73 грн. - інфляційні втрати, нараховані на прострочену заборгованість по процентам; 30,45 грн. - 3% річних, нараховані на прострочену заборгованість по процентам; 5607,52 - пеня, нарахована за несплату кредиту та процентів.

Зазначений розрахунок заборгованості відповідає вимогам ст.ст. 1049-1050 ЦК України та не спростовується відповідачем та її представником.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ПАТ «ВТБ Банк» не у повному обсязі виконав умови кредитного договору, оскільки на порушення п. 5.4.1 договору відмовив їй у реструктуризації боргу, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до п. 5.4.1 кредитного договору звернення позичальника до банку з письмовим клопотанням про зміну та /або доповнення умов договору, в тому числі про зменшення плати за кредит, є правом позичальника.

Між тим відповідно до вимог п.5 цього договору вирішення цього питання є правом, а не обов'язком банку.

Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «ВТБ Банк» вирішення питання про надання реструктуризації боргу ОСОБА_3 було можливим відповідно до вимог п.5.2.1 договору лише після сплати нею попередньої заборгованості за кредитом, про що банк письмово повідомляв позичальника.

Зазначені обставини підтверджуються відповіддю ПАТ «ВТБ Банк» від 14.07.2015 № 5912/ 1-2 на звернення ОСОБА_3 щодо реструктуризації боргу.

Доводи апеляційної скарги на наявність обставин, передбачених ст.. 607 ЦПК України, оскільки з 2014 poку за судовим рішенням ОСОБА_3 була позбавлена можливості користуватися приміщенням кафе, тому не має можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та сплачувати кредит, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає.

Зазначена норма права передбачає неможливість виконати зобов'язання в натурі в силу різних обставин фактичного характеру, тому дія цієї статті не поширюється на грошові зобов'язання.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: