Рішення № 55217763, 21.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.16р. Справа № 904/10800/15

За позовом приватного підприємства "Бізон-Тех Добрива", м. Запоріжжя

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 91 669,77 грн. шкоди завданої недостачею вантажу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 24/16 від 04.01.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 964 від 30.12.2015 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Бізон-Тех Добрива" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням зави про зменшення позовних вимог, про стягнення з державного підприємства "Придніпровська залізниця" 91 669,77 грн. шкоди, завданої недостачею вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена шкода у розмірі 91 669,77 грн. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. У позовній заяві позивач посилається на норми статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статті 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статті 110, 113, 114, 129, 130, 133, 136 Статуту залізниць України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не довантажив вагони до зазначеної у накладних кількості вантажу. З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення, вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил). Всупереч викладеному відправником захисне маркування не нанесено, відомості про нанесення захисного маркування в накладній відсутні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2015 року порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.01.2016 року.

У судовому засіданні 21.01.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алоінс-Агр" (далі - замовник-1) було укладено договір поставки № АІ-01105 (далі - договір поставки-1) згідно з п. 5.1. якого сторони домовились, що поставка товару може здійснюватись на умовах ЕХW, FСА, СРТ, відповідно до Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки товару сторони, щоразу визначатимуть у специфікації до договору на відповідну партію товару.

05.08.2015 року сторонами договору поставки-1 було підписано Специфікацію № СП-АІ-01105/2 (далі - Специфікація-1) до нього, відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити такий товар: нітроамофоска (азофоска) 16:16:16 (далі - товар) у кількості 272 тонни на умовах СРТ згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

05.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Придонецьке" (далі - замовник-2) було укладено договір поставки № АІ-01106 (далі - договір поставки-2) згідно з п. 5.1. якого сторони домовились, що поставка товару може здійснюватись на умовах ЕХW, FСА, СРТ, відповідно до Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки товару сторони, щоразу визначатимуть у специфікації до договору на відповідну партію товару.

05.08.2015 року сторонами договору поставки-2 було підписано Специфікацію № СП-АІ-01106/2 (далі - Специфікація-2) до нього, відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити такий товар: нітроамофоска (азофоска) 16:16:16 у кількості 116 тонн на мовах СТ згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Поставка товару на умовах СРТ, згідно з правилами "Інкотермс", передбачає те, що ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-якого збільшення витрат, що виникає після передачі товару перевізнику, переходить з продавця на покупця, коли товар передано в розпорядження перевізника.

Пунктом 5.5. договорів поставок сторони обумовили особливості поставки товару на умовах СРТ Інкотермс 2010.

Згідно з пп. 5.5.6. договорів поставок ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення.

Відповідно до п.5.5.7. договорів поставок право власності у покупця виникає з моменту передачі товару перевізнику, що призначений постачальником.

На виконання умов вищезазначених договорів та специфікацій до них постачальником залізницею України за залізничною накладною № 33094202 (далі - залізнична накладна), із залізничної станції Бахмач-Пасажирський до залізничної станції Комиш-Зоря на ім'я позивача було відправлено в п'яти вагонах товар у кількості 340 мішків (біг-бегів) із загальною масою вантажу (маса нетто) 340 000 кг.

Маса нетто одного біг-бега становить одну тонну. Вартість однієї тони згідно з Специфікаціями до договорів поставок є однаковою і становить 10 320 грн. з ПДВ.

Таким чином загальна вартість відправленого постачальником товару складає 3 508 800,00 грн.

Товар доставлявся п'ятьма вагонами № 60243078, № 60205838, № 61140869, № 68677509 та № 55743942 (далі - вагони), що підтверджується Відомістю вагонів до Залізничної накладної.

03.09.2015 року вагони прибули до станції Комиш-Зоря. При комісійній видачі товару позивачу з підрахунком кількості місць та звіркою з Залізничною накладною, в присутності представників відповідача та представника позивача було виявлено недостачу товару в кількості 9 біг-бегів (тобто 9 000 кг нетто товару враховуючи, що згідно із Залізничною накладною маса нетто 1 біг-бегу становить 1 000 кг), про що 05.09.2015 року відповідальними робітниками відповідача було складено Комерційний акт РА № 008296/02 (далі - комерційний акт).

Таким чином, не було збережено вантаж у кількості 9 біг-бегів, що знаходився у вагонах на шляху його прямування із залізничної станції Бахмач-Пасажирський до залізничної станції Комиш-Зоря.

Товар було відправлено на ім'я позивача саме за клопотанням замовників, на підставі укладених, аналогічних за умовами та змістом, договорів про надання послуг з розкредитування вагонів та отримання вантажу, а саме:

- договору про надання послуг з розкредитування вагонів та отримання вантажу №А-13/01/15-2 від 13.01.2015 року, що було укладено між позивачем та замовником-1 (далі - договір про надання послуг з розкредитування вагонів);

- договору про надання послуг з розкредитування вагонів та отримання вантажу №А-13/01/15-1 від 13.01.2015 року, що було укладено між позивачем та замовником-2 (далі - договір про надання послуг з розкредитування вагонів).

Відповідно до умов договорів про надання послуг з розкредитування вагонів позивач зобов'язався надавати замовникам послуги з розкредитування вагонів з вантажем замовника, отримати від залізниці вантаж замовника та передати його замовнику, а замовники зобов'язались сплатити за надані послуги плату.

В пункті 1.5. договорів про надання послуг з розкредитування вагонів позивач та замовники домовились про те, що послуги вважаються належним чином наданими тільки після передачі виконавцем замовнику вантажу (товару, майна) отриманого при розкредитуванні вагону у кількості, що вказана в залізничній накладній.

В п. 4.1. договорів про надання послуг з розкредитування вагонів його сторони визначили, що якщо при отримання виконавцем вантажу (товару, майна) на станції "Комиш-Зоря" Придніпровської залізниці виявиться його недостача (псування), про що залізницею буде складено Комерційний акт, виконавець зобов'язується компенсувати замовнику вартість втраченого (зіпсованого) під час перевезення вантажу (товару, майна).

Через втрату залізницею вантажу позивач не зміг належним чином виконати свої зобов'язання за договорами про надання послуг з розкредитування вагонів перед замовниками та передати товар у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача шкоду, завдану недостачею вантажу, у розмірі 91 669,77 грн., що причиною виникнення спору.

Відносини, повязані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі - Статут залізниць України), визначає обовязки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Так, комерційний акт РА № 008296/02 від 05.09.2015 року засвідчує невідповідність маси вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Позивач розрахував вартість шкоди, спричиненою внаслідок нестачі, проведеної з урахуванням норм відповідно до Правил перевезення вантажу, що складає 91 669,77 грн.

Оскільки спірні вагони були прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

За викладеного вбачається, що збитки у розмірі 91 669,77 грн. підлягають стягненню з перевізника - відповідача.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218 гривень, з 1 вересня - 1 378 гривень, у погодинному розмірі: з 1 січня - 7,29 гривні, з 1 вересня - 8,29 гривні.

З урахуванням ціни позову з майновими вимогами у сумі 91 669,77 грн. судовий збір повинен складати 1 375,05 грн.

Сума сплаченого позивачем судового збору складає 1 389,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1621 від 06.11.2015 року (а.с. 10 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 13,96 грн. (1 389,01 1 375,05 = 13,96).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Станом на час розгляду справи позивач з клопотанням про повернення судового зборку не звертався.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 375,05 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех Добрива" (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, ідентифікаційний код 38267767) шкоди, завданої недостачею вантажу, у сумі 91 669,77 грн., судовий збір у сумі 1 375,05 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2016 року.

Суддя ОСОБА_3