Постанова № 55217560, 18.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа № 917/2348/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Івакіна В.О., суддя Слободін М.М.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога", с. Удовиченки, Зінківський район Полтавської області (вх. №5379П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2014 року по справі №917/2348/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога", с. Удовиченки, Зінківський район Полтавської області

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 2, т. 3), просив суд стягнути з відповідача, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Перемога", заборгованість в сумі 400339,63 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань по сплаті коштів за отриману продукцію та послуги, надані позивачем.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.01.2014 року по справі №917/2348/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 року, позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ПОСП "Агрофірма Перемога" на користь ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" заборгованість в розмірі 400339,63 грн. та витрати по сплаті судового збору сумі 1373,05 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2014 року касаційну скаргу ПОСП "Агрофірма Перемога" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 року та рішення господарського суду Полтавської області від 23.01.2014 року скасовано, а справу передано до господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2014 року у справі №917/2348/13 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Перемога" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" заборгованість в сумі 400339,63 грн. та витрати по сплаті судового збору сумі 8006,79 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі №917/2348/13 (головуючий суддя Тарасова І.В., судді Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога", с. Удовиченки, Зінківський район Полтавської області задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2014 року по справі №917/2348/13 в частині стягнення 166279,41 грн. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", м. Карлівка на користь ПОСП "Агрофірма "Перемога", с. Удовиченки 3322,82 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 1661,41 грн. за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 року касаційну скаргу ПОСП "Агрофірма "Перемога" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі №917/2348/13, в частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2014 року та прийняття нового рішення у цій частині про відмову у позові щодо стягнення 166279,41 грн. скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року залишено без змін.

Від ПОСП "Агрофірма "Перемога" надійшли пояснення по справі, в яких крім іншого, останній зазначає про порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм процесуального права, що на думку апелянта беззаперечно свідчить про протиправність судового рішення. Що стосується позиції ВГСУ з цього питання, то на думку відповідача, вона не узгоджується з правовою визначеністю самого судового процесу.

Крім того, скаржник зазначає, що при розгляді справи №917/2348/13 судом було встановлено, що відвантаження спірної продукції відбулося не за окремим договором поставки, а як розрахунок в натуральній формі Агрофірми "Перемога" по заборгованості перед АК "Докучаєвські чорноземи". Наполягає на тому, що за весь час спільного господарювання між позивачем та відповідачем здійснювались господарські операції по обміну товарами та продукцією, тобто, у безгрошових формах. Про здійснення розрахунків у грошах домовленостей між учасниками не було, з цього приводу ніяких пропозицій про зміну способу розрахунків не надходило. На думку відповідача, надаючи пояснення щодо заборгованості у своєму листі вих. №483 від 27.10.14 року адресованому суду, позивач підтвердив обставини проведення розрахунків виключно продукцією та товарами.

Наполягає на тому, що суд першої інстанції дав неправильну юридичну кваліфікацію правовідносинам, які виникли між відповідачем та позивачем.

Зазначає, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

Крім того, просить розглядати справу за відсутності його представника, оскільки в процесі судових розглядів відповідачем надано усі матеріали доказового значення, які були в його розпорядженні.

Від ВДВС Зіньківського РУЮ надійшло клопотання про розгляд зазначеної справи без участі його представників, оскільки виконавче провадження в ЄДРВ №42091856 про стягнення з ПОСП Агрофірми "Перемога" на користь ТОВ АК "Докучаєвські чорноземи" заборгованості в сумі 400339,63 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1373,05 грн. завершено 28.05.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 року у справі №917/2348/13 (колегія суддів у складі: головуючий судя ОСОБА_1, суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.) з урахуванням обов'язковості вказівок, що містяться в постанові касаційної інстанції, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 14.12.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року у справі №917/2348/13 розгляд справи відкладено на 18.01.2016 року у зв'язку з неявкою представника позивача.

Розпорядженням заступника секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 року, у звязку з закінченням повноважень судді Гончар Т.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., судді Івакіна В.О., Слободін М.М.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 касаційну скаргу ПОСП "Агрофірма "Перемога" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі №917/2348/13, в частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2014 року та прийняття нового рішення у цій частині про відмову у позові щодо стягнення 166279,41 грн., скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, а в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року залишено без змін.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 166279,41 грн.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, між ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" та ПОСП "Агрофірма "Перемога" на протязі 2011-2013 років існували як договірні так і позадоговірні господарські правовідносини, відповідно до умов яких сторонами здійснювалась спільна фінансово-господарська діяльність, а саме: позивач надавав відповідачу грошові кошти та матеріально-технічні засоби, послуги сільськогосподарською технікою, купував сільськогосподарську продукцію, а відповідач поставляв позивачу сільськогосподарську продукцію, орендував сільськогосподарську техніку та здійснював продаж і відгодівлю ВРХ, телиць, коней та інше.

22.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №141 та вимагав до 31.05.2013 року погасити заборгованість в розмірі 400410,37 грн., яка виникла під час здійснення сторонами господарських правовідносин.

19.12.2013 року відповідач направив директору ТОВ ''АПК Докучаєвські чорноземи'' ОСОБА_2 лист за вих. №83 (а.с. 94 т. 2), в якому просив в рахунок погашення заборгованості за отриману продукцію та надані послуги зарахувати продукцію: озиму пшеницю 39,470 тонн на суму 88807,50 грн. відвантажену в квітні 2013 року; озиму пшеницю 75,120 тонн на суму 112 680,00 грн. відвантажену в липні та листопаді 2013 року; соняшник 64,567 тонн на суму 190531,64 грн. відвантажену в листопаді 2013 року; дизельне паливо 485 літрів на суму 4468,26 грн., яке було в баках тракторів на момент повернення орендованої техніки згідно акту передачі в квітні 2013 року, а разом на загальну суму 396 487,40 грн.

08.01.14 року ТОВ ''АПК Докучаєвські чорноземи'' листом за вих. №14 надіслало відповідачу відповідь, в якій повідомило про те, що запропонована продукція для зарахування в рахунок погашення заборгованості має низькі кондиційні якості, а тому її вартість є значно завищеною в порівнянні з фактичною ціною на таку продукцію, що склалась на ринку в даний час. В зв'язку з цим, зарахувати таку продукцію в рахунок погашення заборгованості, за запропонованими цінами ТОВ ''АПК Докучаєвські чорноземи'' відмовилося. (а.с. 3-5 т. 3).

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо здійснення остаточних розрахунків під час виконання господарських зобовязань, позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що за результатами спільної господарської діяльності відповідач станом на 01.05.2013 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 400339,63 грн., яку і просив суд стягнути на свою користь.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що склались між сторонами по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 400339,63 грн., яка утворилась під час виконання сторонами взаємних господарських зобовязань у сфері поставки, оренди та надання послуг за період з 2011 по 2013 рік.

Дослідивши доводи, викладені сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також докази, якими сторони підтверджують наявність або відсутність взаємних зобовязань, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість перед позивачем в розмірі 400339,63 грн. відповідач не визнає посилаючись на те, що в період з квітня по листопад 2013 року ПОСП ''АФ ''Перемога'' відвантажувало ТОВ ''АПК Докучаєвські чорноземи'' сільськогосподарську продукцію. Листом від 19.12.2013 року відповідач звертався до позивача з проханням в рахунок погашення заборгованості за отриману продукцію та надані послуги зарахувати відвантажену продукцію на загальну суму 396487,40 грн., а саме: озиму пшеницю 39,470 тонн на суму 88807,50 грн. відвантажену в квітні 2013 року; озиму пшеницю залікова вага 75,120 тонн на суму 112 680,00 грн. відвантажену в липні та листопаді 2013 року; соняшник залікова вага 64,567 тонн на суму 190531,64 грн. відвантажений в листопаді 2013 року; дизельне паливо 485 літрів на суму 4468,26 грн., яке було в баках тракторів на момент повернення орендованої сільськогосподарської техніки згідно акту передачі в квітні 2013 року. Проте, позивач листом за вих. №14 від 08.01.2014 року повідомив, що зарахувати таку продукцію в рахунок погашення заборгованості ТОВ ''АПК Докучаєвські чорноземи'' не може.

Крім того, відповідач, посилаючись на п. 5 договорів оренди, за яким встановлено, що зобов'язання по оплаті виникають після виконання робіт та складання відповідних актів, на підставі яких здійснюється оплата, вважає відсутнім у позивача права вимоги за договорами оренди у звязку з відсутністю відповідних актів.

Тобто, відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем на суму 400339,63 грн., проте вважає, що він виконав свої зобовязання перед позивачем, здійснивши поставку продукції на суму 396487,40 грн.

В матеріалах справи (т. 2 а.с.301-302) міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.11.2013 року з вивіреним сальдо на користь позивачав сумі 400410,37 грн., в якому відображені як господарські операції по накладним на поставку продукції, так і господарські операції по договорам оренди сільськогосподарської техніки, що також підтверджує наявність у відповідача боргу у вказаній сумі.

Натомість, матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено наявність між сторонами правовідносин відносно придбання озимої пшениці та соняшника, а також наявність у позивача будь-яких зобовязань з цього приводу.

Фактом придбання будь-якої сільськогосподарської продукції є підписані сторонами договори купівлі-продажу, накладні або договір складського зберігання, виставлені рахунки за зберігання.

Проте, надані відповідачем накладні №б/н від 04.04.2013 року, №б/н від 04.04.2013 року, №163 від 06.11.2013 р., №161 від 05.11.2013 р., №160 від 05.11.2013 р., №165 від 06.11.2013 р., №164 від 06.11.2013 р., №162 від 5.11.2013 р., №11 від 12.07.2013 р., №12 від 13.07.2013 р., акт приймання-передачі від 21 квітня 2013 року не є доказом укладення між позивачем та відповідачем договору поставки вказаних у них товару (озимої пшениці та соняшника) та дизельного палива, оскільки вказані накладні не містять такої істотної умови договору поставки як ціна товару, не підписані керівниками сторін, в них відсутні умови взяття позивачем на себе зобов'язання проводити оплату товару.

Крім того, в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, вказані накладні не оформлені належним чином, а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первісних документів як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як з боку позивача так і з боку відповідача; прізвище або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від позивача та відповідача.

До того ж, надані відповідачем довіреності позивача №1571 від 04.11.2013 р., №996 від 12.07.2013 р., №1572 від 04.11.2013 р. не містять відомостей щодо кількості товару, що має бути отриманий та зразок підпису уповноваженого представника. У вказаних довіреностях відсутні відомості про уповноваження представника позивача на укладання договору поставки з відповідачем на одержання пшениці та соняшника саме у власність позивача.

В акті приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 21.04.2013 року сторони підтвердили лише факт поверенння позивачу сільськогосподарської техніки, проте будь-які умови щодо поставки дизельного палива вказаний акт не містить, жодних зобов'язань щодо оплати дизельного палива позивач за вказаним актом на себе не брав.

Надані рахунки-фактури та довідки про ціну товару складені відповідачем в односторонньому порядку, отже не можуть бути доказом укладання договору з позивачем.

Сам по собі факт переміщення товару з одного підприємства на інше не є підставою для ствердження про укладання договору поставки і взяття позивачем зобов'язань оплатити такий товар, оскільки переміщення товару може відбуватися і в межах інших правочинів, таких наприклад як договір міни, позички, дарування, перевезення, зберігання, тощо.

Отже, матеріалами справами не підтверджено, а позивачем не доведено наявність між сторонами правовідносин відносно поставки чи придбання позивачем у власність озимої пшениці, соняшника, дизельного пального, а також наявність у позивача будь-яких зобов'язань перед відповідачем на суму 396487,40 грн.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за укладеними між сторонами договорами оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 5 договорів оренди №15/234 від 21.10.2011 року та №15/235 від 21.10.2011 року, сторони дійшли згоди, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або проводиться товарно-матеріальними цінностями орендаря на підставі акту виконаних робіт та відповідно наданих послуг.

Орендна плата за погодженням сторін може вноситись в натуральній або змішаній формі - продуктами харчування, товарами, послугами.

Таким чином, умови договору оренди свідчать про те, що для здійснення розрахунків у натуральній або змішаній формі, сторони повинні дійти згоди на здійснення розрахунків саме у такій формі. Інші ж умови договору передбачають здійснення розрахунків за надану в оренду техніку саме в грошовій формі щомісяця.

Проте, відповідачем не надано доказів, що підтверджують досягнення сторонами згоди про здійснення розрахунків за вказаними договорами оренди саме в натуральній формі, матеріали справи таких доказів також не містять.

Доказів здійснення розрахунків за укладеними договорами оренди у безготівковій формі, як то було встановлено розділом 5 договорів, відповідачем також не надано.

Фактичне користування сільськогосподарською технікою та її повернення позивачу 21.04.2013 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому - передачі сільськогосподарської техніки, відповідачем вказані обставини жодним чином не спростовані. До того ж, за умовами договорів відповідач був зобовязаний своєчасно сплачувати позивачу орендну плату з відповідного розрахунку в місяць.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього зобовязання з оплати оренди в звязку з тим, що передбачені п. 5 договорів оренди сільськогосподарської техніки акти виконаних робіт між сторонами не складались та не підписувались та посилання відповідача на те, що за весь час спільного господарювання між позивачем та відповідачем здійснювались господарські операції по обміну товарами та продукцією, тобто, лише у безгрошових формах, а про здійснення розрахунків у грошах домовленостей між учасниками не було та ніяких пропозицій з цього приводу про зміну способу розрахунків не надходило, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи безпідставні та необгрунтовані, на їх підтвердження скаржник відповідних доказів не надав, а господарським судом першої інстанції надано належну юридичну оцінку всім обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду від 08.12.2014 року у справі №917/2348/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду від 08.12.2014 року у справі №917/2348/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.01.16

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Слободін М.М.