Ухвала суду № 55199325, 25.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/5091/14-ц Номер провадження 22-ц/786/53/16Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Хіль Л.М., Акопян В.І.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, після неодноразових уточнень, просив ухвалити рішення, яким розірвати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 7 136,06 грн. (з урахуванням інфляції) на відшкодування майнової шкоди, та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 15 136,06 грн. Також просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь сплачений судовий збір в розмірі 164 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 1 200 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що відповідач відмовляється добровільно виконувати свої зобов'язання згідно домовленості.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 23 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди відмовлено в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Додатковим рішенням цього ж суду від 30 листопада 2015 року вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішення суду ґрунтується на припущеннях і суперечить встановленим фактичним обставинам, при вирішенні спору не дав належної оцінки істотним обставинам та доказам які перебувають в матеріалах кримінального провадження № 1201318030001439.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що за твердженням позивача в середині жовтня 2013 року ним було передано грошові кошти відповідачу - ФОП ОСОБА_3 з метою здійснення ремонту компютера у розмірі 500 доларів США, які останній прийняв для виконання замовлення, у тому числі для придбання системного блоку. При цьому, між ними було погоджено строк поставки товару протягом 7 днів, вказані кошти останнім передавались відповідачувдома у позивача в присутності свідків ОСОБА_4, в якого останнім були взяті в борг дані кошти, та ОСОБА_5.

Окрім того, позивачем вказувалось, що ним було сплачено повну вартість замовлення, проте товару так він і не отримав, тому останній змушений був звернутися до працівників міліції про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності по факту привласнення коштів. Оскільки постановою слідчого закрито кримінальне провадження, позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Доказами, яким позивач обґрунтовує наявність між ним та відповідачем укладення договору купівлі продажу, є показання свідків, а також матеріали кримінального провадження № 1201318030001439.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першої ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Для окремих видів договорів купівлі-продажу законом передбачені вимоги до його форми (ст.657 ЦК України). В інших випадках у питанні щодо форми договору купівлі-продажу слід керуватися положеннями ст.206, ст.207, ст.208 ЦК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (більше 340 грн.) мають вчинятися у письмовій формі.

Таким чином, правочин з купівлі-продажу системного блоку компютера вартістю 500 доларів США (4000 грн.), про який стверджує позивач, мав бути вчинений у письмовій формі.

У абзаці другому ч.1 ст.218 ЦПК України зазначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або його окремих частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Відповідач ОСОБА_3 як під час кримінального провадження, так і під час розгляду цієї справи категорично заперечував факт укладення угоди, а також факт отримання ним коштів у сумі 500 доларів США від ОСОБА_2

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність належними і допустимими доказами обставин, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Матеріали кримінального провадження № 1201318030001439, окрім, знову таки ж, показань свідків не містять письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших належних доказів на підтвердження факту укладення між сторонами спору цивільно-правової угоди та її часткового виконання позивачем. Висновок, зроблений слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 30 жовтня 2014 року, не є доказом у розумінні приписів ч.3 ст.61 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308 ч.1, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А.Лобов

Судді: Л.М.Хіль

ОСОБА_6

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов