Ухвала суду № 55191711, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/3873/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі №2-а-887/12/2170

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агропромислове об'єднання «Красний Чабан»

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ в Херсонській області від 28.02.2012 №0000032310.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ТОВ «Нафтотранссервіс» та податкових зобов?язань з ПДВ за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 17.02.2012 №02/2310/30924179.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «АПО «Красний Чабан» при придбанні товару від постачальника ТОВ «Нафтотранссервіс» за червень, липень 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий у порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Підприємством-постачальником ТОВ «Нафтотранссервіс» безпідставно сформовано податкові зобов?язання за червень в сумі 14087,46 грн., за липень 2011 року в сумі 11992,75 грн.

Підприємством-покупцем ПАТ «АПО «Красний Чабан» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Нафтотранссервіс» за червень 2011 року на суму 14087,46 грн., за липень 2011 року на суму 11992,75 грн.

- ст.185, п.п.198.1-198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень на суму 11992,75 грн.;

- ст.185, п.п.198.1-198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого зменшено від?ємне значення з податку на додану вартість підприємства за червень 2011 року в сумі 14087,46 грн.

Підставою для таких висновків став акт ДПІ у м.Херсоні від 09.12.2011 № 19/23-206/30667437 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс» (код 30245835) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року, підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ПНВКП «Антон» (код 30667437) та податкових зобов?язань з ПДВ з подальшої реалізації товарів (робіт, послуг)».

За висновками цього акта перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення договорів поставок між ТОВ «Югресурспостач» та ПНВКП «Антон» на поставку дизельного пального, та між ПНВКП «Антон» та ТОВ «Нафтотранссервіс» без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, ТОВ «Нафтотранссервіс» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПНВКП «Антон» в червні 2011 року на загальну суму 165206,01 грн., у липні на суму 103830,66 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 №0000032310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість на 17989,13 грн., у т.ч. за основним платежем 11992,75 грн. та штрафними санкціями 5996,38 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, та надано їм вірну правову оцінку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Нафтотранссервіс» укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 75 від 18.05.2011.

Договором передбачено, що постачальник (ТОВ «Нафтотранссервіс») зобов?язується передати у власність покупця (ПАТ «АПО «Красний Чабан»), а покупець зобов?язується оплатити нафтопродукти, далі - «Товар» у відповідності з умовами Договору та додатковими угодами.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.06.2011 ТОВ «Нафтотранссервіс» продало ПАТ «АПО «Красний Чабан» нафтопродукти (дизельне паливо та бензин А-76) на умовах самовивозу зі складу продавця в строк до 30.06.2011, були виписані видаткова накладна та податкова накладна, на підставі яких ПАТ «АПО «Красний Чабан» до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 17727,50 грн.

Додатковою угодою від 30.06.2011 передбачено продаж нафтопродуктів (дизельне паливо та бензин А-95) на умовах самовивозу у строк до 30.06.2011, були виписані видаткова накладна та податкова накладна, на підставі яких ПАТ «АПО «Красний Чабан» до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 7376,29грн.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 08.07.2011 ТОВ «Нафтотранссервіс» продало ПАТ «АПО «Красний Чабан» нафтопродукти (дизельне паливо) на умовах самовивозу зі складу продавця в строк до 08.07.2011, були виписані видаткова накладна та податкова накладна, на підставі яких ПАТ «АПО «Красний Чабан» до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 11992,75 грн.

Перевезення товару здійснювалося на підставі договору на міські і міжміські перевезення вантажів автотранспортом № 37 від 18.05.2011, укладеному між приватним підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) та ПАТ «АПО «Красний Чабан» (Замовник).

Відповідно до договору Перевізник взяв на себе зобов?язання надавати Замовнику міські і міжміські автотранспортні послуги по перевезенню паливно-мастильних матеріалів та інших матеріальних цінностей, які не заборонені до перевезення законодавством України.

Право ПП ОСОБА_2 на надання передбачених договором послуг з перевезення підтверджується наявною ліцензію на надання послуг з перевезення вантажів серії НОМЕР_1, ліцензійною карткою, свідоцтвом про державну повірку автоцистерни № 1598.

Реальність операцій з перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів № 2906/12 та № 2906/13 від 29.06.2011, № 3006/6 та №3006/9 від 30.06.2011, № 0607/6 від 06.07.2011, згідно яких ПП ОСОБА_2 здійснено перевезення нафтопродуктів, а саме: дизельне паливо, бензин А-76, бензин А-95.

Отримання нафтопродуктів у ТОВ «Нафтотранссервіс» здійснювалось представником позивача згідно довіреностей № 55 від 29.06.2011, № 56 від 30.06.2011, № 57 а від 06.07.2011.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

Нафтопродукти, отримані від ТОВ «Нафтотранссервіс», в подальшому було використано у господарській діяльності позивача, про що свідчать лімітно-забірні картки на отримання ПММ, звіти по видачі ПММ за червень та липень 2011 року.

Вищезазначені документи були досліджені судами попередніх інстанцій, на підставі їх аналізу, суди дійшли вірного висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Нафтотранссервіс», які були предметом перевірки.

Висновки відповідача про визнання правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Нафтотранссервіс», нікчемними на підставі результатів невиїзної перевірки вказаного контрагента, згідно яких поставки дизельного пального між ТОВ «Югресурспостач» та ПНВКП «Антон», та між ПНВКП «Антон» та ТОВ «Нафтотранссервіс» фактично не відбулися, засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун