Ухвала суду № 55191708, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2016 р. м. Київ К/9991/41921/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі №2а-15658/11/2670

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2012 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва №0004091740 від 10.08.2011 в частині основного платежу на суму 276800,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2012 скасовано, прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1339/17-40/НОМЕР_1 від 27.07.2011.

За висновками відповідача позивачем допущено порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на 276800,00 грн., який за результатами перевірки зменшено до 0 грн., та порушення пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету на 276800,00 грн., у зв?язку з відсутністю поставок товарів по договору поставки від 28.02.2011 № 1 укладеному між ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» та позивачем, який є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Такі висновки обґрунтовуються тим, що згідно даних інформаційної бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» Бориспільською ОДПІ проведена перевірка ТОВ «ТДК «ТРЕЙД», акт перевірки № 00409/236/37391130 від 20.05.2011, за результатами якої не підтверджено взаємовідносини за березень 2011 року ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» з позивачем, а саме податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 276800,00 грн., з огляду на те, що відповідно до висновку спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненко Л.М. від 13.04.2011 № 95 підписи від імені гр. ОСОБА_4, в представлених на дослідження документах виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою, з огляду на що ВПМ Бориспільською ОДПІ було встановлено, що невстановлені особи використовуючи його ім'я для прикриття незаконної діяльності створили підприємство, до реєстрації та діяльності якого він не має відношення, та створення даного підприємства було направлено на здійснення протиправної діяльності направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004091740 від 10.08.2011, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 373000,00 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 69200,00 грн.

За результатами адміністративного узгодження скаргу платника задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004091740 від 10.08.2011 в частині 69199,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині залишено без змін.

Судова колегія знаходить правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для зменшення позивачу податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» з огляду на підтвердження їх реального характеру.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено договір поставки від 28.02.2011 № 1 з ТОВ «ТДК «ТРЕЙД», за яким ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» було поставлено позивачу товари спортивного призначення. Факт поставки товару підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, видатковими накладними № ТТ-300311 від 30.03.2011, № ТТ-011001 від 14.03.2011, № ТТ - 30106 від 01.03.2011, № ТТ-32803 від 28.03.2011 та № ТТ-31805 від 18.03.2011. Факт здійснення позивачем оплати підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями виписок по особовому рахунку позивача.

У подальшому отриманий від ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» товар за договором поставки від 28.02.2011 № 1, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме зазначена продукція була реалізована ТОВ «Компанія Спорттехніка», ТОВ «Центр дитячого та спортивного обладнання», ТОВ «Спортивний магазин «Інтер - Атлетика», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, виписками з особового рахунку позивача, які були досліджені судом.

Висновки відповідача про визнання правочину, укладеного позивачем з ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» нікчемним на підставі результатів перевірки контрагента позивача, засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зазначені вимоги не були враховані судом апеляційної інстанції, який погодився з доводами податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» з підстав нікчемності укладеного між ними договору від 28.02.2011 № 1.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, доказів наявності вищезазначених обставин на підтвердження нікчемності договору з ТОВ «ТДК «ТРЕЙД» від 28.02.2011 № 1, що стало підставою для визначення позивачу грошового зобов?язання з податку на додану вартість, суду не надано.

За встановлених обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.02.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун