Ухвала суду № 55191719, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/9991/57008/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року

у справі № 2а/1770/5486/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «ДП Рівнетрансекспедиція»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби,

2. Головного Управління Державного казначейства України у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби) (далі - відповідач-1), Головного Управління Державного казначейства України у Рівненській області (далі - відповідач-2) про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2011 року № 0021081541, № 0020991541; стягнення з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 9781,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 02 грудня 2011 року № 0021081541 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 6351,00 грн. та від 02 грудня 2011 року № 0020991541 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9781,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4890,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ - фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 9781,00 грн. Присуджено на користь ТОВ - фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 56,46 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ - фірма «ДП Рівнетрансекспедиція», посилаючись на те, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Рівне провела камеральну перевірку податкової звітності ТОВ - фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» з податку на додану вартість за вересень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 333/15-200/30712154 від 14 листопада 2011 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, на 9781,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за вересень 2011 року на 6351,00 грн.

02 грудня 2011 року ДПІ у м. Рівне на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0021081541, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ - фірмі «ДП Рівнетрансекспедиція» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 6351,00 грн.

02 грудня 2011 року ДПІ у м. Рівне на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0020991541, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ - фірмі «ДП Рівнетрансекспедиція» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9781,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4890,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: податковий орган прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення з урахуванням порушень, встановлених у акті перевірки від 22 вересня 2011 року № 1126/23-300/30712154, на підставі якого було прийняте податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року № 0000662344, тоді як вказане податкове повідомлення-рішення було скасоване постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2011 року у справі № 2а/1770/4433/2011, яка набрала законної сили; правомірність задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2001 року підтверджена належними та допустимими доказами; позивачем була дотримана процедура отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачена Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

ТОВ - фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року з усіма додатками. Також, разом з декларацією позивачем були подані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 21-29).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у рядку 23.1 декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку, у розмірі 9781,00 грн., а у рядку 24 - залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 6351,00 грн. (арк. справи 21-22).

Вказані суми формувалася із залишків від'ємного значення попередніх податкових періодів, зокрема: травня 2011 року - у розмірі 6351,00 грн., липня 2011 року - у розмірі 9781,00 грн., що підтверджується довідкою про залишок суми від'ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), за вересень 2011 року (арк. справи 24).

В акті перевірки, податковий орган зазначив, що позивачем було завищено показники рядка 23.1 та 24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9781,00 грн. та 6351,00 грн. відповідно, у зв'язку з тим, що: актом перевірки від 22 вересня 2011 року № 1126/23-300/30712154 було встановлено завищення ТОВ - фірмою «ДП Рівнетрансекспедиція» залишку від'ємного значення (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року; залишок від'ємного значення (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року був включений до складу податкового кредиту серпня 2011 року по рядку 21.2, а за даними поданої товариством декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року показник рядка 21 становить 187213,00 грн., сума якого складається із рядка 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього податкового періоду - липня 2011 року) у розмірі 88040,00 грн. та рядка 21.1 (значення рядка 24 декларації попереднього звітного періоду - липня 2011 року) у розмірі 99173,00 грн., з огляду на що показник рядка 24 декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, який був перенесений позивачем до рядка 22 декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, сформований неправомірно.

Судами попередній інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки від 22 вересня 2011 року № 1126/23-300/30712154 (висновки якого були враховані при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2011 року) було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року № 0000662344, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на 91997,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 68997,75 грн.

Разом з цим, податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року № 0000662344 було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2011 року у справі № 2а/1770/4433/2011, яка була залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року, позов ТОВ - фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» був задоволений, а податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року № 0000662344 - скасоване (арк. справи 105-111).

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган, приймаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, неправомірно врахував висновки акта перевірки від 22 вересня 2011 року № 1126/23-300/30712154, на підставі якого прийняте податкове повідомлення рішення від 30 вересня 2011 року № 0000662344, суми якого були неузгоджені відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 12 грудня 2010 року № 985 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому, сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на 91997,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 68997,75 грн., з урахуванням сум по якому були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року № 0021081541, № 0020991541, на час його винесення оскаржувалось в судовому порядку, то податковий орган зобов'язаний був розмір зменшеного від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року на 91997,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 68997,75 грн. з реєстру податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, при поданні декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року позивач правомірно включив суму 16132,00 грн. до рядка 22 декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та, як наслідок, правомірно визначив показники рядків 23.1 (у розмірі 9781,00 грн.) та 24 (у розмірі 6351,00 грн.) цієї декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями пунктів 200.7-200.9 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем була дотримана процедура отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачена Податковим кодексом України.

Відповідно до пунктів 200.10, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обов'язки, передбачені Податковим кодексом України, не були виконані відповідачами, чим порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна