Ухвала суду № 55190378, 25.01.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

25 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Маринченка В.Л., Кривенка В.В., -

розглянувши заяву Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (яка є правонаступником Головного управління Міндоходів у Чернігівській області; далі - Управління) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України постановою від 29 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року та ухвалу цього суду від 16 січня 2014 року задовольнив частково та скасував вказані рішення. Крім того, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року змінив: в абзаці третьому резолютивної частини замість дати «23.05.2008 року» постановив зазначити дату «22 травня 2008 року». В частині оплати вимушеного прогулу позивача скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на новий судовий розгляд.

Не погодившись із зазначеною постановою суду касаційної інстанції, 14 грудня 2015 року Управління подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), надавши для порівняння неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2015 року (справа № К/800/40752/14).

У своїй заяві Управління посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів. Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої Управлінням заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за заявою Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: В.Л. Маринченко В.В. Кривенко