Ухвала суду № 55190379, 22.01.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

22 січня 2016 року м. КиївСуддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 2 квітня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк" до Головного управління юстиції у Чернівецькій області, ОСОБА_1, треті особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Манжосов Максим Павлович, ОСОБА_4, про визнання недійсними постанови та акту державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу та зобов'язання повернути майно власнику,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою, яка не відповідає вимогам ст. ст. 357, 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 подав заяву з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (п. п. 2 та 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України).

Для прикладу наявності підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_1 у заяві посилається на постанову Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року, однак зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, закріплених у розділі VІІ ЦПК України.

У зв'язку з цим, заявникові згідно з п. 3 ч. 2 ст. 357 ЦПК України у заяві потрібно уточнити підставу подання заяви, передбачену ст. 355 ЦПК України, а також обґрунтувати її.

Крім того, зазначені у заяві вимоги особи, яка її подає, не в повному обсязі відповідають повноваженням Верховного Суду України, визначеним підпунктом"а" п. 2 ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України, у зв'язку з чим у вимогах заяви, крім вимог про задоволення заяви, скасування судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій й закриття провадження у справі, слід вказати і вимоги про необхідність скасування судового рішення суду першої інстанції.

Крім того, якщо заява подається з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, до заяви про перегляд судових рішень додається документ про сплату судового збору (ст. 358 ЦПК України). Такий документ у матеріалах, що додаються до заяви ОСОБА_1, відсутній.

З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким змінено ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів.

Так, за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Розмір ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, визначено підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 указаного Закону (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до штампу пошти на конверті ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України 10 січня 2016 року.

Отже, у частині вимоги майнового характеру заявникові слід було сплатити судовий збір у розмірі 130 % від 1 відсотку ціни позову, що складає 4750 грн 20 коп.

Також у даному випадку заявникові за вимогу немайнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 130 % від 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (0,2 розміру мінімальної заробітної плати х 1218 грн х 130 %), що складає 316 грн 68 коп., а оскільки позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, то розмір судового збору становить 633 грн 36 коп.

З огляду на викладене, для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень судовий збір у розмірі у розмірі 5383 грн 56 коп. повинен бути перерахований на рахунок Верховного Суду України з такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030002 р/о 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030002, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір (Верховний Суд України, 060)" символ звітності 207.

На адресу Верховного Суду України слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 359 ЦПК України у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки протягом установленого строку.

Керуючись ст. ст. 357, 358, 359 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень залишити без руху та надати заявникові строк до 15 лютого 2016 року для усунення зазначених недоліків заяви.

Роз'яснити, що у разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України А.Г. Ярема