Ухвала суду № 55190213, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18305/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримової Неллі Сабіровни, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач 1), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримової Неллі Сабіровни (далі - відповідач 2), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - третя особа, ПАТ «Акцент-Банк»), в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення відповідача 2, свідоцтво НОМЕР_1, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12825063 від 05.05.2014, номер запису про право власності 5551262; зобов'язати відповідача 1 скасувати державну реєстрацію права власності за ПАТ «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) на нежитлові приміщення, по банку та диспетчерській, у багатоквартирному житловому будинку літ.А-20 нежитлові приміщення по банку та диспетчерської загальною площею 1090,4 кв.м., зокрема: загальна площа 1025,8 кв.м. (у тому числі: основна площа 633,5 кв.м. і допоміжна площа 392,3 кв.м.) площа приміщень загального користування 64,6 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352717080389), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12825063 від 05.05.2014 14:32:21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до суду з метою захисту свого права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-15 (в літ. «А») загальною площею 161,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що, на його думку, порушено саме діями державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовой Н.С. шляхом ухвалення рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 1090,4 кв.м. у багатоквартирному житловому будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Акцент-Банк».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.07.2014, укладеного між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець), остання придбала у ОСОБА_4 нежитлові приміщення №1-15 літ. «А», загальною площею 161,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 23.07.2014 № 24648483.

При цьому, у лютому 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» звернувся з позовом до Солом'янського районного суду міста Києва, в тому числі, до ОСОБА_5 про витребування майна з незаконного володіння та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідно до рішення нотаріуса про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 12825063 від 05.05.2014, саме ПАТ «Акцент-Банк» є власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1, у багатоповерховому будинку літера «А-20», загальною площею 1090,40 кв.м.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.03.2015 у справі №760/3855/15-ц відкрито провадження.

Позивач, вважаючи, що рішення відповідача 2 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за третьою особою є таким, що винесене з порушенням вимог діючого законодавств, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV, визначено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно зі ст. 9 Закону № 1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як встановлено, позивач просить скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримової Н.С. про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Акцент-Банк» на нежитлові приміщення площею 1090,40 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку літ.А-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З матеріалів справи вбачається, що обставини виникнення та реєстрації права власності на нежитлові приміщення площею 1090,40 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку літ.А-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Акцент-Банк» підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 10.04.2014 НЖ-2014 №5938, відповідно до якої згідно з даними Бюро з 1995 року нежитлові приміщення секції А - площею 184 кв.м., секціях Б, В - площею 1132 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані на праві власності за Українським кредитним банком (згідно статутом ПАТ «Акцент-Банк» є правонаступником), актом прийому-передачі нерухомого майна від 31.05.1995 з відміткою про реєстрацію права власності в Бюро технічної інвентаризації 03.07.1995 за №189.

Також, в підтвердження виникнення та реєстрації права власності на вказані нежитлові приміщення за ПАТ «Акцент-Банк», останнім надано рішення Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 22-ц/796/8832/2014.

Так, згідно вказаного рішення Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2014 встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26.12.2013 у справі №760/3855/15-ц задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання договору про спільну діяльність від 21.01.2013, укладеного між ними, зобов'язано ОСОБА_8 передати ОСОБА_7 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_2, загальною площею 319,00 кв.м., та частку нежитлових приміщень №1-15 літ. «А» по по АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м. в м. Києві, які ОСОБА_8 отримав відповідно до умов договору про спільну діяльність від 21.01.2013; визнано право власності за ОСОБА_7 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, загальною площею 319,00 кв.м.; визнано право власності за ОСОБА_7 на нежитлові приміщення №1-15 літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м. в м. Києві; зобов'язано ОСОБА_8 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на наступне майно: нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, загальною площею 319,00 кв.м. та нежитлові приміщення №1-15 літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м. в м. Києві.

Переглядаючи вказане рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, зокрема, що відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ «Акцент-Банк», затвердженого загальними зборами акціонерів від 11.04.2012, ПАТ «Акцент-Банк» з 14 травня 2009 року є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Акцент-Банк».

ЗАТ «Акцент-Банк» є правонаступником ЗАТ «Український кредитний банк», останній є правонаступником прав та обов'язків «Українського кредитного банку», який в свою чергу є правонаступником прав та обов'язків «Київського приватного банку «Київприватбанк», створеного за рішенням установчих зборів (протокол від 28.05.1992) та зареєстрованого Національним банком України 30.10.1992, реєстраційний №127.

Як встановлено з акту прийому-передачі нерухомого майна від 31.05.1995 на виконання договору про спільну діяльність №2 від 10.07.1994, нежитлові приміщення, в тому числі в секції А - площею 184 кв.м., секціях Б, В - площею 1132 кв.м., які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, були передані Київським політехнічним інститутом у власність Українському кредитному банку.

Право власності Українського кредитного банку на приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 03 липня 1995 року відповідно до положень діючого на той час законодавства Київським БТІ.

В подальшому 05 травня 2014 року на підставі вказаного акту прийому-передачі нерухомого майна від 31.05.1995 була проведена державна реєстрація права власності на спірні приміщення за ПАТ «Акцент-Банк» секція «А» по АДРЕСА_1.

Крім того, в межах зазначеної цивільної справи встановлено, що спірні приміщення ні Українським кредитним банком, ні його правонаступниками у власність інших осіб не передавались.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_7 на спірні приміщення проведена у січні 2014 року на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у справі №760/3855/15-ц.

На підставі вказаних встановлених обставин, Апеляційним судом міста Києва прийнято рішення від 09.12.2014 у справі № 22-ц/796/8832/2014, яким скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні позову, в тому числі, про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 1, літ. «А», загальною площею 161,50 кв.м. в м. Києві.

В порядку ст. 233 ЦПК України, рішення Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2014 набрало законної сили.

Водночас, на момент винесення Апеляційним судом міста Києва рішення від 09.12.2014 про скасування рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26.12.2013, ОСОБА_7 здійснив відчуження нежитлових приміщень на користь ТОВ «Софія Київська XI століття». В подальшому відбулося відчуження товариством вказаної нерухомості ОСОБА_4, який, в свою чергу, продав нежитлові приміщення згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.07.2014 ОСОБА_5

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №910/21246/14 за позовом ТОВ «СТ-Дент» до ПАТ «Акцент-банк» про визнання договору оренди приміщення від 01.11.2009 недійсним.

Згідно вказаного рішення вбачається, що спір виник у зв'язку з тим, що ТОВ «СТ-Дент» вважає, що при укладенні договору оренди сторони не погодили строк, на який він укладено та на час укладення договору ПАТ «Акцент-банк» не був власником спірних приміщень.

В межах вказаної справи судами встановлено, зокрема, що за Українським кредитним банком нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 у м. Києві були зареєстровані в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 03 липня 1995 року за №189.

Вказаній реєстрації передувало: - розпорядження Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Києва від 25 травня 1995 року №554 щодо прийняття на баланс Українського кредитного банку вбудованих приміщень по АДРЕСА_1 у м. Києві; - акт приймання-передачі нерухомого майна від 31 травня 1995 року (між Київським політехнічним інститутом та закритим акціонерним товариством «Український кредитний банк»).

ПАТ «Акцент-банк» є правонаступником Українського кредитного банку, дана обставина підтверджується положеннями статуту, крім того, у вказаних юридичних осіб однаковий код ЄДРПОУ 14360080.

На підставі ст. 105 ГПК України, судове рішення у вказаній справі набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведені обставини, встановлені судовими рішеннями та які підтверджуються наявними письмовими доказами у даній справі, свідчать про те, що ПАТ «Акцент-банк» є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку загальною площею 1090,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ще з 1995 року.

За приписами ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до частин 5-6 статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Набуття Українським кредитним банком права власності на зазначені нежитлові приміщення відбувалось тоді, коли правовий інститут єдиної державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в законодавстві України не існував.

Встановлено, що на підставі вказаних документів, а також згідно інформаційної довідки Бюро технічної інвентаризації від 10.04.2014 НЖ-2014 №5938, акту ПАТ «Акцент-банк» від 21.03.2014 щодо уточнення лінійних розмірів при обчисленні загальної площу відповідно до складеного Технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, приватним нотаріусом у квітні 2014 року проведена державна реєстрація права власності за ПАТ «Акцент-банк» з відкриттям розділу по об'єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (по банку та диспетчерський) загальною площею приміщень 1090,4 кв.м., зокрема: загальною площею 1025,8 кв.м. (у тому числі: основною площею 633,5 кв.м., допоміжною площею 392,3 кв.м.) і площею приміщень загального користування 64,6 кв.м. в багатоповерховому житловому будинку літерою А-20.

На час виникнення спірних правовідносин, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначав Порядок, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р.№ 868 (далі - Порядок № 868).

Відповідно до п. 15 Порядку № 868 встановлює, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно пунктів 36, 37 вказаного Порядку, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 28 Порядку № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Беручи до уваги вищезазначене, суд першої інстанції пришов до правильного висновку, що відповідач обґрунтовано, у межах повноважень та з підстав, визначених чинним законодавством України, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

До того ж, позивачем належними та допустимим доказами не доведено, які саме його права порушені, та які права у відповідності дост. 6 КАС України підлягають судовому захисту, оскільки позивач не навів обставин, які свідчили б про порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Проведення відповідачем у травні 2014 року державної реєстрації права власності за ПАТ «Акцент-банк» на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 1090,4 кв.м. (розташованих в секціях А, Б, В) за адресою: АДРЕСА_1 жодним чином не порушує право власності позивача на об'єкт нерухомого майна загальною площею 161,5 кв.м.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, передача позивачу у власність нежитлових приміщень загальною площею 161,5 кв.м. відбувалась з порушенням вимог законодавства, що підтверджується, зокрема, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 22-ц/796/8832/2014.

Більш того, перебування на праві власності нежитлових приміщень площею 1090,40 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку літ.А-1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у ПАТ «Акцент-банк» встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №910/21246/14 та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання позивача на те, що дані про розмір площі спірного приміщення, внесені до Реєстру суперечать числовим даним, вказаним у документах, наданих третьою особою відповідачу, а саме довідці Київського МБТІ від 10.04.2014 НЖ-2014 №5938 спростовується встановленими обставинами у судовому рішенні Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 22-ц/796/8832/2014.

Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності за ПАТ «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) на нежитлові приміщення, по банку та диспетчерській, у багатоквартирному житловому будинку літ.А-20 нежитлові приміщення по банку та диспетчерської загальною площею 1090,4 кв.м., зокрема: загальна площа 1025,8 кв.м. (у тому числі: основна площа 633,5 кв.м. і допоміжна площа 392,3 кв.м.) площа приміщень загального користування 64,6 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352717080389), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12825063 від 05.05.2014 14:32:21 суд зазначає наступне.

Внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за № 1429/20167 (далі - Порядок).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Пунктом 2.3 Порядку зазначено, що заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього Порядку.

Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Таким чином, винесення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора є підставою для автоматичного скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав у відповідності до вимог Порядку, тому у разі оскарження рішення державного реєстратора немає необхідності одночасно заявляти позовні вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав.

Винесення судового рішення щодо скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не потребується, оскільки законодавством чітко визначено механізм та порядок скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовна вимога про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності за ПАТ «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) на нежитлові приміщення, по банку та диспетчерській, у багатоквартирному житловому будинку літ.А-20 нежитлові приміщення по банку та диспетчерської загальною площею 1090,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12825063 від 05.05.2014 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог та порушення безпосередньо його прав та інтересів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 січня 2016 року.

(Повний текст ухвали виготовлено - 21 січня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.