Рішення № 55187738, 18.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2016 року Справа № 913/1036/15

Провадження №4/913/1036/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗВ», м. Луганськ

про стягнення 817 668 грн. 08 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Семеніхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 в сумі 1 039 780 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп., строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп., прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп., комісія за резервування коштів в сумі 2 грн.17 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 191 204 грн. 99 коп., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі 30 904 грн. 09 коп., пеня за непогашення комісії за резервування коштів в сумі 00 грн. 61 коп., 3 % річних за простроченим кредитом в сумі 10968 грн. 36 коп., 3% річних за простроченими відсотками в сумі 1837 грн. 45 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп., інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов’язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Крім того, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні нарахування.

Від представника відповідача 11.12.2015 до канцелярії господарського суду Луганської області надійшло заперечення на позовну заяву від 09.12.2015 №1, за яким відповідач просить суд залишити позовні вимоги позивача без задоволення, посилаючись на те, що належне виконання зобов’язання за кредитним договором виявилося неможливим внаслідок проведення у м. Луганську бойових дій (проведення антитерористичної операції), і як наслідок цього ТОВ «АЗВ» фактично припинило свою господарську діяльність. Також відповідач посилається на сертифікат № 2183 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.12.2014виданий Торгово- промисловою палатою України. Вказане заперечення на позовну заяву судом розглянуто та долучено до матеріалів справи з усіма доданими документами.

До господарського суду Луганської області 14.12.2015 надійшла заява представника позивача №39-09/493 від 14.12.2015 про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Вказана заява судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Згідно з ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.12.2015 у справі №913/1036/15 суд продовжив строк розгляду справи № 913/1036/15 на п'ятнадцять днів до 26.01.2016 (включно).

Представником позивача подано до суду, згідно штемпелю господарського суду Луганської області 24.12.2015 вх. № 1006/15, заяву про зменшення розміру позовних вимог № 39-09/540 від 22.12.2015, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗВ” на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 в сумі 817 668 грн. 08 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп., строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп., прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп., комісія за резервування коштів в сумі 2 грн. 17 коп., пеня за непогашення комісії за резервування коштів в сумі 00 грн. 61 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 10 968 грн. 36 коп.., 3 % річних за простроченими відсотками в сумі 1837 грн. 45 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп., інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп.

Подана позивачем, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду та долучається до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище, позовними вимогами у даній справі слід вважати вимоги зазначені позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог № 39-09/540 від 22.12.2015.

Також, представником позивача подано до суду, згідно штемпелю господарського суду Луганської області 24.12.2015 вх. № 6555/1, заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 3 331 грн. 68 коп. Вказана заява приймається судом до розгляду та долучається до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 39-09/540 від 22.12.2015).

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 в сумі 817 668 грн. 08 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп. за період з 28.11.2014 по 17.09.2015, строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп. за період з 01.09.2015 по 17.09.2015, прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015, комісія за резервування коштів в сумі 2 грн.17 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015, пеня за непогашення комісії за резервування коштів в сумі 00 грн. 61 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015, 3% річних за простроченим кредитом в сумі 10 968 грн. 36 коп. за період 28.11.2014 по 17.09.2015, 3 % річних за простроченими відсотками в сумі 1837 грн. 45 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015, інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп. за період грудень 2014 року по серпень 2015 року, інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп. за період з серпень 2014 року по серпень 2015 року.

Новою ціною позову вважати 817 668 грн. 08 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 39-09/540 від 22.12.2015, яка надійшла до суду 24.12.2015 вх. № 1006/15).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"( далі за текстом - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗВ» (далі за текстом - Позичальник, відповідач) був укладений договір кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 (далі за текстом - Договір).

Предметом цього договору є правовідносини, за якими банк зобов’язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов’язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.11.2016.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору).

В пункті 2.3.2 договору сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки з наданим графіком.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов’язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 19,5% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п’ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту – одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.12.2013.

Пунктом 2.10.2 договору сплата комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до п’ятого числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 7.2.1 договору за порушення взятих на себе зобов’язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми платежу за кожен день прострочення.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Як вбачається з виписки з особового рахунку, відповідач свої грошові зобов’язання за кредитним договором виконав частково.

Згідно із п. 3.3.1 договору банк має право у випадку, якщо будуть мати будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем/поручителем взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими омами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Відповідно до п. 3.3.2. договору, після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов’язаний не пізніше двадцяти банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов договору).

Пунктами 7.2., 7.2.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, передбачених положеннями цього Договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород (п. 2.10.2. договору: за резервування коштів на невикористану частину кредиту, сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі одного відсотку річних і суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до п’ятого числа місяця, наступного за звітним) та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога від 14.08.2015 № 46-02/96-391 про дострокове повернення кредиту за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013, яка відповідачем не виконана.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 817 668 грн. 08 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 39-09/540 від 22.12.2015, яка надійшла до суду 24.12.2015 вх. № 1006/15). Обгрутовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 та положення ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, за яким просить суд залишити позовні вимоги позивача без задоволення.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за договором кредитної лінії №205 від 28.11.2013 не надав.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу відповідні кредитні кошти, які останній своєчасно не повернув, у зв’язку з чим станом на 18.09.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп. за період з 28.11.2014 по 17.09.2015.

За розрахунком позивача, відповідачем зобов’язання щодо сплати щомісячних процентів за користування кредитом виконувалося неналежним чином, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп. за період з 01.09.2015 по 17.09.2015, прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015 .

Суд дійшов до висновку, що заявлені до стягнення строкові відсотки в сумі 4 539 грн. 47 коп. нараховано за користування кредитом за період з 01.09.2015 по 17.09.2015 та строк їх сплати настав відповідно до п. 2.7.3 договору, тому фактично є простроченими відсотками за користування кредитом.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення кредитної заборгованості, заборгованості за процентами та комісією за резервування коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути: заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп., строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп., прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп. та простроченої комісії за резервування коштів в сумі 02 грн. 17 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015.

Позивачем на підставі п. 7.2.1 договору нараховано пеню за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в сумі 00 грн. 61 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в сумі 00 грн. 61 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 91033, м. Луганськ, вул. Дніпровська, буд. 51, приміщення 2.

Отже, з урахуванням вищевказаного, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Враховуючи фактичні обставини справи, норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що пеня за невиконання зобов'зань за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 в сумі 00 грн. 61 коп. ( пеня за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів) підпадає під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями, встановленого Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у зв’язку з чим в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за простроченим кредитом в сумі 10 968 грн. 36 коп. за період з 28.11.2014 по 17.09.2015, 3 % річних за простроченими відсотками в сумі 1 837 грн. 45 коп. за період з 06.08.2014 по 17.09.2015, інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп. за період з 28.11.2014 по 31.08.2015, інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп. за період з 06.08.2014 по 31.08.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про обґрунтованість та правильність нарахування 3% річних, тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за простроченим кредитом в сумі 10 968 грн. 36 коп., 3 % річних за простроченими відсотками в сумі 1 837 грн. 45 коп., підлягають задоволенню повністю.

Щодо розрахунків інфляційних витрат, то суд перевіривши розрахунки дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп. за період грудень 2014 року по серпень 2015 року, інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп. за період з серпень 2014 року по серпень 2015 року.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп., строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп., прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп., простроченої комісії за резервування коштів в сумі 02 грн. 17 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 10 968 грн. 36 коп., 3 % річних за простроченими відсотками в сумі 1837 грн. 45 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп., інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Посилання відповідача на сертифікат № 2183 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.12.2014 виданий Торгово- промисловою палатою України щодо того, що внаслідок проведення у м. Луганську бойових дій (проведення антитерористичної операції) належне виконання зобов’язань за кредитним договором виявилося неможливим і як наслідок цього, ТОВ «АЗВ» фактично припинило свою господарську діяльність є необґрунтованими, оскільки зазначений висновок стосується відносин щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а.с.96).

Ствердження відповідача з посиланням на лист Торгово- промислової палати України від 25.11.2015 № 3319/05.0-5.4 (а.с.97) про те, що внаслідок дії форс- мажорних обставин зобов’язання останнього за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013 є припиненим відповідно до ч.1 ст.205 ГК України з 01.07.2014, в результаті чого позивач з цього часу не має права нараховувати проценти за кредитом, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно із ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Тобто в даному випадку у банка (позивача у справі) відсутні підстави щодо стягнення з позичальника (відповідача у справі) пені та штрафу. При цьому, відповідач зобов’язаний сплатити та погасити основну суму заборгованості за договором кредитної лінії № 205 від 28.11.2013, а саме кредит, проценти за користування кредитом та інші платежі за договором.

Згідно із п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 12 265 грн. 01 коп. пропорційно розміру обґрунтовано задоволених позовних вимог.

Надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 331 грн. 68 коп. підлягає поверненню за ухвалою суду.

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗВ» про стягнення 817 668 грн. 08 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗВ», вул. Дніпровська, будинок 51, приміщення 2, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 32371958, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління, пр. Гвардійський, 40 “А”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 09304612, заборгованість за кредитом в сумі 499 820 грн.87 коп., строкові відсотки за кредитом в сумі 4 539 грн. 47 коп., прострочені відсотки за кредитом в сумі 74 265 грн. 15 коп. та простроченої комісії за резервування коштів в сумі 02 грн. 17 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 10 968 грн. 36 коп., 3 % річних за простроченими відсотками в сумі 1837 грн. 45 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 196 919 грн. 29 коп., інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі 29 314 грн. 71 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 12 265 грн. 01 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено та підписано - 25.01.2016.

Суддя Г.М. Старкова