Рішення № 55187737, 20.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2016 року Справа № 913/90/15

Провадження №33/913/1082/15

За позовом Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне, Луганської області

до Приватного підприємства “Ромалекс”, м. Рубіжне, Луганської області

про стягнення 29968 грн 55 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року в сумі 46213 грн 02 коп. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог № 722 від 13.05.2015; №853 від 02.06.2015 (т.1, а.с.80-82; 129-130)).

Рішенням господарського суду Луганської області від 05 червня 2015 року у справі №913/90/15 позовні вимоги Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради до Приватного підприємства “Ромалекс” про стягнення 46213 грн 02 коп. з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 09.07.2015 про виправлення помилки, задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача вартість спожитої без договору теплової енергії в сумі 46213 грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1529 грн 63 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справі №913/90/15 рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015 скасовано. В позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2015 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 та рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2015 у справі № 913/90/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

При цьому, в зазначеній постанові Вищий господарський суд України зазначив, що встановивши факт споживання відповідачем теплової енергії за відсутності укладеного з теплопостачальною організацією відповідного договору у вказаному позивачем періоді, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновків щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача вартості спожитої ним теплової енергії на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Разом з тим, Вищий господарський суд України послався на те, що суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність у позивача права на стягнення вартості спожитої теплової енергії, передчасно відмовив у задоволенні позову з підстав невідповідності проведеного позивачем розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії вимогам законодавства. Оскільки розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії незалежно від наявності чи відсутності договору про надання послуг має відбуватися кожного місяця згідно діючого в такому місяці тарифу, а не бути проведено за останні три роки за тарифом, діючим на момент такого нарахування, суд апеляційної інстанції не здійснив перерахунок заявленої до стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії та не витребував від позивача доказів, зокрема розрахунку суми позову, проведеного у відповідності до вимог закону, з урахуванням дійсного обсягу спожитої відповідачем теплової енергії за кожен календарний місяць та на підставі тарифів, чинних у певному розрахунковому місяці.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно та повно з’ясувати обставини справи, перевірити розрахунок заявленої до стягнення вартості безпідставно спожитої енергії.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.11.2015 порушено провадження за новим розглядом та призначено розгляд справи на 10.12.2015.

Від представника позивача 08.12.2015 через відділ документального забезпечення суду надійшла заява за №1754 від 04.12.2015 про зменшення розміру позовних вимог до 29968 грн 55 коп. з доказами направлення її копії відповідачу, а також письмові пояснення за №1756 від 04.12.2015, в яких наведено порядок здійсненого перерахунку обсягу фактичної кількості спожитої теплової енергії за кожний календарний місяць, застосовуючи тарифи, чинні у відповідному розрахунковому місяці (т.2, а.с.15-18, 28).

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву, та просив здійснювати розгляд з її урахуванням.

З огляду на дотримання позивачем встановленої процедури та відповідності поданої заяви вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 10.12.2015, 24.12.2015 розгляд справи двічі відкладався в зв’язку з неявкою представника відповідача та ненадання сторонами всіх необхідних для розгляду справи документів.

На електронну пошту суду відповідачем 10.12.2015 направлено заяву про відкладення розгляду спору із зазначенням про те, що відповідач заперечує проти позовних вимог повністю, загальні підстави та обґрунтування чого було викладено в апеляційній скарзі під час первісного розгляду спору, зокрема, відсутності доказів того, що приміщення мало відповідні опалювальні пристрої (т.2, а.с. 29).

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано акт звірки розрахунків, проведеної сторонами, з якого вбачається, що відповідач не визнає заявлену до стягнення заборгованість в сумі 29968 грн 55 коп. (т.2, а.с.73).

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду спору не забезпечив участі повноважного представника в судових засіданнях, не надав суду відзив на позовну заяву з належним нормативним обґрунтуванням власної правової позиції та контррозрахунком.

Неприбуття представника у судові засідання та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті. Ухвалами суду явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.

В судове засідання 20.01.2016 повноважні представники обох сторін не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (підтверджується матеріалами справи).

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали необхідні для вирішення спору кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання обома сторонами письмових пояснень/заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому за висновком суду можливо здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами та документами у відповідності до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши обставини справи та розглянувши зібрані докази, враховуючи вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2015, які є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи згідно ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ромалекс" було користувачем вбудованого нежитлового приміщення № 1 площею 77,3 кв.м., розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне , вул. 30 років Перемоги, 4 відповідно до договору оренди № 7 від 18.04.2012, укладеного між Комунальним підприємством "Єдиний розрахунковий центр" та Приватним підприємством "Ромалекс".

Відповідно до п. 10.1. договору оренди цей договір діє з 18.04.2012 по 15.04.2015 включно.

У розділі "Інші умови договору" передбачено, що орендатор самостійно сплачує комунальні послуги по договорам з постачальниками комунальних послуг.

В квітні 2012 року приватне підприємство "Ромалекс" звернулось до комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради з листом № 17 від 06.04.2012, в якому просив розглянути питання про укладення договору на постачання теплової енергії в будинку, розташованому за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги, буд. 4

24.05.2012 позивач надав відповідачу два примірника договору про постачання теплової енергії № 75, підписані з боку позивача та скріплені печаткою підприємства. Однак, підписаний відповідачем примірник договору чи протокол розбіжностей на адресу позивача не надходили.

У жовтні 2012 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив перекрити подачу теплоносія на орендоване ним приміщення за договором оренди №7 від 18.04.2012. Однак, відключення системи опалення в зазначеному приміщенні не було виконано у зв'язку з технічною неможливістю його відключення від мереж централізованого теплопостачання.

За твердженням позивача, приміщення, що перебували в користуванні відповідача, опалювалися в спірний період від мереж центрального теплопостачання житлового будинку по вул. 30 років Перемоги, буд. 4 в м. Рубіжне, в якому знаходяться, система опалення такого приміщення є єдиною з системою опалення по всьому житловому будинку.

Згідно Ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, підприємство позивача здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Протягом періоду з жовтня 2012 року по квітень 2015 року позивач поставив, а відповідач самовільно, без укладання з позивачем договору, спожив теплову енергію в обсязі 27,12 Гкал на загальну суму 29968 грн 55 коп. (з урахуванням поданої заяви за №1754 від 04.12.2015 про зменшення розміру позовних вимог, т.2, а.с.15-18, 28).

З метою отримання коштів за спожиту теплову енергію позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 471 від 07.04.2015 про сплату її вартості, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1-3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуст енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Частина перша статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Отже, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії з приводу надання послуг з централізованого опалення мають бути засновані виключно на договорі, що є обов’язковим в силу наведених вище вимог чинного законодавства.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз.6 п. 40 Правил до обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачено також і в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З огляду на викладене, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи встановлений судом факт споживання відповідачем теплової енергії за відсутності укладеного з теплопостачальною організацією договору у вказаному позивачем періоді, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача вартості спожитої ним теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року в сумі 29968 грн 55 коп. на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог за №1754 від 04.12.2015).

Суд приймає до уваги надані позивачем письмові пояснення за №1756 від 04.12.2015, в яких наведено детальний перерахунок обсягу фактичної кількості спожитої відповідачем теплової енергії за кожний календарний місяць заявленого періоду, застосовуючи тарифи, чинні у відповідному розрахунковому місяці (т.2, а.с.17-28).

Даний розрахунок вартості безпідставно набутої відповідачем теплової енергії зроблений позивачем за формулою, відповідно до КТМ 204 України 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні”, з урахуванням встановлених Національню комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг, Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг (назви органу змінювалися протягом 2012-2015 років) тарифів на теплову енергію, що діяли у відповідному розрахунковому місяці.

Копії документів, що підтверджують відображені в розрахунку відомості (характеристики приміщення, відомості про температуру повітря, тощо) містяться в матеріалах справи. Також позивачем представлені суду копії відповідних постанов Національної комісії про встановлення тарифів на теплову енергію у заявлений період. Крім того, в матеріалах справи наявні накази по підприємству позивача про встановлення тарифів на теплову енергію та введення їх в дію у відповідності до прийнятих постанов Національної комісії.

Всі показники формули розрахунку підтверджуються матеріалами справи, наведений позивачем розрахунок кількості спожитої теплової енергії судом перевірено та встановлено його правильність.

Відповідачем контррозрахунку суду не представлено, доводів, викладених у позовній заяві не спростовано.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що спірне приміщення є підвальним, через яке проходить розподільна мережа теплопостачальної системи, тобто розподільна теплоізольована труба, до якої приєднуються стояки для подачі теплоносія у квартири споживачів, що не є тепловикористальним обладнанням, а будь-які системи теплоспоживання та опалювальні прилади в зазначеному приміщенні відсутн, оскільки належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України відповідачем в обгрунтування вказаної позиції суду не представлено.

Натомість матеріали справи свідчать про те,, що відповідач звертався до позивача з проханням відключити його від системи централізованого опалення, але з технічних причин це не відбулося.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості спожитої без договору теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року в сумі 29968 грн 55 коп. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача згідно статті 49 ГПК України.

Судовий збір повертається позивачу в частині зменшення відповідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.

Питання про повернення судового збору буде вирішено окремо в ухвалі суду від 20.01.2016.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Ромалекс” (вул. 30 років Перемоги, буд. 14В, м. Рубіжне, Луганська область, 93000, ідентифікаційний код 35283016) на користь Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (вул. Іванова, буд. 157, м. Рубіжне, Луганська область, 93000, ідентифікаційний код 33515421) вартість спожитої без договору теплової енергії в сумі 29968 грн 55 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 991 грн 95 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2016

Суддя О.В. Драгнєвіч