Ухвала суду № 55131647, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5006/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Демчук Т.П., представника відповідача - Рущак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області до публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

В С Т А Н О В И Л А:

Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 39502, 82 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального матеріального та права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Агрокомбінат «Калита» перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Броварах та Броварському районі Київської області як платник страхових внесків.

В зв'язку із здійсненням управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області виплати пенсії, призначеної на пільгових умовах, відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колишнім працівникам відповідача, за ПАТ "Агрокомбінат "Калита" утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за вересень 2015 р. у сумі 39 502,82 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій підтверджується доказами, наданими позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок компенсації витрат на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному Фонду України визначено у Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До набрання чинності Законом питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого Відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 року у справі №21-453а13.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2.

Колегія суддів також зазначає, що з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Внаслідок змін у правовому регулюванні, що сталися у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали й підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адже з 1 січня 2015 року правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

При цьому, для платників окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, станом на час розгляду справи чинне законодавство не передбачає.

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663.

Відповідно до цієї Інструкції плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції № 21-1).

Таким чином, необхідність відшкодування органам Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, передбачена діючим законодавством, а підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Так, наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що територіальним органами Пенсійного фонду України направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.

Доказів того, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на підставі яких подано позов, оскаржувались або були скасовані відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що використання позивачем в якості доказу понесення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначених вище розрахунків фактичних витрат є неправомірним, з огляду на наступне.

Так, в спірних правовідносинах розрахунок - це єдиний законодавчо передбачений документ, який передається підприємствам для здійснення подальшого відшкодування витрат, а відшкодування таких витрат здійснюється виключно на підставі даних, що містяться в таких розрахунках.

Розрахунки, що додані до матеріалів справи - це первинний документ, на підставі якого здійснюється відшкодування (пп. 6.4. п. 6 Інструкції № 21-1). Розрахунки здійснюються в автоматичному режимі на підставі відомостей відділів з призначення пенсій (пп. 6.5. п. 6 Інструкції № 21-1). Дані відомості включають не тільки перелік осіб, а й нараховані та виплачені їм суми пенсій. Таких відомостей, як окремого документу не існує, а використовуються вони, як зазначалось, в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення, що розроблялось та обслуговується органами Міністерства праці та соціальної політики України, за результатами чого і створюються розрахунки.

Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України при розгляді аналогічних справ (ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010 року у справі №К-53048/09 встановлено, що надання будь-яких інших документів в підтвердження витрат на доставку пільгових пенсій, крім розрахунків, чинним законодавством не передбачено).

Отже, розрахунки, які додані до матеріалів справи - це первинний документ, на підставі якого здійснюється відшкодування (пп. 6.4. та 6.8. п. 6 Інструкції № 21-1).

Вказане спростовує твердження апелянта про те, що останні не є належними документами, які підтверджують факт сплати органом Пенсійного фонду України пільгових пенсій та витрат на їх доставку.

Відповідач не оскаржив цих розрахунків ні в судовому, ні в іншому порядку, не здійснив дій щодо узгодження сум відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача, яка останнім не сплачена, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по нарахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

При цьому відповідачем не доведена розбіжність в сумі заборгованості.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь Управління заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд справи, необхідно зазначити наступне.

Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року про відкриття провадження в справі та призначення справи до судового розгляду була направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, що вказана у позовній заяві, проте вказаний лист повернувся до суду першої інстанції поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Порядок вручення повістки визначений статтею 35 цього КАС України.

Так, відповідно до ч.11 вказаної статті КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на викладене, поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження в справі та призначення справи до судового розгляду не було вручене відповідачу з незалежних від суду причин, а тому відповідно до положень ст. 35 КАС України він вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку представник відповідача був присутній, що не перешкоджало можливості надати докази, які не були представлені в суді першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 21.01.2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.