Ухвала суду № 5510926, 10.09.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2009 року №22а-11713/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Стародуба О.П., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Львівське обласне управління» на постанову господарського суду Львівської області від 25 червня 2008 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії «Львівське обласне управління» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, за участю третьої особи Львівського обласного управління земельних ресурсів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії «Львівське обласне управління» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, третьої особи Львівського обласного управління земельних ресурсів в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 181404-18-0/09325703/22758 від 28.08.2002 року та № 2239/23-2/09325703/26680 від 18.10.2002 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 25 червня 2008 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії «Львівське обласне управління» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. У відповідності до статті 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Відповідно до статті 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Апелянт зазначає, що в період перевірки ( 2000,2001-2002 роках ) у Банку не було в наявності жодного документа на право власності або право користування земельною ділянкою по вул. Поліська,6 у м. Львові. Що згідно ст.23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року, який був чинний у період, за який проводилась перевірка) документом, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою є державний акт, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими, районними Радами народних депутатів. А відповідно до ст.22 цього ж Кодексу приступати до використання земельної ділянки без одержання документа, забороняється.

Твердження суду про те, що Банк є землекористувачем земельної ділянки по вул. Поліській, 6 у м.Львові на підставі: акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкта до експлуатації, затвердженого Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста № 1610/107-07 від 02.07.1997 року; реєстраційного посвідчення ЛОДКБТІ від 17.06.1998 року, виданого МПП «Поступ» про власність на приміщення виробничої бази по вул. Поліській,6; акту на право постійного користування землею від 16.03.1994 року № 287 на земельну ділянку площею 1,1га, виданого МПП «Поступ» для розміщення станції автотехобслуговування; довідки-характеристики № 006257 від 18.06.1998 року, виданою Шевченківському відділенню № 6321 м.Львова державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України на виробничу базу по вул. Поліській, 6; договору купівлі-продажу майна від 21.07.1998, укладеним між ліквідаційною комісією МПП «Поступ» та Ощадним банком України в особі начальника Львівського обласного управління Ощадбанку України; акту прийому-передачі виробничої бази МПП «Поступ» по вул. Поліській. 6. виданого Державному спеціалізованому комерційному Ощадному банку України, зареєстрованого 07.09.1998 року є помилковим, оскільки у відповідності до ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) дані документи не являються правовстановлюючими документами, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Згідно договору купівлі-продажу від 21.07.1998 р., укладеного між ліквідаційною комісією МП «Поступ» та апелянтом Банк придбав будівлі та споруди, а не право власності чи право користування земельної ділянкою. Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) при переході права власності на будівлю, разом з цими обєктами переходить право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у користування чи власність здійснюється в порядку її відведення.

Цільове призначення земельної ділянки по вул. Поліській, 6 у м. Львові при переході до Банку права власності на будівлю - змінилося. Отже, право власності чи користування даною земельною ділянкою не перейшло разом з переходом права власності на будівлю, а виникло б після отримання відповідного документа (державного акту чи укладення договору оренди).

Тому вважає, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема: ст. ст. 2, 5, 13, 15 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 22, 23, 24, 30 Земельного кодексу України в редакції 1990 р.

Крім цього, судом першої інстанції, при дослідженні обставин справи було проігноровано той факт, що придбавши будівлю по вул. Поліській, 6 у м.Львові Банк звернувся до Львівської міської ради з проханням надати цю ділянку у постійне користування. Однак, ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів № 1446 від 31.01.2002 року Львівська міська Рада народних депутатів передала Банку вищезазначену земельну ділянку в оренду терміном на 10 років. Таким чином, на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Банку не було документів, які б підтвердили факт власності або факт користування земельною ділянкою на вул. Поліській, 6 у м.Львові, і як наслідок цього, відсутні підстави для донарахування податку та накладення штрафу.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано посилався на те, що Банк при складанні розрахунку земельного податку на 2000-2002 рр. використовував довідки про грошову оцінку земельних ділянок № 1239 від 30.09.1999 року і а № 4117 від 19.10.199 року, видані Львіввським міським управління земельних ресурсів в яких було визначено функціональне призначення земельних ділянок, загальну вартість, ціну 1 кв.м.. Однак, під час розгляду справи Управління земельних ресурсів у м.Львові подало інформацію (лист № 40/8/101 від 12.05.2005 р. та лист № 40/8/15 від 20.05.2008 р.) з якої випливає інше функціональне використання земельних ділянок Позивачем, ніж те, що вказане в довідках Львівським міським управління земельних ресурсів №1239 від 30.09.1999 р.та№ 4117 від 19.10.1999 р., оскільки при складанні розрахунків по платі за землю та обчисленні розміру земельного податку Банком використовувались відомості Львівського міського управління земельних ресурсів, яке видало Банку довідки № 1239 від 30.09.1999 року про те, що землекористувачем земельної ділянки м. Львів, по вул. Січових Стрільців, 9 є Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», в якій зазначено площу ділянки в розмірі 1288 кв.м, функціональне використання - «землі громадського призначення», номер економіко-планувальної зони 18, ціна 1 кв.м - 276, 68 грн, загальна вартість - 356365.24 грн; та довідку № 4117 від 19.10.1999 року про те, що землекористувачем земельної ділянки м. Львів, по вул.. Поліській, 6 є Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» в якій визначено площу ділянки у розмірі 11000 кв.м., функціональне використання - «землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі», номер економіко-планувальної зони:70, ціна 1 кв.м. - 62,90 грн загальна вартість 692902, 87 грн. При цьому у довідках Львівське міське управління земельних ресурсів зазначило, що розрахунок грошової оцінки земельних ділянок проведено у відповідності з методикою грошової оцінки земель, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, про що суд і зазначив у своєму рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю» ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, становить 1 % від їх грошової оцінки. Тому, Банк і проводив нарахування згідно ст.7 Закону на підставі виданих довідок. Застосування інших ніж наведені у вказаній довідках, відомостей про грошову оцінку землі для обчислення податку за землю за період, що перевірявся, є безпідставним.

Ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про плату за землю» не передбачено обовязок чи право платника податків самостійно корегувати визначену в установленому порядку грошову оцінку земельної ділянки. З огляду на те, що такі корективи, як зміна цільового призначення земельної ділянки і необхідність застосування нового коефіцієнта, що характеризує функціональне використання земельної ділянки можуть бути внесені лише відповідними органами (ст.2 ЗК України в редакції 1990 р), та те, що про зміну цільового призначення земельних ділянок та про нову грошову оцінку земельних ділянок Банку не було відомо, листи Львівського міського управління земельних ресурсів № 40/8/101 від 12.05.2005 р. та від 20.05.2008 року, не можуть бути прийняті судом як належні докази у даній справі. Крім цього, вказані листи не можуть бути доказом неправильності нарахування і сплати земельного податку, оскільки вони видані після того періоду, за який проводилась перевірка.

Вичерпний перелік повноважень органів податкової служби наведено в ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу». Органи державної податкової служби під час перевірки правильності нарахування плати за землю повинні використовувати відомості про вартість земельної ділянки, наданої платнику податків міським управлінням земельних ресурсів. Використання податковими органами інших даних для обчислення податку на землю є безпідставними, оскільки обчислення вартості земельних ділянок не входить до компетенції органів державної податкової служби. Застосована до Банку фінансова санкція у вигляді штрафу за невірне визначення функціонального використання земельних ділянок не передбачена жодним законом.

Крім цього, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 18.10.2002 р. № 2239/23-2/09325703/26680 зазначено, що рішення прийнято на підставі акту документальної перевірки № 3066 від 05.09.2002 р., однак у вказаний період документальна перевірка Банку не проводилась, і такого акту про перевірку Банку не існує в природі.

У постанові суду першої інстанції невірно вказані представники Банку, а сама постанова не відповідає положенням пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р № 11 «Про судове рішення».

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення - рішення №1814/04-18-0/09325703/22758 від 28.02.2002 року за яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок за землю в розмірі 82 883,24 грн., з яких 70 585,23 грн. - основний платіж, 12 298,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції, прийняте за порушення ч.1, ч.7 ст.13 Закону України «Про плату за землю» та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 р. № 377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 р. за №788/3228, що призвело до невірного визначення функціонального використання земельних ділянок по вул. Поліській, 6 та вул. Січових Стрільців, 9 у м. Львові, зменшення грошової оцінки і відповідно, до заниження суми податкового зобов'язання, визначеного платником в розрахунках земельного податку за 2001-2002 р.р. на 70 585,23 грн. Крім цього, на підставі акту перевірки від 30.09.2002 року податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення № 2239/23-2/09325703/26680 від 18.10.2002 р., за неправильне визначення функціонального використання земельних ділянок по вул. Поліській, 6 та вул. Січових Стрільців, 9 у м. Львові, зменшення їх грошової оцінки, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за 6 місяців 2000р. в зв'язку з чим позивачу донараховано 20 953,38 грн. земельного податку та 5 238,45 грн. - штрафу.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про необгрунтованість покликання позивач на ту обставину, що розрахунок суми земельного податку ним здійснювався в розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки на підставі довідок №1239 від 30.09.1999 року та №4117 від 19.10.1999 року (том І а.с.142), виданих Львівським міським управлінням земельних ресурсів. Крім того, позивач посилається на відсутність документів, які підтверджують факт власності або факт користування позивачем земельною ділянкою по вул. Поліській,6 у м.Львові, що, на його думку , стверджує про безпідставність донарахування йому земельного податку та застосування штрафних санкцій.

При цьому судом вірно враховано положення ст.2 Закону України «Про оплату за землю» згідно якої використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки , грошову оцінку яких не встановлено, визначається до її встановлення в порядку, визначеному Законом. Згідно ст. 5 вище казаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, а згідно ст. 7 цього ж Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частинах другій статті 6 Закону.

Оцінивши письмові докази по справі, а саме: Державний акт 1-1 №107 від 29.12.1999 року на право постійного користування землею по вул. С.Стрільців, 9, Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкта до експлуатації, затвердженого наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста №1610/107-07 від 02.07.1997 року; реєстраційне посвідчення ЛОДКБТІ від 17.06.1998 року, видане МПП «Поступ» про власність на приміщення виробничої бази по вул. Поліській, 6 (книга №4 , зареєстрований № 1142); Акт на право постійного користування землею від 16.03.1994 року № 287 на земельну ділянку площею 1,1 га, виданий МПП «Поступ» для розміщення станції автотехобслуговування; довідку-характеристику № 006257 від 18.06.1998 року, видану Шевченківському відділенню № 6321 м. Львова державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України на виробничу базу по вул. Поліській, 6; договір купівлі-продажу майна від 21.07.1998 року , укладений між ліквідаційною комісією по банкрутству МПП «Поступ» та Ощадним банком України в особі начальника Львівського обласного управління Ощадбанку України; акт прийому-передачі виробничої бази МПП «Поступ» по вул. Поліській, 6, від 24.07.1998 р. (по договору купівлі-продажу від 21.07.1998 року); реєстраційне посвідчення на виробничу базу по вул. Поліській, 6, видане Державному спеціалізованому комерційному Ощадному банку України, зареєстрованим 07.09.1998 року судом зроблено правильний висновок, що позивач є землекористувачем спірних земельних ділянок. Більше того Львівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» складало розрахунки земельного податку за 2000, 2001 і 2002 роки цим самим позивач вважав себе належним землекористувачем.

Згідно ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) при переході права власності на будівлю, разом з цими обєктами переходить право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у користування чи власність здійснюється в порядку її відведення. А згідно ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа , що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а згідно ст. 14 цього Закону юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель.

Судом встановлено, що позивач складав розрахунки земельного податку за 2000, 2001 і 2002 роки на підставі довідок Львівського міського управління земельних ресурсів про грошову оцінку земельних ділянок, розташованих за адресами: вул. Поліська, 6 (довідка №4117 від 19.10.1999р.) та вул. Січових Стрільців,9 (довідка № 1239 від 30.09.1999 року ), з визначенням функціонального призначення. Згідно довідки № 4117 від 19.10.1999 року Львівського міського управління земельних ресурсів про грошову оцінку земельної ділянки по вул.. Поліська, 6 функціональне призначення - землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі як для земель, на яких розташоване незавершене будівництво.

Згідно відомостей викладених в листі №40/8/15 від 20.05.2008 року Управління земельних ресурсів у місті Львові зазначені вище земельні ділянки за категорією земель відносяться до земель житлової та громадської забудови. Згідно додатку № 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем) «класифікація видів економічної діяльності на землях комерційного та іншого використання» земельні ділянки за видом економічної діяльності, які використовуються для фінансового посередництва відносяться за функціональним використанням до земель комерційного призначення (група КВЕД 65, Фінансове посередництво-діяльність центральних банків, комерційних банків, інше грошове посередництво; 65.2 інші види фінансового посередництва-фінансовий лізинг, інше надання кредиту, інше фінансове посередництво, що не включене до попередніх категорій). Крім того у цьому листі Управління земельних ресурсів у місті Львові надало дані грошової оцінки зазначених вище земельних ділянок у 2000. 2001 та 2002 роках, які співпадають із даними податкової інспекції, визначеними в розрахунку суми недоплати до актів перевірки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05.11.98 року № 377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.98 року № 788/3228 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції по заповненню державної статистичної звітності по кількісному обліку земель» до видів економічної діяльності згідно Довідки про включення до єдиного державного реєстру позивача види економічної діяльності підприємства класифікуються на землі житлової та громадської забудови (КВЕД 65.1; 65.2). Розмір земельного податку не залежить від виду господарської діяльності власників землі та землекористувачів і обраховується виходячи з площі земельної ділянки, переданої у власність чи наданої в користування, ставки земельного податку та розміру грошової оцінки земель.

З огляду на це судом зроблено правильний висновок, що земельні ділянки, які використовувались позивачем, відносяться до земель житлової та громадської забудови, до яких застосовується єдиний коефіцієнт функціонального використання 1,0 (таблиця 3.1 додатка 3 до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 27.11.95 р. №76/230/325/150).

Наказом Головної державної податкової адміністрації № 434 від 26.10.2001 року затверджено Порядок подання форм Зведеного розрахунку суми земельного податку від 19.11.2001 р. N 963/6154. Згідно п. 2 цього Порядку розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру станом на 1 січня поточного року.

Проте позивач при складанні Розрахунку земельного податку в 2000-2002 роках використовував Довідки про грошову оцінку земельних ділянок від 30.09.1999 р. та від 19.10.1999 р. , в яких вказані інші дані функціонального використання земельних ділянок, ніж ті, що вказані в грошовій оцінці землі станом на 2000-2002 роки .

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Львівське обласне управління» - залишити без задоволення , а постанову господарського суду Львівської області від 25 червня 2008 р. у справі № 3/54А- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : М.А.Пліш

Судді: О.П.Стародуб

Р.М.Шавель

Повний тест ухвали виготовлено

15.09.2009 р.