Постанова № 55103252, 14.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 382/103/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Бурзель Ю.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Любачевській М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області на постанову Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області щодо прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії від 18 жовтня 2013 року № 4205/04-03 та зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не надав уточнюючу довідку про період роботи з 22 листопада 1982 року по 02 вересня 1985 року. Також відповідач вказує на те, що витрати на правову допомогу були стягнуті неправомірно.

Під час судового засідання позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області задовольнити частково, а постанову Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року - змінити в частині визначення розміру витрат на правову допомогу виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 18 жовтня 2013 року № 4205/04-03 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не було запропоновано надати додаткові документи, яких не вистачає, а також безпідставно вказано на необхідність надання уточнюючої довідки за період роботи з 22 листопада 1982 року по 02 вересня 1985 рік. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області від 18 жовтня 2013 року № 4205/04-03 є незаконним, а вимога ОСОБА_2 про зарахування до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 22 листопада 1982 року по 02 вересня 1985 рік - законною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно рішення від 18 жовтня 2013 року № 4205/04-03 підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стало те, що ним не було надано уточнюючих довідок та виписок із наказів по підприємствам про проведення атестації на робочому місці.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

У відповідності до абз. 3-4 п. 5 Порядку у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою від 09 жовтня 2013 року, у разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія призначається, відновлюється за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується зі строків, передбачених пунктом четвертим статті 45 Закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області не повідомляло позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Натомість, відповідач 18 жовтня 2013 року прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області від 18 жовтня 2013 року є неправомірним.

Підставою для відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_2 на РСУ Дніпровського району м. Києва з 22 листопада 1982 року по 02 вересня 1985 рік на посаді електрогазозварювальника до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, стала відсутність уточнюючої довідки.

Разом з тим, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, уточнюючі довідки вимагаються лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

У відповідності до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У трудовій книжці ОСОБА_2 зазначено, що він у період з 22 листопада 1982 року по 02 вересня 1985 рік працював на посаді електрогазозварювальника у РСУ Дніпровського району м. Києва. Записи про роботу на умовах неповного робочого дня у трудовій книжці відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що трудова книжка ОСОБА_2 містить у собі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Відтак, вимога відповідача про надання уточнюючої довідки є необґрунтованою.

Аналогічні висновки були викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2015 року, якою були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справа направлена до Яготинського районного суду Київської області на новий розгляд.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно вирішено спір по суті позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково визначено розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вказаною нормою права передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу визначається виходячи із часу, витраченого особою, яка надавала правову допомогу.

Також Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено перелік видів правової допомоги, вартість яких підлягає компенсуванню. До таких видів правової допомоги належать: участь у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Перелік та вартість витрат на правову допомогу, за надання яких судом першої інстанції було стягнуто компенсацію на користь позивача, зазначені в акті виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 25 лютого 2014 року. Разом з тим, у вказаному акті не зазначено скільки часу було витрачено на надання правової допомоги.

На підставі матеріалів справи можливо встановити виключно час, затрачений особою, яка надавала правову допомогу, на участь у судовому засіданні. Згідно журналу судового засідання за 29 січня 2014 року представник позивача перебував у судовому засіданні з 13:02 год. по 13:08 год., а згідно журналу судового засідання за 05 лютого 2014 року - з 14:25 год. по 16:20 год. Таким чином, загальна кількість часу, затраченого на участь у судовому засіданні, складає 2 год.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, призначених на інші дати, однак відповідні акти виконаних робіт (наданих послуг) у матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1218 грн. 00 коп.

Таким чином, граничний розмір компенсації за участь особи, яка надає правову допомогу, у судовому засіданні становить 487 грн. 20 коп. (40 відсотків від 1218 грн. 00 коп.).

Оскільки представник позивача брав участь у судовому засіданні протягом 2 год., розмір компенсації за надання правової допомоги не може перевищувати 974 грн. 40 коп. (487 грн. 20 коп. х 2).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення по суті заявлених вимог, однак в частині стягнення витрат на правову допомогу рішення було вирішене із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області задовольнити частково, а постанову Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 90, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області - задовольнити частково.

Постанову Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року - змінити зазначивши, що розмір витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, складає 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 (сорок) копійок.

В іншій частині постанову Яготинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 19 січня 2016 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С