Рішення № 55059112, 12.01.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2016 р. Справа № 902/1610/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2, довіреність №3414/10 від 26.10.2015р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №350/153/887/пс від 30.12.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037)

до: військової частини А 0215 (вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 15278 грн 34 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 269/12/340-12,

ВСТАНОВИВ :

Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" заявлено позов до військової частини А 0215 про стягнення 15278 грн 34 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1610/15 з призначенням її до розгляду.

В ході розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові та на подані до суду докази.

Натомість, представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву вх. №06-52/155/16 від 12.01.2016р. Зокрема, останнім вказано, що після підписання командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України акту виконаних робіт було підготовлено фінансові документи та платіжні документи на суму виконаних робіт і подано до ГУДКС України у Вінницькій області для оплати. Однак, дані фінансові зобов'язання відповідача казначейською службою не були виконані з підстав необхідності виконання в першу чергу захищених статей видатків. Також останній зазначає, що ГУДКС України у Вінницькій області у грудні 2013р. відповідно рішень судів неодноразово призупинялося проведення платежів за наданими платіжними дорученнями командування ПС ЗСУ та не здійснювалася їх оплата, в звязку із чим фактичне списання коштів з рахунків відповідача відбулося в кінці 2013р. Крім того, у відзиві відповідач вказує, що згідно абзацу 2 п. 7.3. Договору сторони у відповідності ч.2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України встановили інший розмір процентів для замовника - 0 відсотків. Таким чином, на його думку, сторони погодили інший розмір відшкодування за несвоєчасність грошових розрахунків (0 (нуль) відсотків), а тому розмір відшкодування згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України становить 0 (нуль) грн.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.11.2012 року між державним підприємством Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (виконавець, позивач) та військовою частиною А0215 (замовник, відповідач) укладено договір №269/12/340-12 про закупівлю послуг за державні кошти (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався надати у 2012р. послуги, зазначені у специфікації послуг (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Додатком №1 до Договору сторонами визначено найменування послуг, що надаються державним підприємством Миколаївський авіаремонтний завод НАРП, ціну послуг та термін їх надання.

Пунктом 3.1. Договору визначено суму договору, яка складає 9336600 грн.

Згідно із п. 4.3 Договору розрахунки за наданні послуги здійснюються за фактом їх надання протягом бюджетного 2012р., згідно із чинним законодавством після отримання замовником документів на оплату.

Відповідно до п. 5.1 Договору термін надання послуг: до 20.12.2012р., після одержання письмового повідомлення замовника, передбаченого п. 1.4 Договору

20.12.2012р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 про зміну умов договору від 26.11.2012р. №269/12/340-12 про закупівлю послуг за державні кошти, якою, серед іншого, внесено зміни до п. 3.1 Договору в частині суми договору та визначено її в розмірі 3080310 грн. Крім того, п. 17 додаткової угоди викладено в новій редакції додаток №1 до Договору, згідно із яким виконавець виконує середній ремонт літака Су-24М в обсязі 1 частина 1 підетапу, ціна послуг 3080310 грн.

Відповідно до листа ТВО командира в/ч А0215 від 20.12.2012р. № 350/129/138/2379 замовник (відповідач) повідомив виконавця (позивача) про готовність до виконання умов договору на суму 3080310 грн.

Пунктом 5.1 Договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1) визначено, що термін надання послуг до 24.12.2012 р.

Умовами п. 5.12 Договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1) встановлено, що: датою виконання послуг виконавцем за даним договором є остання дата затвердження акту приймання (етапу) послуг (Додаток 3) замовником та акту інвентаризації (Додаток 5) виконавцем згідно п. 5.16 Договору, якщо інше не узгоджено сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець (позивач) своєчасно та належним чином виконав свої обов'язки щодо ремонтних робіт на літаку Су-24М заводський №1041636 в обсязі, передбаченому на 2012 рік в повідомленні командира в/ч А0215 №350/129/138/2379 20.12.2012р., що підтверджується підписаними обома сторонами актом приймання послуг від 21.12.2012 року на суму 3080310 грн, а також актом звіряння розрахунків за надані послуги за вказаний період.

Згідно із п. 5.13 Договору передбачено, що датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами даного договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №1) розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання протягом 2012 бюджетного року згідно з чинним законодавством, після отримання замовником документів на оплату: рахунку-фактури та акту приймання (етапу) послуг затвердженого виконавцем та замовником.

19.12.2015р. позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату наданих послуг №168 від 19.12.2012р. на суму 3080310 грн.

Однак, в порушення умов Договору, замовником (відповідачем) оплачено надані послуги в сумі 3080310 грн. лише 30.12.2013р., про що свідчить виписка про рух коштів по особовому рахунку за період з 30.12.2013р. по 30.12.2013р.

Згідно із п. 6.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобовязання за договором про закупівлю послуг за державні кошти не виконано належним чином (за наданні йому послуги здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього 15278 грн 34 коп. інфляційних втрат.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день розгляду справи в суді здійснив з позивачем повний розрахунок за послуги отримані на умовах договору лише 30.12.2013 року, що стверджується відповідною випискою про рух коштів по особовому рахунку за період з 30.12.2013р. по 30.12.2013р.

Разом з тим, відповідно до умов п. 4.3 Договору розрахунки за надані послуги, здійснюються за фактом їх надання протягом 2012 бюджетного року згідно з чинним законодавством, після отримання замовником документів на оплату: рахунку-фактури та акту приймання (етапу) послуг затвердженого виконавцем та замовником, які були отримані відповідачем, що стверджується матеріалами справи. Тобто, зобов"язання мало бути виконано до кінця 2012р. Відтак з 01.01.2013р., відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.01.2013р. по 30.12.2013р. є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок інфляційних втрат у вказаний позивачем період, суд визначив їх в сумі 15283 грн 64 коп., яка в сукупності є більшою ніж та, яка заявлена позивачем, однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі заявленому позивачем (15278 грн 34 коп.).

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву вх. №06-52/155/16 від 12.01.2016р., то вони не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують обставин, встановлених судом під час розгляду даної справи.

Зокрема, судом оцінуються критично твердження відповідача щодо відсутності в його діях вини, а відтак і підстав для нарахування інфляційних втрат за порушення зобовязання, мотивовані нездійсненням оплати отриманого товару у звязку із призупиненням ГУДКСУ у Вінницькій області проведення платежів В/ч А-0215, так як на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року вказані ним обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Дану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі № 3-28гс12.

Крім того, суд також відхиляє доводи відповідача відносно погодження п. 7.3 Договору іншого розміру відсотків для замовника - 0 відсотків, а відтак, на його думку, іншого розміру відшкодування за несвоєчасність грошових розрахунків (0 (нуль) відсотків), оскільки вказаним пунктом договору погоджено тільки розмір відсотків річних. Натомість, ч. 2 ст. 625 ЦК України надано сторонам право лише визначати інший розмір відсотків річних, а не інфляційних втрат.

Як визначає ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 0215 (вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 24981451) на користь державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, код ЄДРПОУ 09794409) 15278 грн 34 коп. інфляційних втрат та 1218 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 січня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи