Ухвала суду № 55051194, 12.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 р.Справа № 820/5989/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 820/5989/15

за позовом Приватного підприємства "Золота нива -1"

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіної Віти Валеріївни , Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області

треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Золота Нива - 1" (далі - ПП "Золота Нива - 1", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіної Віти Валеріївни (далі - відповідач 1), Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі - відповідач 2), треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області, в якому, з урахуванням клопотання про відкликання частини позовних вимог, яке ухвалою суду від 13.10.2015 року задоволено, просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17699531 від 03.12.2014 року, №17703927 від 04.12.2014 року, №17702583 від 04.12.2014 року, прийняті Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіною Вітою Валеріївною.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Золота Нива 1" задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17699531 від 03.12.2014 року, №17703927 від 04.12.2014 року, №17702583 від 04.12.2014 року, прийняті Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіною Вітою Валеріївною.

Не погодившись з прийнятою постановою, третя особа - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні представник третіх осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники адміністративного процесу до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіною Вітою Валеріївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: № 17699531 від 03.12.2014 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована у Харківській області, Ізюмський район, с/рада Куньєвська, кадастровий номер НОМЕР_2 за ОСОБА_5, № 17703927 від 04.12.2014 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована у Харківській області, Ізюмський район, с/рада Куньєвська, кадастровий номер НОМЕР_3 за ОСОБА_6, № 17702583 від 04.12.2014 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована у Харківській області, Ізюмський район, с/рада Куньєвська, кадастровий номер НОМЕР_1 за ОСОБА_1.

На підставі вказаних рішень відповідачем внесено до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію права власності від 27.11.2014 року № 7932820, № 7931104, № 7933418, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, на підставі вказаних рішень ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.12.2014 року №30451969 - на ім'я ОСОБА_1, від 04.12.2014 року № 30434026 - на ім'я ОСОБА_6, від 03.12.2014 року № 30425326 - на ім'я ОСОБА_5

Не погоджуючись з такими діями відповідача 1 та прийнятими рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17699531 від 03.12.2014 року, №17703927 від 04.12.2014 року, №17702583 від 04.12.2014 року, ПП "Золота Нива - 1" звернулось до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки відповідач 1 не вчинив всіх передбачених чинним законодавством дій щодо перевірки наявності чи відсутності прав інших осіб на земельні ділянки, відносно яких проводились реєстраційні дії, та в порушення приписів ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухому майно та їх обтяжень" неправомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на земельні ділянки, що входять до складу ділянки, орендованої Приватним підприємством "Золота Нива 1".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон №1952), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частинами 1, 3 статті 3 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону № 1952 визначає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; прав та/або їх обтяжень; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 Закону).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року за № 868 (далі - Порядок № 868).

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (п.36 Порядку № 868).

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Таким чином, відсутність суперечностей є одним із головних умов для проведення державної реєстрації.

Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області під час проведення проведення державної реєстрації права власності за суб'єктами: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 повинна перевірити відповідність поданої заяви вимогам п.1 ч.2 ст.9, п.п.1, 2 ч.1 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.15 Порядку №868.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між позивачем (орендар) та Ізюмською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди землі від 10.12.2009 року, який зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 21.12.2009 року за №040967200007, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 41,7982 га із земель державного резервного фонду, а саме рілля, поле №2, площею 41,7982 га. Договір укладено строком на 49 років.

Докази визнання вказаного договору нечинним, недійсним та розірваним в матеріалах справи відсутні.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 24.03.2014 року ПП "Золота нива 1" зверталось до Реєстраційної служби Ізюмського міського управління юстиції Харківської області із листом вих.№96 від 24.03.2014 року з проханням не вчиняти дій, пов'язаних з оформленням ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки під кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3, де були зазначені наявні суперечності із зареєстрованими правами оренди на цю ж земельну ділянку загальною площею 41,7982га за ПП "Золота нива 1" та повідомлено, що вказані громадяни зверталися до позивача із заявами про вилучення цих ділянок, додавши до своїх заяв викопіювання №4-5/191, №4-5/192, №4-5/193 від 26.04.2013 року, що містили відомості з Державного земельного кадастру про наявність у користуванні ПП "Золота Нива 1" земельної ділянки площею 41,7982 га, на які ПП "Золота Нива 1" відповіло відмовою.

Таким чином, відповідачу 1 було відомо про наявність суперечностей на земельну ділянку загальною площею 41,7982га.

З огляду на викладене, відповідачем 1, всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, не було вчинено дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема ст.28-1, та Порядком №868, щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, що вказує на їх протиправність.

Крім того, відповідно до довідок Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області, наданих третім особам, на момент звернення ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до державного реєстратора, земельні ділянки, на які подані документи на проведення державної реєстрації, перебували у орендному користуванні Приватного підприємства "Золота Нива 1" (т. 1 а.с.27-29).

Також, Харківським апеляційним адміністративним судом встановлено, що під час виготовлення викопіювання № 4-5/191, №4-5/192, №4-5/193 від 26.04.2013 року з кадастрової карти (плану) земельних ділянок, що знаходяться на території Харківської області, Ізюмського району, Куньєвської с/р (за межами населеного пункту), у Державному земельному кадастрі містилися відомості про наявність у користуванні ПП "Золота Нива1" земельної ділянки площею 41,7982 га (т. 1 а.с. 41).

Доказів вилучення з Державного земельного кадастру даних щодо земельної ділянки, що знаходиться в оренді у ПП "Золота Нива 1", не надано.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року по справі № 820/6229/14 визнано протиправним дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства в Ізюмському районі ОСОБА_7 з державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3. Зобов'язано Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства в Ізюмському районі скасувати записи у Поземельній книзі від 07.12.2013 року щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, площею 6,61га, від 07.12.2013р. щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,61га та від 23.12.2013р. щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 6,61га.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, документи, що встановлюють виникнення прав на нерухоме майно, які подані ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для державної реєстрації прав, не відповідають вимогам, встановленим Законом (ч. 3 ст.17 Закону №1952) та іншим нормативно-правовим актам, зокрема ст.ст.116, 198 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України "Про землеустрій", та наявні очевидні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, адже у розумінні п.35 Порядку №868 позивач є заінтересованою особою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржувані рішення №17699531 від 03.12.2014 року, №17703927 від 04.12.2014 року, №17702583 від 04.12.2014 року є протиправними, оскільки відповідач не вчинив всіх передбачених чинним законодавством дій щодо перевірки наявності чи відсутності прав інших осіб на земельні ділянки, відносно яких проводились реєстраційні дії, та в порушення приписів ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухому майно та їх обтяжень" неправомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на земельні ділянки, що входять до складу ділянки, орендованої Приватним підприємством "Золота Нива 1".

В апеляційній скарзі заявник посилається на положення ч.3 ст.157 КАС України, зазначаючи, що позивач, всупереч вимогам зазначеної статті, повторно звернувся до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом до тих самих сторін.

Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року по справі № 820/2523/15 провадження у справі закрито, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В свою чергу, з наданої апелянтом копії вищезазначеної ухвали вбачається, що в даному випадку позивач звернувся до суду із іншою позовною заявою, де інший склад сторін, інші підстави та предмет позову.

Стосовно тверджень апелянта про непідсудність цієї справи адміністративному суду, колегія суддів зазначає, що вони також є помилковими з огляду на положення ст.ст. 3, 17 КАС України та ч. 1 ст.2, ч.5 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державний реєстратор прав є державним службовцем, суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах, з яких виник цей публічно-правовий спір, реалізує владні управлінські функції, надані йому Законом №1952, Порядком №868, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою КМУ від 26.10.2011р. №1141, наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011р.

Щодо доводів апелянта про необхідність оскарження Рішення №РВ-6300259912014 від 27.03.2014р., то саме позивачу законодавець надає повноваження обирати спосіб захисту своїх прав, та враховуючи чинність постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 р. по справі №820/6229/14, якою встановлено, що земельні ділянки були зареєстровані за третіми особами неправомірно, будь-якого сенсу в оскарженні вказаного вище Рішення реєстратора немає.

Стосовно посилань апелянта на чинність наказів Головного управління Держземагентства України у Харківській області від 19.03.2014р. №ХА/6322886000:03:000/00001027, XА/6322886000:03:000/00001028, ХА/6322886000:03:000/00001029, якими були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передані у власність земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 площею 6,61га, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 6,61га, НОМЕР_2 площею 6,61га відповідно ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, колегія суддів відзначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Конституційний Суд України у пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а 14 зазначив, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки такі рішення органу місцевого самоврядування вичерпали свою дію шляхом виконання. Їх скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Таким чином, прийняті ГУ Держземагентства України у Харківській області рішення у формі наказів є ненормативними актами органу державної влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування таких рішень не породжує ніяких наслідків як для власника земельних ділянок, так і для позивача, оскільки за вказаними вище особами зареєстроване право власності на ці земельні ділянки.

Відповідну правову позицію про неможливість скасування ненормативних правових актів, які є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їх виконання, висловив Верховний Суд України у постанові від 04.06.2013 року у справі №21-64а13, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2015р. по справі № 820/5989/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2016 р.