Рішення № 5505006, 13.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

12 лютого 2009 року Справа № 12/175/13

Позивач: Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 16600

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про розірвання договору

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 приватний підприємець

відповідач: Кіфік О.М. представник, довіреність № 01-07/648 від 15.05.2007 року.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про розірвання договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він має намір встановити індивідуальне опалення, а тому звернувся до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору. Відповідач відмовився розірвати договір в добровільному порядку.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Відповідач в поданому 30.10.2008 року відзиві на позов зазначив, що тридцять другою сесією Ніжинської міської ради п"ятого скликання було прийнято рішення "Про затвердження оптимізованої схеми теплопостачання міста" з метою організації роботи постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від Цо та ГВП відповідно до Наказу № 4 Мінбуду України від 22.11.2005 року та затверджено "Оптимізовану схему теплопостачання міста". В пояснювальній записці до оптимізованої схеми теплопостачання м. Ніжина було передбачено для збереження існуючої схеми теплопостачання перелік будинків, які можуть бути переведені на автономне або індивідуальне опалення. Будинок № 54-Б по вул. Московській до вказаного переліку будинків не входить. Відповідач також зазначає, що позивачем по справі не було дотримано обов"язкові вимоги Постанови Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 року та Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

В судовому засіданні 02.12.2008 року позивач в нормативно-правових обгрунтуваннях заявлених позовних вимог зазначив, що згода про розірвання договору між сторонами не досягнута, а підстава позивача щодо його розірвання є істотною відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2009 року підтримав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В наданих в судове засідання 12.02.09р. додаткових поясненнях , відповідач посилається на те, що чинним законодавством, а саме Законом України „Про житлово-комунальні послуги” та Законом України „Про теплопостачання” передбачено обов”язковість укладення договору на постачання теплової енергії та гарячої води. Спеціаліст з укладення договорів залишив позивачу два примірники договору, а наступного дня було повернуто один примірник з підписом споживача.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Статтями 626,627 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначений главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. ст.ст.638,639 Цивільного кодексу України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання” та Закону України „Про житло-комунальні послуги” передбачено обов”язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

Предметом заявлених позовних вимог по даній справі є розірвання договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, сторонами якого в преамбулі договору вказані : приватний підприємець ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю „НіжинТеплоМережі”.

Як вбачається із наданої позивачем до матеріалів справи копії договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води , огляд оригіналу було здійснено в судовому засіданні, він зі сторони споживача приватного підприємця ОСОБА_1 не підписаний.

Відповідачем було надано другий примірник договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, де в графі „Споживач” стоїть підпис, який печаткою не підтверджений.

Позивач приватний підприємець ОСОБА_1 у судовому засіданні проти факту укладення договору заперечував, посилаючись на те, що він його не підписував.

Оскільки під час розгляду даної справи між сторонами виникли розбіжності належності ОСОБА_1 підпису на договорі № 151 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води та додатків № 2, № 3 до Договору № 151 від 08.01.2008 року (а.с. 62-69 справи №12/175), у даній справі, було призначено судову графологічну (почеркознавчу) експертизу, проведення якої було доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Висновком судової графологічної (почеркознавчої) експертизи № 163-1633-ц від 23.01.09р., встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в договорі № 151 від 08.01.2008р. на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води та додатках № 2, № 3 до договору № 151 від 08.01.2008р. на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води в графі „Споживач” та в заяві на ім”я директора ТОВ „НіжинТеплоМережі” в графі „Директор” виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином , примірник договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, наданого відповідачем, та заява на ім”я директора ТОВ „НіжинТеплоМережі” на укладення договору на опалення та гаряче водопостачання підписана не споживачем приватним підприємцем ОСОБА_1, а невідомою особою.

Твердження відповідача про те, що цей договір в подальшому було схвалено позивачем - приватним підприємцем ОСОБА_1 судом до уваги не приймається з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу . Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що лише правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено судом, договір підписано не представником з перевищенням повноважень, а невідомою особою, і сам ОСОБА_1 в судовому засіданні проти схвалення цього договору заперечував.

Надані відповідачем платіжні доручення від 09.01.08р, 25.01.08р., 12.02.08р.,,29.04.08р.,15.05.08р.,03.07.08р. про сплату позивачем послуг теплопостачання , як доказ схвалення позивачем укладення договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки в призначенні платежу не міститься посилання саме на договір № 51 від 08.01.2008 року, а йде посилання на рахунки № 151 від 21.12.07р, 23.01.08р,12.02.08р.,21.04.08р. та договір № 151 від 01.01.08р. Доказів посилання у вказаних рахунках саме на договір № 51 від 08.01.08р. , та підтвердження факту надання послуг теплопостачання саме по договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води відповідач також суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що договір саме договір № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води є неукладеним.

Згідно ст..ст.651,652 Цивільного кодексу України та ст.. 188 Господарського кодексу України, дострокового розірваним може бути лише укладений договір.

Оскільки договір № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, визнано судом неукладеним і відповідно він не породжує для сторін прав та обов”язків, а тому позовні вимоги позивача щодо розірвання договору № 51 від 08.01.2008 року на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судової експертизи відносяться до судових витрат.

Позивачем згідно квитанції від 29.01.09р. здійснено оплата на суму 600 грн 96 коп витрат на проведення почеркознавчої судової експертизи по даній справі .

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи , послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи при частково задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги ступінь вини кожної із сторін в причині виникнення даного спору, суд , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на проведення почеркознавчої судової експертизи, розподіляє між сторонами порівну.

Керуючись ст.ст.202,626,627,629,638,639, 651,652 Цивільного кодексу України, ст.ст.179,180, 181 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 ( рахунок № 26006300001650 в ВАТ банк 2Демарк” МФО 353575, код 32750668) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 16600 ( код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) 300 грн 48 коп витрат на проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.02.09р.

Суддя Л.М. Лавриненко

13.02.09