Ухвала суду № 55000983, 11.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/3927/15-ц 11.01.2016 11.01.2016 11.01.2016

Провадження №22-ц/784/91/16

Справа №488/3927/15-ц Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/91/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем України

11 січня 2016 рокумісто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 04 вересня 2015 року, постановлену у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») предявило вищезазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

07 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладено договір без номеру, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 1 100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що позичальник виконував свої зобовязання за договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 липня 2015 року становить 21 774 грн. 21 коп. та складається із: заборгованості за кредитом 4017 грн. 09 коп., заборгованості за процентами за користування кредитними коштами 13 653 грн. 89 коп., заборгованості за пенею та комісією - 2 590 грн. 17 коп., а також штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процента складова) 1 013 грн. 06 коп., позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_3 вищевказану заборгованість, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 04 вересня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу судді скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, останній посилався на порушення правил підсудності, оскільки відповідач постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що не є територією Корабельного району міста Миколаєва.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Так, відкриваючи провадження у справі на підставі позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції вважав, що позов підсудний саме Корабельному районному суду міста Миколаєва, оскільки саме на його території зареєстровано місце проживання відповідача.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками місцевого суду, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (з наступними змінами) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В силу ст.107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; ст.404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

За загальним правилом визначення підсудності справи та відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що позови, які виникають із кредитних правовідносин, предявляються до суду за загальними правилами підсудності.

З матеріалів справи вбачається, що останнім зареєстрованим місцем проживання відповідача є вулиця Ходирєва, №16, к.308, 26, місто Миколаїв (а.с.28), що відноситься до території Корабельного району міста Миколаєва.

Відомостей про інше зареєстроване місце проживання чи перебування ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Отже, відкриття провадження у справі Корабельним районним судом міста Миколаєва за зареєстрованим місцем проживання відповідача здійснено з дотриманням правил підсудності та відповідає вимогам процесуального законодавства.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на те, що відповідач фактично проживає за іншою адресою (без відповідної реєстрації) не має процесуального значення для визначення підсудності справи, виходячи з вимог ч.1 ст.109 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень суддею норм процесуального законодавства при вирішенні питання щодо підсудності справи, а тому і підстав для скасування ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 04 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_5