Рішення № 54999049, 15.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 409/2483/15-ц

Провадження № 22ц/782/829/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.,

за участю секретаря Коротенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 жовтня 2015року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалось на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4КР50361164 від 05.01.2006року відповідач отримав кредит у розмірі 1917,50грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, за умовами якого позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат, згідно Умов. У порушення зазначених умов відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 07.07.2015року має заборгованість в сумі 15763,74грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 542,51грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 4095,97грн.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 9898,42грн.; штрафу (фіксована частина) 500грн.; штрафу (процентна складова) 726,84грн. Просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати в сумі 243,60грн.

Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 27.10.2015року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4КР50361164 від 05.01.2006року в сумі 4638,48грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 71,67грн. та розміщення оголошення в сумі 26,44грн., а всього 4736,59грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні стягнення пені та штрафу (фіксованої частини з тих підстав, що мораторій на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями, відповідно до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» забороняє нарахування пені/штрафів з 14.04.2014року, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні штрафу фіксованої частини та пені та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Сторони, яких було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявились, відповідач причин не повідомив, заяв від останнього щодо перенесення розгляду справи до суду не надійшло. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника банку.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК україни.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам у повній мірі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору № DNH4КР50361164 від 05.01.2006року відповідач отримав кредит у розмірі 1917,50грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконує. Заборгованість станом на 07.07.2015року складає 15763,74грн.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафів суд першої інстанції керувався Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині заборони нарахування штрафів та пені та враховуючи те, що на території м.Луганська проводиться антитерористична операція стягнув з відповідача заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом та повністю відмовив у стягненні пені і штрафів.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, але, в частині стягнення штрафних санкцій, не врахував, що відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою м.Луганськ, кв. СтеповийАДРЕСА_1, а.а.с.7,13.

На виконання абзацу третього пункту 5статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням №1053 від 30 жовтня 2014року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО), у т.ч. й м.Луганськ.

На підставі зазначеного, колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є субєктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відносно якої, відповідно до ст..2 зазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобовязань з 14.04.2014року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що комерційним банкам Національним Банком України дані розяснення у листі № 18-112/62138 від 27.10.2014року, відповідно до якого банки зобовязані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО.

«Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу», сказано в листі.

Між тим, колегія суддів не вбачає підстав для повного скасування нарахованих позивачем штрафних санкцій з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згода на запропоновані ПАТ КБ «ПриватБанк» умови надання кредиту підтверджена ОСОБА_2 власним підписом.

Якщо сторони досягли домовленості, згідно з положеннями ст..ст.207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачені умови сплати пені і штрафу за порушення позичальником строків виконання зобовязання за кредитним договором, то вони мають виконуватися і вважатися такими, що момент домовленості настав.

Як було зазначено вище, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» банкам забороняється нарахування громадянам, які підпадають під дію зазначеного Закону, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, правильність якого колегією суддів перевірено, станом на 07.07.2015року за неналежне виконання умов договору відповідачу ОСОБА_2 була нарахована пеня в сумі 5525,80грн. з розрахунку періоду порушення зобовязань 1044 дні та суми пені за 1 день - 5,29грн.

Станом на 14.04.2014року ( встановлення мораторію) період порушення зобовязань щодо своєчасного погашення кредиту складав 595днів, що, з урахуванням розміру пені за 1 день складає суму 3147,55грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Як вбачається з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), п.5.3. при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф в розмірі 500грн. + 5% від суми заборгованості.

Протягом 30 днів з дня порушення умов щодо своєчасного погашення кредиту, заборгованість за кредитним договором відповідачем погашена не була, а тому у позивача, станом на 14 квітня 2014року виникло право на нарахування штрафних санкцій за попередній період у вигляді штрафу в сумі 500грн. фіксована складова, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_2

Щодо процентної складової штрафу, у стягненні якої судом першої інстанції було відмовлено, то у цій частині рішення апелянтом ПАТ КБ «ПриватБанк» не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням зазначених обставин, переглянувши рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права- невірно застосовано закон, який підлягає застосуванню в частині визначення розміру штрафних санцій, а тому, на підставі ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням зазначеної частини рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням змін, внесених в рішення суду першої частини, що потягло за собою збільшення розміру суми, що підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів вважає за необхідне збільшити і розмір судового збору, визначеного судом першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного рішеннія.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 жовтня 2015року змінити, скасувавши у частинах відмови у стягненні штрафу (фіксованої частини), пені та визначеного розміру судового збору та в цих частинах ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» штраф ( фіксована частина) у сумі 500грн., пеню у сумі 7523,21грн. та судовий збір у сумі 189,93грн.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: