Ухвала суду № 55022603, 24.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Река А.С.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 426/4882/15-ц

Провадження № 22ц/782/804/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Заіки В.В., Украінцевої Л.Д.,

за участю секретаря Ткаченко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Укрпласт» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Укрпласт» про стягнення у солідарному порядку заборгованості у розмірі 3714918,38 грн., мотивуючи тим, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №10, укладеним 24 травня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Приватним підприємством «Укрпласт». Відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем перед банківською установою за виконання Приватним підприємством «Укрпласт» як боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, уклавши 17 червня 2010 року договір поруки з Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк».

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року відкрито провадження у вказаній справі.

09 листопада 2015 року оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до Приватного підприємства «Укрпласт».

Не погодившись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що брали участь у справі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст. 205 ЦПК України вважав, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України №2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Саме такий правовий висновок містить в Поставі Верховного Суду України у справі № 6-745цс15 від 01 липня 2015 року.

Стаття 2 ГПК України визначає, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 12 ГПК України дана справа має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач Приватне підприємство «Укрпласт» є юридичними особами.

Таким чином, суд правильно застосував до спірних правовідносин правилами п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий, не заслуговують на увагу, оскільки пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК), у разі пред'явлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ЦПК компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Зокрема, позов банку (іншої фінансової установи) до юридичної особи - поручителя із залученням фізичної особи - позичальника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та навпаки.

По справі не вбачається, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Укрпласт» нерозривно пов'язані між собою та не можуть розглядатися в різних судах та провадженнях, окремо одне від одного.

Отже, немає перешкод для захисту позивачем своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав в передбачений процесуальним законом спосіб.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі в частині.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону, то апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду про закриття провадження - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегiя суддiв

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відхилити.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий

Судді: