Постанова № 54986447, 13.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2016 р. Справа № 922/5167/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. № 8167 від 22.10.2015р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 11.01.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5410 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5167/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД", м. Харків,

про стягнення 136 463,32 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором №59/11-2013 про надання овердрафту від 22.11.13 р. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 136453,32 грн., з яких: 95000,00 грн. - сума кредиту, що підлягає поверненню відповідачем; 12627,17 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 25444,17 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту за період з 02.12.2014 р. по 24.06.2015 р., 3381,98 грн. пеню по прострочених відсотках за період з 02.12.2014 р. по 24.06.2015 р. та судовий збір у розмірі 2729,07 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5167/15 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення - відмовлено. Позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Квінта, ЛТД" на користь ПАТ "Кредобанк" суму заборгованості за договором №59/11-2013 про надання овердрафту від 22.11.2013 року, та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 136453,32 грн., з яких: 95000,00 грн. - сума кредиту, що підлягає поверненню відповідачем; 12627,17 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 25444,17 грн. - пеня простроченій основній сумі кредиту за період з 02.12.2014 року по 24.06.2015 року; 3381,98 грн. - пеня по прострочених відсотках за період з 02.12.2014 року по 24.06.2015 року. Стягнуто з ТОВ "Квінта, ЛТД" на користь ПАТ "Кредобанк" судовий збір в розмірі 2729,07 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. по справі № 922/5167/15 скасувати частково та постановити нове рішення, яким передбачити виконання рішення частинами, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, та повторно розглянувши справу відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВІНТА, ЛТД" (позичальник, відповідач) був укладений договір №59/11-2013 про надання овердрафту, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу в овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості по овердрафту становить 95 000,00 грн. Також, пунктом 2.1. кредитного договору зазначено, що овердрафт встановлюється на поточний рахунок позичальника №2600901499226 у Харківському відділенні Центральної філії Банку.

Дата остаточного повернення овердрафту є - 21 листопада 2014 року (п. 2.4. кредитного договору).

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача суму овердрафту в розмірі 95 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №40236534 від 02.12.2014 р.

Згідно п. 3.2. кредитного договору, проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно з році 360 днів), за ставкою, визначеною у п. 2.2. кредитного договору з урахуванням строку користування овердрафтом.

Пунктом 3.3. кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує проценти при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти.

Позичальник, відповідно до п. 4.1. кредитного договору зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору не виконував належним чином, чим порушив розділ 1., п.2.1., п.2.2., п.2.4., п.3.2., п.3.3, п.4.1. кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, унаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі: 107 627,17 грн., з яких: 95 000,00 грн. - сума кредиту, що підлягає поверненню відповідачем; 12 627,17 грн. - прострочені відсотки з користування кредитними коштами.

В порядку досудового врегулювання спору з метою повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків на адресу відповідача 20.11.2014 р. була направлена письмова вимога, проте відповідач не відреагував та суму боргу перед позивачем не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач суму боргу перед позивачем визнав та не заперечував проти позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 107627,17 грн., з яких: 95000,00 грн. - сума кредиту, що підлягає поверненню відповідачем; 12627,17 грн. - прострочені відсотки з користування кредитними коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 25444,17 грн. пені простроченої основній сумі кредиту за період з 02.12.2014 р. по 24.06.2015 р.; 3381,98 грн. пені по прострочених відсотках за період з 02.12.2014 р. по 24.06.2015 р.

Як зазначив відповідач в апеляційній скарзі, він не заперечує, що не виконав у встановлений договором термін зобовязання, передбачені договором овердрафту та суму боргу перед позивачем визнає, тому, відповідачем заявлено до суду першої інстанції клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 7 місяців, згідно графіку викладеного ним у заяві, з кінцевим строком сплати боргу 30.06.2016р., оскільки одноразове стягнення заборгованості з відповідача скрутно сплине на діяльність відповідача. Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач зазначив, що його підприємство виконує будівельні роботи, об'єм замовлень за якими значно знизився. Послуги надаються переважно підприємствам державного сектору, та на даний час кількість замовлень значно знизилася. Як зазначає відповідач, незважаючи на важкі обставини ним у 2015 році погашено у повному обсязі заборгованість за кредитом позивачу у сумі 25097,39 грн. за договором кредиту № 2605-401499226/980 від 22.11.2013 р. Окрім того, відповідач вказав, що підприємство має дебіторську заборгованість, що рахується на балансі апелянта в розмірі 52700 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не надано доказів в підтвердження конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення суд вважає за необхідне у задоволенні відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що підстави, на які посилається відповідач в якості доказу для задоволення його заяви про розстрочення виконання рішення та задоволення його апеляційної скарги не є підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки є виключно наслідком господарської діяльності підприємства, і ні в якому разі заборгованість не склалась внаслідок надзвичайних обставин. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД", будучи самостійним субєктом господарювання, повинно нести вiдповiдальнiсть за свою дiяльнiсть, маючи обовязок виконувати прийнятi на себе зобовязання належним чином у вiдповiдності до ст. 526 ЦК України.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає на необхідність дотримання судом балансу інтересів сторін при здійсненні розстрочки судового рішення.

Судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що суд першої інстанції врахував як матеріальні інтереси відповідача, так і матеріальні інтереси позивача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Також, судова колегія зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02), зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

У відповідності до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД" не надано переконливих доказiв винятковостi ситуацiї, що спонукала його звернутися до суду iз вiдповiдною заявою, не наведено також доказів існування обставин, що ускладнять виконання рішення або зроблять його неможливим, та не доведено існування причинно-наслідкового звязку мiж такими обставинами i неможливістю виконання судового рішення, не наведено обґрунтування саме такої розстрочки - на сім місяців, не надано доказів, що зі впливом цього строку він зможе виконати рішення суду.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5167/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5167/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5167/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.