Постанова № 54984287, 11.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2015 року Справа № 810/5133/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Київської митниці ДФС про:

визнання протиправною відмови Київської митниці ДФС в наданні висновку про повернення з Державного бюджету України надміру сплачених коштів митних та інших платежів за заявою від 07.05.2015 № УРБ 10/14-2003;

зобов'язання Київську митницю ДФС повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" від 07.05.2015 № УРБ 10/14-2003 та надати висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплачених до бюджету митних та інших платежів за заявою позивача від 07.05.2015 № УРБ 10/14-2003.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару і внесенні даних митної декларації до автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) через інформаційний термінал стався технічний збій, внаслідок якого виникла розбіжність між даними митної декларації у паперовому та електронному вигляді, а з депозитного рахунку позивача було надміру списано кошти митних платежів. Виявивши факт надмірної сплати коштів до бюджету позивач звернувся до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених коштів, але відповідач у задоволенні цієї заяви неправомірно відмовив.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відмова у поверненні надміру сплачених до бюджету коштів є правомірною, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У вересні 2012 року позивач з метою митного оформлення імпортованого товару (вино виноградне) подав до Київської обласної митниці ДМС у паперовому вигляді митну декларацію від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310, в якій декларант самостійно визначив митні платежі у загальній сумі 97245,75 грн., з яких: 35214,96 грн. - за кодом "020" (мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності); 62030,79 грн. - за кодом "028" (податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності).

Під час введення даних митної декларації до автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) через інформаційний термінал стався технічний збій, через що термінал припинив роботу.

У зв'язку із неможливістю здійснити реєстрацію митної декларації через митний термінал декларант ТОВ "Фоззі-Фуд", керуючись пунктом 3.6 Порядку виконання митних формальностей при здійснення митного оформлення товарів із застосуванням митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, подав вказану митну декларацію до митного органу у паперовому вигляді, про що свідчать відмітки службових осіб митного органу на митній декларації про випуск товару у вільний обіг.

При цьому, товар за вказаною митною декларацією був випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів у загальній сумі 97245,75 грн.

Згодом, під час проведення звірки, відповідач виявив розбіжність у сумах митних платежів, списаних з депозитного рахунку позивача за вказаною митною декларацією.

Так, внаслідок технічного збою в роботі автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) за митною декларацією від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310 за кодом "028" (податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності замість коштів у сумі ) 62030,79 грн., як задекларовано декларантом у митній декларації, було списано кошти у сумі 562430,64 грн., розбіжність становить суму 500399,85 грн.

7 травня 2015 року позивач звернувся до Київської митниці ДФС (правонаступника Київської обласної митниці ДМС) із завою № УРБ 10/14-2003 про повернення надміру сплачених коштів, в якій просив повернути помилково сплачені митні платежі у сумі 500399,85 грн. за митною декларацію від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310 та повернути їх на депозитний рахунок № 3734 в якості передоплати або грошової застави для подальших розрахунків позивача з державним бюджетом. До заяви позивач також додав оригінал митної декларації від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310.

Відповідач листом від 25.05.2015 № 4413/5/10-70 визнав факт існування розбіжностей між даними митної декларації від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310 у паперовому вигляді та електронному вигляді, однак повідомив позивача, що не має можливості внести зміни до митної декларації від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310 без внесення відповідних змін до декларації в електронному вигляді і, таким чином, відмовив позивачу у поверненні надміру сплачених коштів.

Не погоджуючись з даним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Пунктом 11 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій", передбачено, що митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа подається разом з її електронною копією. Інформація, внесена декларантом до електронної копії митної декларації, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу на паперовому носії, за винятком тієї інформації, яка в установленому порядку вноситься тільки до електронної копії.

Відповідно до абзацу другого пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 № 450, електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що оформлення електронної митної декларації від 19.09.2012 № 125110000/2012/341310 не було завершено декларантом позивача внаслідок збою в автоматизованій системі митного оформлення (АСМО). Даний факт сторонами не заперечувався під час судового розгляду.

Пунктами 3.1, 3.5 та 3.6 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Міністерством фінансів України від 30.05.2012 № 631 передбачено, що в разі подання митної декларації на паперовому носії введення до автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) електронної копії митної декларації (ЕК МД) та електронної копії декларації митної вартості (ЕК ДМВ) здійснюється декларантом за допомогою інформаційного термінала. Після введення за допомогою інформаційного термінала ЕК МД, ЕК ДМВ до АСМО декларант подає паперовий примірник МД та інші документи відповідно до пункту 2.1 розділу II цього Порядку посадовій особі посту митного оформлення (ПМО), яка згідно з функціональними обов'язками здійснює розподіл МД між посадовими особами ПМО. Реєстрація МД, електронна копія якої введена до АСМО за допомогою інформаційного термінала, здійснюється у термін, що не перевищує 1 годину з часу її введення до АСМО. У разі відсутності інформаційного термінала або виходу його з ладу до моменту усунення зазначених перешкод паперовий примірник МД, її електронна копія та інші документи відповідно до пункту 2.1 розділу II цього Порядку подаються посадовій особі ПМО, яка згідно з функціональними обов'язками здійснює розподіл МД між посадовими особами ПМО.

Статтею 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 43.1 та 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

У справі, що розглядалась, відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.

Вирішуючи питання про дотримання визначених законом строків, суд встановив, що надмірна сплата коштів митних платежів до Держаного бюджету України сталася 19.09.2012 (дата митного оформлення товару), визначений законом строк для звернення до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених до бюджету коштів (1095 днів) сплинув 19.09.2015. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів 07.05.2015, тобто до закінчення визначеного законом 1095-денного строку, а до суду із позовною заявою - 21.10.2015, тобто до закінчення визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України 6-місячного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача здійснити повернення з Державного бюджету України надміру сплачених коштів митних та інших платежів за заявою позивача є протиправною, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплачених коштів суд зазначає наступне.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Заявлена позивачем вимога – зобов’язати Київську митницю ДФС надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми митних платежів, що підлягають поверненню позивачу з бюджету, є нічим іншим як вимогою про підтвердження факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Аналогічна правова позиція з приводу можливості розгляду в адміністративних судах справ про встановлення факту, що має юридичне значення, викладена у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.09.2009 по справі № 21-1098во08, висновки якої, в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, і мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, а невиконання таких судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Позивач під час судового розгляду також звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку, передбаченому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає наступне. Постанова суду у справі, що розглядалась, не має приписів, що підлягають примусовому виконанню, тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В силу статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача в частині задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження у справі - поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати протиправним рішення Київської митниці ДФС, викладене у листі від 25.05.2015 № 4413/5/10-70, щодо відмови у поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" помилково та/або надмірно сплачених коштів митних платежів за заявою від 07.05.2015 вих. № УРБ 10/14-2003.

У частині позовних вимог про зобов'язання Київську митниці ДФС повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" від 25.05.2015 № 4413/5/10-70 та надати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених митних платежів, - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "16" листопада 2015 р.