Постанова № 54983848, 11.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р. Справа № 922/5743/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

ТОВ юридична фірма "Баярд" - Міллер Д.В. (протокол зборів учасників від 09.12.1998р, наказ від 10.12.1998р.)

фізичної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (дов. від 18.12.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. у справі № 922/5743/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. (суддя Казарцева В.В.) задоволено заяву ТОВ ЮФ "Баярд" про забезпечення вимог кредитора; вжито заходи забезпечення вимог кредиторів ТОВ юридична фірма "Баярд" шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення цокольного поверху №№12-:-21 в літері "А-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; заборонено будь-яким особам, в тому числі, ОСОБА_2, Київському ВДВС ХМУЮ м. Харкова, Реєстраційній службі у м.Харкові та Харківській області відчужувати, здійснювати дії щодо реєстрації, перереєстрації, зарахування на баланс, внесення змін до реєстру прав власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №№12-:-21 в літері "А-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ФО ОСОБА_2 з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. у справі № 922/5743/15 і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ юридична фірма "Баярд" про забезпечення вимог кредитора.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала про забезпечення вимог кредитора порушує права і охоронювані законом інтереси кредитора ОСОБА_2. Крім того, апелянт зазначає, що в порушення вимог норм ст. 86 ГПК України, суд першої інстанції не зазначив мотивів, з яких він дійшов вказаних висновків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючий суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Бородіна Л.І.) від 28.12.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 11.01.2016р.

У зв'язку з відпусткою судді доповідача Тарасової І.В. та судді Бородіної Л.І. 05.01.2016р. проведено повторний автоматичний розподіл справи, за наслідками якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник боржника проти апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. у справі №922/5743/15 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи своє права на звернення до апеляційного господарського суду, апелянт зазначає наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013р. у справі №2024/7957/13 (провадження № 2/642/161 /2013) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ТОВ юридична фірма «Баярд» про стягнення боргу - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 58481 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 467438, 63 грн. та судовий збір в розмірі 179,74 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 9818 дол. США, суми штрафу (пені) в розмірі 7826000,00 - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.01.2014р. у справі №2024/7957/13 скасовано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.11.2013 року в частині відмови у стягненні процентів за користування коштами, неустойки та судових витрат і додатково стягнув з боржників на користь ОСОБА_2 проценти за користування позикою в розмірі 9818 доларів США, що складало 78475 грн. 27 коп., та пеню в сумі 28 000 грн. 00 коп., а всього 106 475 грн. 27 коп. та судові витрати в сумі 2 469 грн. 75 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014р. у справі №640/1851/14-ц звернуто стягнення на належні ТОВ «юридична фірма «Баярд» нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м. в літері «А» у будинку АДРЕСА_1 - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 за договором позики від 21 липня 2010 року на суму 578 853 грн. 40 коп. Зобов'язано ТОВ юридичну фірму «Баярд» звільнити нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м. в літері «А» у будинку АДРЕСА_1 та передати предмет іпотеки в управління ОСОБА_2 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.10.2014р. рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, 03.02.2015 року Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчі листи по цивільній справі № 640/1851/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «юридична фірма «Баярд» про звернення стягнення на предмет іпотеки, які 04.02.2015 року були подані у відповідний Відділ державної виконавчої служби України для виконання.

05.02.2015 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського район суду м. Харкова про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині передання предмету іпотеки - нежитлових приміщень цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» у будинку АДРЕСА_1 - в управління іпотекодержателю ОСОБА_2 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.

30.04.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 03.02.2015 року. Відповідно до вказаної постанови виконавчий документ виконано в повному обсязі; предмет іпотеки, нежитлові приміщення цокольного поверху №№12,21 загальною площею 99,8 кв.м. літери «А-4» у будинку АДРЕСА_1 передано належному представнику стягувача.

На даний час рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014р. у справі №640/1851/14- ц залишається невиконаним в частині звернення стягнення на належні ТОВ «юридична фірма «Баярд» нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м. в літері «А» у будинку АДРЕСА_1 - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 за договором позики від 21 липня 2010 року на суму 578 853 грн. 40 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення вимог кредитора, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_2, у зв'язку з чим у останнього наявне право на звернення до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ЮФ "Баярд", введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника, призначений розпорядником майна боржника арбітражний керуючий Сасіна К.О.

11.11.2015 р. до суду від боржника надійшла заява про забезпечення вимог кредитора шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення цокольного поверху №№12-:-21 в літері "А-4", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що зазначене майно перебуває у заставі у фізичної особи ОСОБА_2 та існує вірогідність звернення стягнення на предмет застави.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що існує вірогідність продажу майна боржника та з метою захисту прав боржника та його кредиторів, задовольнив клопотання боржника щодо вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

Проте, апеляційний господарський суд з таким висновком місцевого господарського суду не може погодитися, враховуючи наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Задовольнивши заяву про забезпечення вимог кредитора, суд першої інстанції заборонив ОСОБА_2, Київському ВДВС ХМУЮ м. Харкова, Реєстраційній службі у м. Харкові та Харківській області відчужувати, здійснювати дії щодо реєстрації, перереєстрації, зарахування на баланс, внесення змін до реєстру прав власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № №12, 21 в літері «А-4», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому місцевий господарський суд не врахував, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року, що набрало законної сили, вирішено звернути стягнення на належні ТОВ «юридична фірма «Баярд» нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12. 21, загальною площею 99,8 кв.м. в літері «А» у будинку АДРЕСА_1 - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 за договором позики від 21.07.2010 року на суму 578853, 40 грн. Також, зобов'язано ТОВ юридичну фірму «Баярд» звільнити нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12, 21, загальною площею 99,8 кв. м. в літері «А» у будинку АДРЕСА_1 та передати предмет іпотеки в управління ОСОБА_2 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.

Стаття 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Стаття 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Таким чином, місцевий господарський суд фактично заборонив виконувати рішення суду, що набрало законної сили.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Таким чином, Закон України про банкрутство передбачає можливість звернення з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів розпорядника майна та кредиторів, але не самого боржника.

Крім того, відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно до ст.89 ГПК України ухвала господарського суду має містити:

1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;

3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

4) висновок з розглянутого питання;

5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Проте, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області вищезазначеним вимогам не відповідає, не містить мотивів, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви ТОВ юридична фірма «Баярд» та посилань на докази, якими боржник обґрунтовував свою заяву, а тому не може вважатися законною та обґрунтованою.

Окрім того, відповідно ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство), зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2015 року мораторій на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на майнові вимоги, у разі звернення стягнення на заставлене майно, про що прямо зазначено у вказаній ухвалі.

Колегія суддів також зазначає, що місцевий господарський суд, прийнявши оскаржувану ухвалу, фактично прийняв рішення про права і обов'язки особи (ОСОБА_2), що не була залучена до участі у справі. Вказане порушення норм процесуального права відповідно п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування вказаної ухвали.

Надаючи правову оцінку заяві боржника про забезпечення вимог кредитора, враховуючи, що вона не містить будь-яких достатньо обґрунтованих доказів, які б давали підстави для вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів, а ґрунтується лише на непідтверджених заявником припущеннях про те, що заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави, а також враховуючи, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на вимоги ОСОБА_2, пов'язані із зверненням стягнення на заставлене майно на підставі рішення суду, колегія суддів приймає нове рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви боржника.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. у справі № 922/5743/15 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2015р. у справі №922/5743/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд" про забезпечення вимог кредитора.

Повний текст постанови складено 14.01.16р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Шевель О. В.