Ухвала суду № 54953171, 11.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку

для звернення до адміністративного суду

11 грудня 2015 р. Справа №805/4723/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Карпенко А.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 особисто,

представника відповідача 1 не зявився,

представника відповідача 2 ОСОБА_2 на підставі довіреності,

представника третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу, -

встановив:

21 жовтня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі відповідач 1 або Горлівська ОДПІ ГУ Міндоходів), Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі відповідач 2 або УПФУ), в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 25 листопада 2015 року, 03 грудня 2015 року та 10 грудня 2015 року, позивач просила:

- визнати неправомірними дії УПФУ в частині зобовязання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 15 350,60 грн.;

- визнати неправомірними дії Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів в частині зобовязання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 15 350,60 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф11946-17 від 30 червня 2015 року у розмірі 15 350,60 грн.

Обгрнутовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже вона звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 4-6, 77-78, 104, 106-108, 115-117, 142-150).

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, та просила задовольнити позов.

Відповідач 1 Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, явку свого представника до судового засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Відповідач 2 Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області позовні вимоги не визнало, надало заперечення, сутність яких полягала у тому, що оскільки позивач перейшла з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 02 лютого 2012 року вона втратила пільги зі сплати єдиного внеску (а.с. 53-55).

В судовому засіданні представник відповідача 2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 26 жовтня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучена Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі третя особа або Горлівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) (а.с. 41-42).

Третя особа позовні вимоги вважала необґрунтованими, надала письмові пояснення, сутність яких полягала у тому, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника, а тому вона не належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску (а.с. 70-73).

Третя особа явку свого представника до судового засідання не забезпечила, 08 грудня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника (а.с. 139-140).

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута за відсутності представників відповідача 1 і третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

30 червня 2015 року Дзержинським відділенням Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-11946-17.

Згідно з цією вимогою станом на 30 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 15 350,60 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с. 28, 81).

Згідно з поясненнями позивача, спірну вимогу вона отримала безпосередньо у Дзержинському відділенні Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 30 червня 2015 року.

Отже про порушення своїх прав та законних інтересів позивач дізналася 30 червня 2015 року.

Позовна заява ОСОБА_1 датована 13 жовтня 2015 року і надіслана на адресу суду 15 жовтня 2015 року, про що свідчить штамп підприємства поштового звязку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Отже, перебіг строку для звернення позивача до суду із вказаним позовом розпочався 01 липня 2015 року і сплинув 03 серпня 2015 року, оскільки останній день місячного строку припадав на неробочий день суботу 01 серпня 2015 року.

Позовна заява ОСОБА_1 датована 13 жовтня 2015 року і надіслана на адресу суду 15 жовтня 2015 року, про що свідчить штамп підприємства поштового звязку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 33), тобто позивач звернулася до суду поза межами строку, визначеного ч. 5 ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з п.п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п.30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного буде остаточно вирішено.

25 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом (а.с. 77-78), яке обґрунтовувала тим, що у спірній вимозі не зазначена дата набрання нею чинності, внаслідок чого у позивача виникли складнощі із визначенням початку перебігу строку її оскарження.

Позивач зазначала, що оскільки у вимозі не було зазначено, на якій підставі та за який період виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску, вона вимушена була звернутися до УПФУ з заявою від 09 липня 2015 року.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 09 липня 2015 року щодо сплати нею єдиного внеску разом з листом від 15 липня 2015 року № 3535/02 (№ 1639/Ч-25-01-13) УПФУ надіслало на адресу позивача картку особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с. 29, 79).

Отримавши відповідь УПФУ, позивач розпочала підготовку документів для звернення до суду, проте збір необхідних документів був ускладнений фактом проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (позивач проживає у м. Дзержинськ, який знаходиться на лінії зіткнення).

Крім того, позивач стверджувала, що за станом здоровя не могла своєчасно звернутися до суду.

Приймаючи до уваги наведені обставини, враховуючи, що пропущений позивачем строк не є значним, суд вважає можливим визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду із вказаним позовом.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 99, 100, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи судову практику Європейського Суду з прав людини, -

ухвалив:

1. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до адміністративного суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу.

2. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 11 грудня 2015 року.

3. Повний текст ухвали виготовлений 16 грудня 2015 року.

4. Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя Кравченко Т.О.