Постанова № 54953169, 08.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р. Справа №805/3982/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 год. 45 хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача не з'явився,

представника третьої особи ОСОБА_2 за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЭМ

до

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015 №0000742201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДАЭМ звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015 №0000742201/ а.с.4-7/.

Ухвалою суду від 29.09.2015 залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Донецькій області /а.с.44/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ДАЭМ за березень 2015 року складено акт перевірки №117/05-63-22-01/25337232 від 12.05.2015р.З урахуванням висновків акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015 №0000742201, яким ТОВ ДАЭМ збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 372 916грн.

Вважає, що прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення є наслідком свавільного тлумачення посадовими особами контролюючого органу положень пункту 192.1 ст. 192 ПК України відносно можливості коригування податкових зобовязань лише у місяці, коли розрахунки коригувань були зареєстровані у ЄДРПН. Таке тлумачення нормативних положень є хибним та суперечить їх дійсному змісту.

Просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29.05.2015 №0000742201.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не зявися, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Зазначав, що згідно проведеної перевірки податкової декларації з ПДВ за березень 2015 р., встановлено порушення п.192.1, ст.192 Податкового кодексу України, а саме підприємством неправомірно відкориговані податкові зобов'язання за березень 2015р. у звязку з тим,що розрахунки коригувань від 31.03.2015 р. до податкової накладної від 31.03.2015р. № 22 зареєстровані в ЄДРПН 24.04.2015 р., тому звітний податковий період включення розрахунків коригування до податкових зобовязань є квітень 2015 р. Дане порушення призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ за березень 2015 р. на суму 298 197 грн. та завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 р. на 803 грн.

Враховуючи наведене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі /а.с.51-53/. Просив суд розглядати справи проводити без його участі /а.с.57,114/.

Представник третьої особи у судовому засіданні з підстав наведених у заперечення відповідача, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ДАЭМ зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 25337232), місцезнаходження юридичної особи: 83023, місто Донецьк, вул. Харитонова, буд. 2, перебуває на обліку як платник податків у Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, зареєстрований в якості платника ПДВ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №10031630 серії НБ№044309/а.с.75/.

Відповідач Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Так, позивачем 29.04.2015р. надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9082021688 за березень 2015 року/а.с.28-32/.

Відповідно до ст.76, п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ДАЭМ за березень 2015 року. За наслідками якої складено акт №117/05-63-22-01/25337232 від 12.05.2015р./а.с.11-15/.

З висновків акту перевірки вбачається, що позивачем допущено такі порушення законодавства:

- п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме порушення позивачем терміну подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року;

- п.п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету за березень 2015 року на 298197грн. та завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 року на 803грн./а.с.15/.

Не погодившись із висновками акту, позивачем 18.05.2015 за вих. №20150518 було подано заперечення на акт перевірки №117/05-63-22-01/25337232 від 12.05.2015р.

Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області висновки акту камеральної перевірки №117/05-63-22-01/25337232 від 12.05.2015р. залишені без змін/а.с.16-18/.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р:

- №0000742201 яким ТОВ ДАЭМ збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 372 916грн.,у тому числі: 298197грн. сума основного платежу, 74719грн. сума штрафних (фінансових)санкцій/а.с.8/.

08 червня 2015 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000742201 від 29.05.2015р до Головного управління ДФС у Донецькій області.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.08.2015 №7189/10/05-99-10-03-12-1 податкове повідомлення-рішення №0000742201 від 29.05.2015р залишено без змін, а скарга без задоволення/а.с.21-27/.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок про порушення ТОВ ДАЄМ» п.192.1, ст.192, ПК України, в результаті чого занижено суму податок на додану вартість за результатами звітного податкового періоду, який підлягає сплаті платником податку до бюджету за березень 2015 року на 298197 грн. та завищення суми що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 р. на 803 грн.

Спірним у даному позові є висновок податкового органу,щодо неправомірного заниження платником податку на додану вартість за березень 2015 р.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає обєкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок повернення коштів передбачено ст. 192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому, згідно пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пункт 192.3 ст. 192 ПК України передбачає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, а саме - згідно Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966 , що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р.

за № 1267/26044 .

Так, у відповідності до розд. V «Порядок заповнення податкової декларації» зазначеного Порядку коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. Зокрема, у рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та відповідно податкових зобов'язань. У рядках 8.1.1 та 8.2.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання товарів/послуг та відповідно податкових зобов'язань за основною ставкою, що здійснюються відповідно до статті 192 розділу V Кодексу за операціями, дата виникнення податкових зобов'язань за якими припадає на період до 01 лютого 2015 року та після 01 лютого 2015 року відповідно.

При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

Так, відповідно до Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р.за № 1235/26012 затверджено форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення-податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством. Не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді); порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно з п.21. У разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування складається особами, визначеними відповідно до пункту 1 цього Порядку.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно пункту 23 реєстрація розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем) та отримувачем (покупцем) здійснюється на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569.

Згідно пункту 24 на підставі розрахунку коригування постачальник (продавець) товарів/послуг здійснює коригування податкових зобовязань, а отримувач (покупець) товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавства щодо віднесення сум до податкового кредиту).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З огляду на викладене реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг.

Судом встановлено,що між ТОВ «ДАЄМ» та ТОВ « «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» 05.05.2009 р. укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом 05/05-1у. До зазначено договору укладено Додаткові угоди №№1,2,3,4,5,6- які є невідємною частиною зазначеного договору ( ар.с.76-88).

На виконання п.п. 2.3 п. 2 зазначеного договору сторонами підписаний Акт прийому-передачі робіт (послуг) № 31/03-17у від 31.03.2015 р. на загальну суму 1 341 713,92 грн., в т.ч. ПДВ- 223 618,99 грн.

На виконання п.п. 2.3 п. 2 зазначеного договору сторонами підписаний Акт прийому-передачі робіт (послуг) № 31/03-9у від 31.03.2015 р. на загальну суму 1 328 876,64 грн., в т.ч. ПДВ- 221 479,44 грн.

31.03.2015 р. на виконання договору платником податків-продавцем ТОВ «ДАЄМ» виписано податкову накладну за №22 на загальну суму 1 328 876,64 грн., в т.ч. ПДВ- 221479,44 грн.

31.03.2015 р. на виконання договору платником податків-продавцем ТОВ «ДАЄМ» виписано податкову накладну за №31 на загальну суму 1 341 713,92 грн., в т.ч. ПДВ- 223 618,99 грн.

31.03.2015 р. за вих. 15/03/31-1 від контрагента позивача на його адресу надійшла претензія на Акт прийому-передачі виконаних робіт, як такий,що підписано помилково, тобто визнаний недійсним та не підлягаючим оплаті. В зазначеній претензій ТОВ «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» наполягало на проведенні корегування первинних документів та податкових документів (податкових накладних).

31.03.2015 р. за вих. 15/03/31-2 від контрагента позивача на його адресу надійшла претензія на Акт прийому-передачі виконаних робіт № 31/03-9у від 31.03.2015р. на загальну суму 1 328 876,64 грн., в т.ч. ПДВ- 221 479,44 грн., як такий,що підписано помилково, тобто ТОВ «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» частково визнає надання послуг на суму 266386,66 грн., яку підприємство приймає до оплати. Наполягало на проведенні корегування первинних документів та податкових документів (податкових накладних).

31.03.2015 р. позивачем на вих. № 31-2у надано відповідь на претензію, згідно якої зазначено,що обставини викладені в претензії знайшли своє підтвердження, претензія визнана та прийнята до виконання вимог.

31.03.2015 р. позивачем на вих. № 31-3у надано відповідь на претензію, згідно якої зазначено,що обставини викладені в претензії знайшли своє підтвердження, часткове невиконання заявлених перевозок не зроблено за наявності обєктивних причин. Претензія визнана та прийнята до виконання, викладених в ній вимог.

31.03.2015 р. платником податків-продавцем ТОВ «ДАЄМ» надано розрахунок № 32 та зроблено корегування кількісних і вартісних показників податкової накладної за №31від 31.03.2015р. в т.ч. сума корегування податкового зобов'язання та податкового кредиту - 223 618,99 грн.

31.03.2015 р. платником податків-продавцем ТОВ «ДАЄМ» надано розрахунок № 33 та зроблено корегування кількісних і вартісних показників податкової накладної за №22 від 31.03.2015р. в т.ч. сума корегування податкового зобов'язання та податкового кредиту 75 381,01 грн.

Згідно витягу з ЄРПН стосовно інформації по виданих податкових накладних податкова накладна № 22 дата складання 31.03.2015 р., зареєстрована 14.04.2015 р.,№ 31 від 31.03.2015 р. зареєстрована 15.04.2015р.; розрахунки корегування зареєстровані відповідно 28.04.2015 р. та 29.04.2015 р.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних матеріалах справі доказів, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ за результатами березня 2015 року , який і є тим самим податковим періодом, протягом якого був проведено відповідне корегування, що ним і було зроблено.

Що ж до посилань відповідачам на невірне зазначення позивачем підстави для коригування податкових зобов'язань з ПДВ у своїх розрахунках коригування від 31.03.2015 року, то вони не знайшли свого документального підтвердження.

Таким чином, суд дійшов висновку про ненадання відповідачем достатніх і належних доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 29.05.2015 року № НОМЕР_1, що є підставою для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЕМ до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015 №0000742201 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29.05.2015 №0000742201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАЕМ» у розмірі 298 197,00 грн. за основним платежем та 74 719,00 грн. за штрафними санкціями.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 08 грудня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 14 грудня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Троянова О.В.