Постанова № 54951666, 12.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/7103/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 134 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 травня 2015 року №15 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги полковнику у запасі ОСОБА_3.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення 2 групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її змінити, задовольнивши адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України не виходячи за межі позовних вимог.

Крім того, з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1, в якій просить скасувати постанову та відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача-1 відхиляється, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу в період з серпня 1968 року по січень 1969 року та брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Чехословатській ССР; військове звання -полковник, що підтверджується довідкою Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 25 травня 2012 року №3/450.

Згідно виписки з наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 10 серпня 1992 року №0872 ОСОБА_3 звільнений в запас за станом здоров'я з правом носіння воєнної форми одягу.

06 вересня 2012 року ОСОБА_3 пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому встановлено II групу інвалідності, що настала внаслідок поранення, ЗЧМТ, контузія, захворювання, та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; безстроково, про що свідчить витяг із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕК-ЧНВ №046451.

22 грудня 2014 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії.

23 грудня 2014 року Чернігівський об'єднаний міський військовий комісаріат надіслав до Чернігівського ОВК документи позивача для виплати одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, 30 грудня 2014 року Чернігівський ОВК надіслав висновок щодо призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України з відповідними додатками.

29 травня 2015 року комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 15, пунктом 134, згідно якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що на день звільнення ОСОБА_3 діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

09 червня 2015 року листом за № 3283 ЧОВК повідомив, що згідно рішення засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, оформленого протоколом від 29 травня 2015 року №15 ОСОБА_3 відмовлено в призначенні грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.

Зокрема, даним Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військово зобов'язаних і резервістів призваних на навчальні та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28 травня 2008 року №499 одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам II групи виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа № 21-135а15.

Відтак, з моменту встановлення позивачу II групи інвалідності - 06 вересня 2012 року ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ч.2 статті 16 Закону.

Відповідно, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 134 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 травня 2015 року №15 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги полковнику у запасі ОСОБА_3.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Чернігівського ОВК направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_3 грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, слід зазначити наступне.

Пунктами 3 та 7 Порядку № 499 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності: копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відмовляючи в задоволенні означеної позовної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Оскільки Чернігівським ОВК до Міністерства оборони України були надані всі документи, визначені пунктом 3 Порядку № 499, для подальшого винесення відповідного рішення по одноразовій грошовій допомозі позивача, то така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та нарахувати позивачу грошову допомогу у розмірі 30-місячного грошового забезпечення як інваліду 2 групи в зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають. Разом з тим, суд, вийшовши за межі позовних вимог, зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів, виходячи із загальних принципів законності, справедливості та розумності, вважає, Міністерство оборони України, як адміністративний орган, уже скористався своїми дискреційними повноваженнями (свободою розсуду) та прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги полковнику у запасі ОСОБА_3 В даному випадку Міністерство оборони України винесло протиправне рішення, утискаючи законні права та інтереси осіб, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3 рп/203).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу у розмірі 30-місячного грошового забезпечення як інваліду 2 групи в зв'язку з настанням 06 вересня 2012 року інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 201 КАС України - підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Крім того, позивачем було подано клопотання про повернення надміру сплаченої суми судового збору згідно з квитанцією від 24 листопада 2015 року в сумі 187, 57 грн.

За змістом статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року - змінити, додавши до резолютивної частини абзац:

«Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу у розмірі 30-місячного грошового забезпечення як інваліду 2 групи в зв'язку з настанням 06 вересня 2012 року інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги».

Повернути Міністерства оборони України (код 00034022) надміру сплачену суму судового збору згідно з квитанцією від 24 листопада 2015 року в сумі 187 (сто вісімдесят сім), 80 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.