Ухвала суду № 54931194, 11.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26027/14-ц Провадження № 22-ц/772/61/2016Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 27Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Матківська М.В., Сопрун В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» «Альфа Банк» до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 та орган опіки і піклування , про звернення стягнення на предмет іпотекиі за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства«Альфа-Банк», третіх осіб без самостійних вимог - ОСОБА_5, органу опіки і піклування та ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2015 року , -

ВСТАНОВИЛА:

04.12.2014 року Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» звернулось в суд з даним позовом.

Вимоги мотивовано тим, що 28.10.2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання траншу №SME0009770-2 в сумі 438 703,62 грн. на підставі умов Рамкової угоди №SMERS00751 від 20.03.2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 20.03.2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №SMERS00751/1 з подальшим внесенням змін та доповнень, згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну квартиру №28, загальною площею 62,5 кв.м., що в АДРЕСА_1.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_3 за договором №SME0009770-2 від 28.10.2011 року, який станом на 13.11.2014 року в загальній сумі складає 1 229 344,84 грн., позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження».

10.03.2015 року ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки недійсним, який мотивувала тим, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 20.03.2008 року вона дійсно уклала із ПАТ «Альфа-Банк» іпотечний договір №SMERS00751/1 з подальшим внесенням змін та доповнень, яким передала в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну кварти № 28, загальною площею 62,5 кв.м., що в АДРЕСА_1. Разом з тим, вона є матір'ю дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з моменту народження проживає у вказаній квартирі, не маючи іншого житла. Так, як договір порушує інтереси малолітньої дитини - ОСОБА_5, просила суд визнати недійсним зазначений договір іпотеки.

Ухвалою суду від 31.03.2015 року позови об'єднані в одне провадження (а/с 126).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2015 року в задоволенні первісного позову ПАТ «Альфа-Банк» відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 задоволено, визнано недійсним договір іпотеки №SMERS00751/1 від 20.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк»; вирішено питання судових витрат.

ПАТ «Альфа-Банк» оскаржило рішення суду, вважає його неправомірним з огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; через недоведеність окремих фактів, які суд визнав встановленими; не застосування судом закону, який мав бути застосований до спірних правовідносин, а також з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові норми дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи встановлені наступні обставини.

28.10.2011 року на виконання Рамкової угоди від 20.03.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 № SMERS00751, кредитор ПАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 438 703,62 грн., на строк 120 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі 16,5 % річних, (а.с. 10-11 т.1).

20.03.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №SMERS00751/1, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов'язання боржника ОСОБА_3 за Рамковою угодою від 20.03.2008 року, включаючи всі додаткові угоди до неї, іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку власну квартиру, загальною площею 62,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (п. 3.1 договору іпотеки) (а.с. 17-18т.1).

Зазначена квартира була подарована ОСОБА_2, згідно договору дарування від 23.11.2004 року, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне об`єднань бюро технічної інвентаризації» 10.12.04 року (а.с 23 т.1).

31.09.2009 року, 27.07.2010 року, 28.10.2011 року між ПАТ«Альфа-Банк» та ОСОБА_2 були укладені додаткові договори до договору іпотеки у зв'язку зі зміною обсягу відповідальності ОСОБА_3 (а.с 19-22 т.1).

При укладенні договору іпотеки, ОСОБА_2, у його п.1.5 ст.1 зазначила, що передача предмета іпотеки в іпотеку не суперечить правам малолітніх та неповнолітніх осіб. Малолітні або неповнолітні особи не мають права власності або права користування предметом іпотеки. Також ОСОБА_2 подала до ЗАТ «Альфа-Банк» заяву про те, що не має дітей (у тому числі усиновлених), які не досягли 18-ти років і не є опікуном чи піклувальником щодо дітей, які не досягли 18-ти років (а.с. 211 т.1).

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 111 т.1) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 107 т.1).

Згідно копії паспорта ОСОБА_5, його місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 з 17.05.1995 року (а/с 113 т.1). Аналогічні дані про місце реєстрації ОСОБА_5 надані відділом адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області 04.06.2015 року (а.с 181 т.1). На запит суду ВАДР (відділом адресно-довідкової роботи) УДМС України у Вінницькій області повідомлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 02.03.2007 року за адресою : АДРЕСА_1 шляхом вписання в адресний листок прибуття матері - ОСОБА_2 (а.с 181 т.1).

Факт постійного проживання у спірній квартирі з 2006 року неповнолітньої ОСОБА_5 також підтверджується актом сусідів ОСОБА_2 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, складеним 29.01.2013 року та засвідченим начальником МКП ЖЕК-12 (а.с 108 т.1).

За вказаних обставин, суд правильно керувався нормами ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», у яких вказується на права дітей члена сім`ї наймача або власника житлового приміщення щодо користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, а також зазначено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації.

У ч.1 ст.575 ЦК України зазначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця.

Отже, іпотека є окремим видом застави. А ч.1 ст. 577 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, вказує на необхідність нотаріального посвідчення такого договору.

Про необхідність державної реєстрації договору іпотеки нерухомого майна говориться у ст. 4 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк».

Отже, вказаний договір іпотеки підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а отже, для його укладення необхідний був дозвіл органу опіки і піклування. Даний дозвіл відсутній, що не спростовується сторонами та підтверджується встановленими обставинами.

Ще суд правомірно та відповідно до встановлених правовідносин керувався ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка вказує на неприпустимість зменшення або обмеження прав та інтересів дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

З огляду на встановлені обставини та зазначені норми матеріального права, суд правомірно послався на ст. 203 ЦК України, а саме на її ч.6, у якій вказано, що правочин, який вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх дітей та на ч. 1 ст. 215 ЦК України і підставно визнав договір іпотеки недійсним, задовольнивши, тим самим, зустрічний позов ОСОБА_2

Про правильність такого висновку суду говорять і Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» ( п.7) та Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ( п.44), які судом також були застосовані при ухваленні рішення та правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 01.07.2015 року у справі №6-39 цс15; від 09.09.2015 року у справі № 6-405цс15; від 16.09.2015 року у справі № 6-392цс15.

З огляду на задоволення зустрічного позову, суд правомірно відмовив у задоволенні первісного позову.

Посилання ПАТ «Альфа-Банк» у своїй апеляційній скарзі на обставини, щодо надання ОСОБА_2 на час укладення договору іпотеки недостовірних відомостей про реєстрацію та проживання дітей у квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, не спростовує рішення суду, оскільки ці обставини досліджувалися та були критично оцінені судом першої інстанції, як такі, що спростовуються доказами, наданими належним органом - відділом адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області 04.06.2015 року, іншими вищевказаними матеріалами справи.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на довідку від 19.03.2015 року, видану Житлово-експлуатаційною конторою №12, у якій вказано, що за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрована 1 особа - ОСОБА_2, то така довідка відсутня в матеріалах справи. Натомість є на а/с 66 т.2 Довідка Житлово-експлуатаційної контори №12 але вона від 19.03.2008 року, яка спростовується відповіддю відділу адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області 04.06.2015 року, даною на запит суду (а.с 181 т.1); копією паспорта ОСОБА_5 (а/с 113 т.1); актом сусідів ОСОБА_2 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, складеним 29.01.2013 року та засвідченим начальником МКП ЖЕК-12 (а.с 108 т.1).

Не спростовує рішення суду і посилання апелянта на те, що отримання дозволу органу опіки і піклування при укладенні договору іпотеки нерухомого майна входить в обов`язки батьків неповнолітніх дітей, а не банку, оскільки вирішальним, у даному випадку, є сам факт відсутності такої згоди.

Факт необхідності згоди органу опіки і піклування на укладення договору іпотеки встановлено лише у судовому засіданні суду першої інстанції завдяки наданим доказам. На час укладення цього договору, відомості про наявність неповнолітніх чи малолітніх дітей у ОСОБА_2, які проживали чи були зареєстровані у квартирі, що стала предметом іпотеки, були відсутні, тому відсутні підстави вважати даний договір нікчемним з огляду на норму ч.1 ст. 224 ЦК України.

Щодо законності чи незаконності надання ОСОБА_2 Банку недостовірної інформації про місце проживання та реєстрації її неповнолітніх дітей на час укладення договору іпотеки від 20.03.2008 року, то це питання, при бажанні, може вияснятися в іншому порядку, зокрема, у кримінальному.

Отже, апеляційна скарга ПАТ «Альфа-Банк» є безпідставною, тому її слід відхилити, а рішення суду першої інстанції, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишити без змін в силу ст. 308 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно В.С. Марчук