Ухвала суду № 54921528, 18.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/1463/15-ц Провадження № 22-ц/795/2423/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Лиманська М. В. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про вселення в житлове приміщення, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Городнянського районного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскаржуваним рішенням Городнянського районного суду від 16 листопада 2015 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про вселення в житлове приміщення було задоволено. Вселено ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1. Зобовязано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_7 перешкоди в користуванні квартирою №35 будинку №74 по вул. Радянській в м. Городня Чернігівської області. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 487 грн. 20 коп. сплаченого збору.

ОСОБА_6 вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норми матеріального права, а саме ст. 391 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач потребує житла, і як співвласник квартири потребує вселення. Зазначає, що з 2000 року позивач ніколи не жив в спірній квартирі, навіть після смерті свого батька, який був власником квартири, і отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину квартири ОСОБА_7 не виявляв ніякого бажання вселитися в квартиру, не сплачував за комунальні послуги. Також ОСОБА_6 зазначає, що в вересні 2015 року позивач звертався до неї з пропозицією сплатити йому вартість 1/2 частини квартири, яку він визначив у сумі 8000 доларів США, а після відмови звернувся до суду з позовом про вселення, хоч і не мав наміру проживати в квартирі.

Крім того, ОСОБА_6 звертає увагу суду, що житла позивач не потребує, оскільки на праві власності має 1/2 частину квартири разом з матірю у рівних долях.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить залишити рішення Городнянського районного суду від 16 листопада 2015 року без змін. Зазначає, що з часу оформлення права власності на 1/2 частину спірної квартири він постійно вів переговори з ОСОБА_6 щодо врегулювання питання володіння спільною квартирою, проте ніякої згоди досягнуто не було. Також звертає увагу суду, що він з 2000 року проживає в Києві, але власного житла не має, тому має намір проживати та користуватися спірною квартирою.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

По справі встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.08.2013 року, зареєстрованого в реєстрі №773, позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2, та йому належить 1/2 частина зазначеної квартири (а.с.5-6).

З довідки Городнянського РС УДМС України в Чернігівській області вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Факт проживання ОСОБА_6 в спірній квартирі з 2000 року та користування нею не заперечується сторонами та підтверджується довідкою житлово-експлуатаційного виробничо-комерційного кооперативу „Імпульс №45 від 12.11.2015 року (а.с.27).

З довідки житлово-експлуатаційного виробничо-комерційного кооперативу „Імпульс №43 від 11.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрований в спірній квартирі, але там ніколи не проживав (а.с.26).

31.08.2015 року ОСОБА_7 направляв ОСОБА_6 цінного листа, в якому містилося прохання надати ключі від спірної квартири, співвласником якої він є (а.с.7-8).

Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав встановленим факт створення ОСОБА_7 відповідачкою ОСОБА_6 перешкод у користуванні житловим приміщенням, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності, чим порушуються його права як співвласника майна. В звязку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд враховуючи наступне.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 355 Цивільного Кодексу України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, видане 27.12.1999 р. та зареєстрованого в Чернігівському МБТІ 22.02.2000 р за № 3007, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_8, який доводиться батьком позивачу ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_6 є другою дружиною ОСОБА_8 23.08.2012 р. ОСОБА_8 помер, а зазначену квартиру успадкували ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Отже, сторони по справі є співвласниками майна, а саме квартири АДРЕСА_1 в рівних долях (а.с.5). Місце проживання обох сторін зареєстроване в зазначеній квартирі (а.с.4-зворот, а.с.12, 16, 26-27).

Відповідач ОСОБА_6 проживає в спірній квартирі, користується нею, тоді як інший співвласник, який також зареєстрований в цій квартирі - ОСОБА_7, в цій квартирі не проживає, нею не користується, хоча має намір це робити, що підтверджується листом від 31.08.2015 року, в він просив ОСОБА_6 надати йому ключі від спірної квартири, співвласником якої він є. Оскільки ця вимога ОСОБА_6 виконана не була, висновок суду про те, що ОСОБА_6 чинити ОСОБА_7 перешкоди в користуванню його власністю, є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 стосовно того, що ОСОБА_7 забезпечений житлом, оскільки є співвласником квартири АДРЕСА_3 разом зі своєю матірю ОСОБА_9 не можуть бути взятими до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення даного спору. Позивач як співвласник квартири АДРЕСА_4 має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Місце проживання позивача з 05.06.2000 р. зареєстроване в спірній квартирі.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, відсутні підстави для її задоволення. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: