Ухвала суду № 54921527, 17.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2201/15-ц Провадження № 22-ц/795/2133/2015 Головуючий у I інстанції -Хоменко Л. В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів Бечка Є.М. , Шевченка В.М.,

при секретарі - Мартиновій А.В.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника адвоката Гужви О.В., представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача ПАТ « Європейський страховий союз» Мамедової І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ « Європейський страховий союз» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В :

13 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та до ПАТ «Європейський страховий союз» про відшкодування, відповідно, майнової та моральної шкоди, завданої злочином. В процесі розгляду справи ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_4, крім моральної, також 2712,81грн на відшкодування майнової шкоди - витрат, понесених нею на лікування у зв"язку з захворюванням, яке вона вважає, пов"язаним із втратою сина.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди було відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково - стягнуто 85 000,00 грн , а у задоволенні вимог про стягнення майнової шкоди відмовлено.

Також цим рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ « Європейський страховий союз» про відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задоволено частково - стягнуто у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 14 616,00 грн та у відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 14616,00 грн . У іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено. Вирішене питання про відшкодування судових витрат.

У апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 просять його скасувати, ухвалити нове рішення - ОСОБА_1 позовні вимоги до ПАТ « Європейський страховий союз» про стягнення 31954 ,00 грн майнової шкоди , а ОСОБА_2 про відшкодування 100 000,00 грн моральної шкоди просять задовольнити у повному обсязі у межах ліміту відповідальності страховика .

Також, ОСОБА_2 просить рішення про часткове стягнення з ОСОБА_4 на її користь 85 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди скасувати , задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи апеляційну скаргу в цій частині тим, що сума 300 000,00 грн , які вона просила стягнути з ОСОБА_4 може відповідати лише незначній частині її моральних страждань, перенесених у зв"язку із смертю сина. Доводів щодо незаконності рішення про відмову у задовленні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 2712,81 грн майнової шкоди ОСОБА_2 у скарзі не наводить.

Крім того, доводи апеляційної скарги обох позивачів в частині вирішення їх вимог про стягнення шкоди із ПАТ „ Європейський страховий союз" зводяться до того, що судом першої інстанції при вирішенні питання розміру відшкодування майнової та моральної шкоди неправильно застосовано Закон України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон). Зокрема, позивачі вважають, що при вирішенні питання відповідальності страховика за завдану позивачам майнову та моральну шкоду суд першої інстанції до спірних правовідносин мав застосувати положення п.п.22.1 зазначеного Закону, яким передбачено, що у разі настання страхового випадку, страховик, у межах страхових сум, визначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи. Страховим полісом, відповідно до якого ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТОВ „ Європейський страховий союз", ліміт відповідальності страховика за майнову шкоду встановлено 50 000,00 грн , а ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров"ю на одного потерпілого встановлено 100000,00 грн. Отже, враховуючи, що сума майнової шкоди (31954,00 грн ), про стягнення якої заявив позов до страховика ОСОБА_2 А,Є., а також сума 100 000,00 грн ( розмір відшкодування моральної шкоди) про стягнення якої заявила позов ОСОБА_2, не перевищують ліміту відповідальності страховика, застосування судом правил п.п.27.3 та 27.4 статті 27 Закону, на думку позивачів, є помилковим.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ « Європейський страховий союз» скарги вважає безпідставними, зазначаючи, що до спірних правовідносин суд правильно застосував положення п.п.27.3 та 27.4 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки саме ст.27 цього Закону передбачено порядок та розмір відшкодування майнової та моральної шкоди, пов"язаної із смертю потерпілого - це 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законодавством на день настання страхового випадку. Скаргу позивачів щодо відповідача ОСОБА_4 просить вирішувати на розсуд суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Гужва О.В. апеляційні скарги підтримали, пославшись на обставини, викладені у їх доводах, наполягали на стягненні із ТОВ „Європейський страховий союз" сум, зазначених у їх позовних заявах у повному розмірі.

Також, ОСОБА_2 просила задовольнити її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4 у розмірі 300 000,00 грн , пояснивши, що фактичними доказами обсягу її моральних страждань може бути лише той факт, що після смерті сина її життя стало іншим: біль втрати , постійні сльози, погіршення здоров"я, пригніченість супроводжують її подальше життя , вимірять таку моральну шкоду конкретним грошовим еквівалентом не можливо.

Допитаний у апеляційному суді на підставі ч.4 ст.10 ЦПК України за клопотанням ОСОБА_2 свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивачку вона знає давно, спілкується з нею, і бачить, що спосіб життя, поведінка ОСОБА_2 після смерті сина суттєво змінились, вона постійно плаче, перебуває у пригніченому стані, депресії, погіршилось здоров»я, менше спілкується, стала ходити до церкви.

Представник відповідача ПАТ « Європейський страховий союз» просила апеляційну скаргу до страховика відхилити, зазначивши, що сума визначена до стягнення судом відповідає приписам статті 27 Закону, зокрема п.п.27.3 та 27.4 і не суперечить положенням ст.22 Закону, яким передбачено застосування відшкодування заподіяної шкоди у межах страхових сум, зазначених у полісі, Закон передбачає, що відшкодовується шкода дійсно у межах ліміту відповідальності, але розмір шкоди оцінюється у встановленому цим Законом порядку, такий порядок і розмір визначений саме у ст.27 Закону.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5 просила апеляційні скарги позивачів відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заявила клопотання про відмову ОСОБА_4 від апеляційної скарги. Відмова у встановленому законом порядку прийнята судом, провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_4 закрите ухвалою суду від 17 грудня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 14 вересня 2014 року на автодорозі Чернігів -Пакуль - КПП Славутич на 16 км.+ 300м. зазначеного автошляху ОСОБА_4 близько 21-30 години вечора перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, керуючи належним йому автомобілем марки OPEL VIVARO ПГА6 скоїв наїзд на ОСОБА_9 та ще трьох осіб, які стояли на узбіччі дороги біля свого автомобіля. ОСОБА_9, який ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводиться відповідно братом та сином, від отриманих травм помер на місці.

ОСОБА_4 вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 ст. КК України та засуджений до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспорту на 3 роки. Цивільні позови потерпілих залишені без розгляду, з ро»ясненням права потерпілим звернення з такими позовами до суду в порядку цивільного провадження ( а.с.6-13).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 відповідно до поліса №А І /0053922 була застрахована у ПАТ « Європейський страховий союз». Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров»ю на одного потерпілого встановлено 100 000,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого 50 000,00 грн( а.с.47).

Дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, що визнано страховиком.

Судом, на підставі наданих доказів ( а.с. 48-51), встановлено, що розмір витрат, понесених ОСОБА_1 на організацію поховання ОСОБА_9 та облаштування надгробного пам»ятника становить 31 954,00 грн. Згідно довідки ФОП ОСОБА_10 ( м. Чернігів) середня вартість стандартного пам»ятника у регіоні залежить від собівартості матеріалів, з яких він виготовлений і становить 18 000,00 - 30 000,00 грн ( а.с.124). Розмір понесених позивачем витрат відповідачами не оспорюється.

Встановлено також, що ОСОБА_11 та ОСОБА_2 погодили з страховиком та подали заяви про відшкодування на користь ОСОБА_2 14 616,00 грн моральної шкоди та на користь ОСОБА_1 14616 грн майнової шкоди, що відповідає 12 мінімальним заробітним платам у місячному розмірі , встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та визначаючи розмір завданої ОСОБА_2 смертю сина моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався положеннямис.1187, ч.2 ст.1168 ЦК України , а також, врахував роз»яснення п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №31 Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди, обґрунтовано виходив з характеру правопорушення, яке вчинив відповідач ( не умисний злочин), глибини душевних страждань, які були завдані позивачці смертю сина, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд врахував, що втратою сина позивачу завдано моральних страждань, душевного болю, який відчуває мати у зв»язку з втратою сина, зміні нормального звичного для позивача укладу її життя, погіршенні психологічного стану. Також, суд виходив з принципу розумності та справедливості, майнового та сімейного стану відповідача, врахував, що частково ОСОБА_4 відшкодував шкоду добровільно, а саме 2600,00 грн,, Тому дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_4 підлягає сума 87600,00 грн моральної шкоди, яка буде відповідати обсягу, глибині та суті моральних збитків, завданих ОСОБА_2

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 за рахунок страховика ПАТ «Європейський страховий союз», суд виходив з того, що спірні правовідносини регулюються , як нормами ЦК України ( ст. 23, 1168,1187 ЦК України, так і Законом України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним. Тому, керуючись п.п.27.3 цього Закону дійшов висноку, що на користь ОСОБА_2 відшкодуванню підлягає моральна шкода, що розраховується, виходячи з 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених Законом на день настання страхового випадку, а саме сума 14616,00 грн.

Такий же порядок застосовано судом при визначенні розміру відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 витратами, понесеними ним на поховання ОСОБА_9 та виготовлення і облаштування надгробного пам»ятника, що передбачено п.п.27.4 Закону.

З висновками в наведеній частині рішення суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, вважаючи його такими, що відповідають наданим сторонами та дослідженими у суді доказам, а також ґрунтуються на нормах закону, яким регулюються спірні правовідносини.

Отже, доводи ОСОБА_2 про те, що суд невірно визначив розмір завданої їй моральної шкоди відповідачем ОСОБА_4 не може прийняти до уваги апеляційний суд, так як не встановлено, що визначаючи такий розмір моральних збитків суд допустив неповноту з»ясування обставин справи , інші порушення норм процесуального права чи порушення норм матеріального права, яким регулюються спірні правовідносини. Суд першої інстанції виходив з тих доказів, які були надані позивачем та задовольнив позов у обсязі, який знайшов підтвердження наданими доказами з врахуванням всіх обставин.

Крім того, апеляційний суд відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України роз»яснив позивачу положення ст. 27 ЦПК України, роз»яснив право заявляти клопотання про дослідження додаткових доказів, які сторона не змогла надати з поважних причини у суді першої інстанції, але які можуть мати значення для справи, проте, доказів, які б свідчили, що суд першої інстанції припустився процесуальної помилки неповним з"ясуванням обставин справи , невірною їх оцінкою чи порушив норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору у наведеній частині, суду надано не було, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги позивача у цій частині.

Доводи позивачів про невірне застосування судом першої інстанції при вирішенні питання розміру відшкодування шкоди( майнової та моральної) за рахунок страховика, а саме, про помилкове не застосування ст.22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком майнової та моральної шкоди потерпілому в межах ліміту відповідальності, передбаченому у полісі( у даному випадку це відповідно 50 000,00 та 100 000,00 грн), та про безпідставне застосування ст.27 цього Закону, є помилковими , враховуючи таке.

Відповідно до п.2.1.ст.2 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України , Цивільним кодексом України , Законом України "Про страхування", цим Законом та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст.9 п.п. 9.1., обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, тобто це межі відповідальності страховика.,

Стаття 22 Закону регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті страхового випадку третій особі.

Відповідно до п.п.22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 23 Закону регулює питання відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров»ю потерпілого та у п.п. 23.1 абз.5 ст.23 Закону встановлює, що шкодою, заподіяною життю і здоров»ю потерпілого внаслідок ДТП є також шкода, пов»язана зі смертю потерпілого.

Стаття 26-1 Закону регулює питання відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров»я під час дорожньо -транспортної пригоди. Така шкода відшкодовується у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров»ю.

Статтею 27 цього Закону ( у редакції, чинній на час настання страхового випадку), окремо регулюються питання відшкодування шкоди, безпосередньо пов»язаної із смертю потерпілого. Зокрема, пунктом 27.3 передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку( дружині), батькам( усиновлювачам) та дітям( усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам с на одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Також, пунктом 27.4 Закону передбачено, що страховик відшкодовує витрати особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника за умови, надання страховику документів, що підтверджують ці витрати. Загальний розмір страхового відшкодування цим особам на одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Отже, розмір моральної шкоди, належний до відшкодування ОСОБА_2 та майнової шкоди, належний до відшкодування ОСОБА_1, який поніс витрати на поховання та встановлення надгробного пам»ятника ОСОБА_9, вірно визначено судом першої інстанції на підставі спеціальної норми( ст.27) Закону, яка не суперечить положенням п.п.22.1 ст. 22 цього Закону. Враховуючи встановлене, доводи позивачів в частині судового рішення стосовно страховика також не є обґрунтованими, оскільки не спростовують його законності та обґрунтованості.

Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення витрат на лікування ОСОБА_2 не оскаржує, доводи незаконності рішення у цій частині апеляційна скарга не містить, у зв»язку з чим апеляційним судом не перевіряється відповідно до приписів ст.303 ЦПК України.

У той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням). Тобто, перш за все, встановленню підлягає загальний розмір завданої позивачу моральної шкоди.

Як вбачається із змісту рішення та виходячи з матеріалів справи , загальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 смертю сина у рішенні не зазначено. Але, фактично ця сума визначена у розмірі 102 216 ,00 грн. (якщо порахувати 87 600+14 616).

З таким розміром погоджується апеляційний суд, враховуючи встановлені обставини, наявні у справі докази та керуючись нормами матеріального права, яким регулюються спірні правовідносини.

Тому, стягнувши із страховика ПАТ « Європейський страховий союз» у відшкодування моральної шкоди 14 616,00 грн , суд першої інстанції обґрунтовано з ОСОБА_4 стягнув 85 000,00 грн , тобто суму, яка становить різницю між фактичним розміром моральної шкоди та страховою виплатою ( 102 216,00 - 14616,00 - 2600,00 = 85000,00) грн.

Грунтуючись на положеннях ч.2 ст.308 ЦПК України та враховуючи, що відсутність у мотивах рішення суду першої інстанції посилання на встановлену загальну суму моральної шкоди не призвело до неправильного вирішення спору, апеляційний суд вважає за можливе рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки не може бути скасоване правильне по суті законне і справедливе рішення лише з формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315,317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: