Рішення № 5491786, 19.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2009Справа №2-17/592-2008А За позовом Прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах Держави в особі Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополь

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

про стягнення 825,72 грн.

Суддя Гайворонський В.І

при секретарі Нозріной Т.Ю

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Прокурор Горная К.В., посвідчення

Суть спору: Прокурор просить стягнути з відповідача 825,72 грн., зарахувавши їх на розрахунковий рахунок 25600010045701 у ВАТ «Державний ощадний банк України», у звязку з тим, що відповідач не сплатив вказану суму згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не зявився, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу, про вручення якої є поштові повідомлення.

Якщо є поважні причини щодо неявки до суду, відповідач вправі звернутися про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.

Згідно з Рішенням позивача № 301 від 03.06.2003 року «Про застосування штрафних санкцій за ненадання розрахунку зобовязань по сплаті збору на обовязкове державне пенсійне страхування (звіту по формі 4-ПФ, податкової декларації) в строки, визначені законодавством» до відповідача застосовані штрафні санкції на суму 170,00 грн.

Згідно з Рішенням позивача № 309 від 15.07.2002 року «Про застосування штрафних санкцій за ненадання розрахунку зобовязань по сплаті збору на обовязкове державне пенсійне страхування (звіту по формі 4-ПФ, податкової декларації) в строки, визначені законодавством» до відповідача застосовані штрафні санкції на суму 170,00 грн.

Згідно з Рішенням позивача № 308 від 15.07.2002 року «Про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум збору за порушення законодавства про сплату збору» до відповідача застосовані штрафні санкції на суму 170,00 грн.

Управлінням ПФУ в Київському районі м. Сімферополь донараховано зобовязання за 2001 рік в розмірі 159,68 грн., що підтверджується корінцем повідомлення № 217 від 22.04.2002 року.

За 1 квартал 2003 року Управлінням ПФУ в Київському районі м. Сімферополь донараховано зобовязання у розмірі 193,12 грн., що підтверджується корінцем повідомлення № 29 від 03.06.2003 року.

По справі оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Сума недоїмки в розмірі 825,72 грн., підтверджується Рішеннями позивача № 301 від 03.06.2003 року «Про застосування штрафних санкцій за ненадання розрахунку зобовязань по сплаті збору на обовязкове державне пенсійне страхування (звіту по формі 4-ПФ, податкової декларації)», № 309 від 15.07.2002 року «Про застосування штрафних санкцій за ненадання розрахунку зобовязань по сплаті збору на обовязкове державне пенсійне страхування (звіту по формі 4-ПФ, податкової декларації)», № 308 від 15.07.2002 року «Про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум збору за порушення законодавства про сплату збору», вимогами № Ф-217У від 22.04.2002 року, № Ф-29у від 03.06.2003 року, № Ф-884у від 01.06.2004 року, № Ф-2058у від 01.10.2007 року.

Вказані рішення та вимоги у встановленому законом порядку не оскаржені, та згідно статті 106 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати наявність заборгованості.

Згідно закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, вказані рішення та вимоги у суду не має підстав не приймати до уваги та давати їм оцінку на невідповідальність законодавству, про що також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 з аналогічного питання (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Таким чином, рішення та вимоги у встановленному законом порядку не скасовані (не визнані недійсними, нечинними), та є надлежним доказом наявності заборгованності.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено.

Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

З врахуванням позовних вимог, стягненню підлягає сума 825,72 грн.

Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї постанови, або у встановленому Законом порядку вимоги та рішення позивача будуть скасовані або визнані нечинними (недійсними), він вправі звернутися в суд з завою про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами.

Необхідно також відмітити, що 27 листопада 2008 року від відповідача до суду поданий зустрічний позов, в якому СПД ОСОБА_3 просить відмінити рішення Пенсійного Фонду про стягнення 825,75 грн., донарахованих за 2001,2002,2003 роки, оскільки пропущений строк звернення до суду у відповідності зі ст. 100 КАСУ.

Однак, зустрічний позов відповідача не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки КАСУ розгляд зустрічного позову взагалі не передбачений.

Таким чином, розглядати питання, що вказані в цьому зустрічному позові у суду підстав не існує.

Окрім цього, посилання відповідача на те, що згідно ст. 100 КАСУ позивачем пропущений строк звернення до суду не може бути прийняте до уваги, оскільки згідно п. 15 статті 106 Закону України № 1058-ІV від 09.07.03 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» строку давності щодо стягнення заявленої у позові суми не існує.

СПД ОСОБА_3 також вказує, що з 2004 року її підприємницька діяльність припинена, однак відповідач не довів, що у встановленому законом порядку її реєстрація як СПД відмінена (скасована чи припинена).

Згідно довідки Виконкому Київського району м. Сімферополя від 13.08.2002 за вих. № 761 ОСОБА_3 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності розпорядженням Виконавчого комітету № 021-30/ 90 від 25.03.97.

Таким чином, сам відповідач підтверджує, що вона була зареєстрована як СПД, але при цьому вказує, що така діяльність припинена.

Однак, доказів того, що з будь-яких підстав у встановленому законом порядку реєстрація відповідача СПД скасована (припинена) зацікавленою особою не надано.

Таким чином, у суду не існує підстав, що відповідач не є субєктом підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 статті 11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідачем не надано доказів того, що у встановленому законом порядку вона втратила статус СПД.

Позивач, згідно ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є відносно інших норм спеціальною.

Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори повинні розглядатися за нормами КАС України.

За таких обставин позовні вимоги законні, обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ч.2 ст. 94, ст. ст. 162-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова 6; р/р 25600010045701 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, ЗКПО 20725930) 825,72 грн.

Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС У країни, якою встановлено, що: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.