Постанова № 54915011, 18.12.2015, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5089/15-а

Провадження № 2-а/577/120/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2015 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Лошкарьовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій відповідача та зобовязання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить: визнати дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо припинення виплати йому пенсії з 01.06.2015 року неправомірними; зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити йому виплату пенсії з 01.06.2015 року, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. Свої вимоги мотивує тим, що починаючи з 08.05.2010 року йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На даний час він займає посаду головного спеціаліста Конотопського МВ УДМС України в Сумській області. На займану ним посаду поширюється дія Закону України «Про державну службу» і він є державним службовцем. З 01.04.2015 року виплату пенсії йому було тимчасово припинено, як він вважає відповідно до ст. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якою внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», адже саме відповідно до цього закону таку пенсію йому було призначено. ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 409/С-11 від 09.09.2015 року йому повідомили про причини припинення виплати пенсії, зазначивши, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачено, що тимчасово в період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених, зокрема Закону України «Про державну службу», пенсія, призначена відповідно до цього закону, не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється. 17.09.2015 року він повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати розяснення, враховуючи п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чи дає це йому право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу» та поновити йому виплату пенсії з 01.06.2015 року, адже починаючи саме з цієї дати, зокрема він втратив статус особи яка займає посаду яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених у даному випадку Закону України «Про державну службу». Листом № 442/С-11 від 01.10.2015 року відповідач не надав відповіді щодо поновлення припиненої виплати пенсії та зазначив, що дійсно з 01.06.2015 року згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у звязку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України, «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутат України втратили чинність. Тобто, тимчасово із 01.06.2015 року і до остаточного законодавчого врегулювання спеціальні пенсії не призначаються. Відповідач посилається на можливість отримання пенсії на умовах Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Погодитись з такою позицією ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Сумській області він не може та вважає дії останнього протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси. Вважає, що такі дії відповідача призводять до звуження змісту та обсягу його права і свобод гарантованих Конституцією. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, яким була призначена пенсія ( щомісячне довічне грошове утримання ) за іншими законодавчими актами. Посилання відповідача на ст. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія вже призначена відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», адже в Законі не міститься застереження щодо «майбутнього права» на таку пенсію, натомість чітко визначено коло осіб які вже мають право ( на цей момент) на призначення вказаної пенсії. Він же пенсію отримував відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і права на отримання пенсії/ щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України «Про державну службу» на сьогодні не набув. До того ж з 01.06.2015 року введено в дію п. 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який встановлює, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України, «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутат України. Зі змісту ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вбачається, що пенсії, призначені відповідно до цього закону, не виплачуються, тобто основною підставою припинення виплати йому пенсії був той факт, що він займав посаду, яка давала право ( вже сьогодні) на призначення йому пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу». То ж починаючи з 01.06.2015 року загалом скасовано «підставу» якою керувався відповідач припиняючи йому виплату пенсії. Отже з 01.06.2015 року він не належить до категорії осіб, які займають посади, що дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу» ( «спеціальної пенсії»), а тому вважає, що виплату вже призначеної вищевказаної пенсії, йому має бути поновлено з 01.06.2015 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача по довіреності ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить врахувати письмові заперечення при прийнятті постанови.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні ПФУ в Сумській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та до деяких інших осіб» з 08 травня 2010 року (а.с. 12).

Позивач працює в Управлінні Державної міграційної служби України в Сумській області на посаді головного спеціаліста Конотопського міського відділу з 31.12.2013 року, є державним службовцем 15 рангу ( а.с. 13).

З 1 квітня 2015 року Головне управління ПФУ в Сумській області відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII призупинило виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та до деяких інших осіб».

Позивач звернувся до ОСОБА_2 управління ПФУ в Сумській області за розясненням, і листом № 409/С-11 від 09.09.2015 року йому повідомили про причини припинення виплати пенсії, зазначивши, що Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зокрема статтею 4, передбачено, що тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та до деяких інших осіб» ( крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється. Таким чином, враховуючи вимоги Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», ОСОБА_1 з 01.04.2015 року була припинена виплата пенсії. Іншого чинним законодавством не передбачено ( а.с. 14).

17 вересня 2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати розяснення, враховуючи п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чи дає це йому право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу» та поновити йому виплату пенсії з 01.06.2015 року та отримав відповідь.

З наданої відповідачем відповіді № 442/С-11 від 01.10.2015 року вбачається, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються за рядом законів. Так, з 1 червня 2015 року гідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року у звязку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу, «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутат України втратили чинність. Тобто, тимчасово із 01.06.2015 року і до остаточного законодавчого врегулювання спеціальні пенсії не призначаються. Натомість, скасування норм, які регулюють призначення «Спеціальних» пенсій, не впливає на право пенсіонера, за його наявності, на призначення пенсії на умовах Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Іншого чинним законодавством не передбачено ( а.с. 15).

Вказані факти сторонами не оспорюються.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІП внесено зміни до ст. 54 Закону України № 2262-ХІІ а саме, зазначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «;Про державну службу», "Про прокуратуру", «;Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).

У п.п. 4, 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" вказано, що Кабінету Міністрів України необхідно у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначено вичерпний перелік осіб, щодо яких скасовуються обмеження, у виплаті пенсії на період роботи на зазначених підставах, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах.

У цьому переліку Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відсутній, тобто обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти.

Статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється після звільнення з роботи. Інших підстав для поновлення пенсії не передбачено.

Як вбачається з письмових доказів у справі, ОСОБА_1 по теперішній час перебуває на посаді головного спеціаліста Конотопського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, тому суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати йому пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до Закону, враховуючи зміни до законодавства відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Вищезазначені норми Закону є діючими, рішенням Конституційного суду України неконституційними не визнані, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено і в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 21.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Враховуючи вищенаведене, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Керуючись ст. ст. 17, 92 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ , Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІП ст.ст. 3, 10,11, 69-71, 158-161 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій відповідача та зобовязання до вчинення дій відмовити.

Постанова може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя: ОСОБА_4