Рішення № 54914920, 28.12.2015, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1241/15-ц

Провадження № 2/577/484/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2015 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т. А.

при секретарі Лошкарьовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк 517 461 грн. 73 коп. заборгованості за кредитним договором SUKWGA0000000001 від 16.07.2008 року, а також понесені судові витрати. Вимоги мотивує тим, що ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 16.07.2008 року уклали кредитний договір SUKWGA0000000001 відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 123 000 грн. 00 коп. на термін до 16.07.2023 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. ПАТ КБ ПриватБанк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, видавши відповідачу кредит у розмірі 123 000 грн. 00 коп. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов'язано за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Однак відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав і станом на 20.02.2015 року сума заборгованості становить 517 461 грн. 73 коп.

Представник позивача по довіреності ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує частково, просить при ухваленні рішення врахувати письмові заперечення.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526, 530, 1050 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

З копії кредитного договору № SUKWGA0000000001 від 16.07.2008 року вбачається, що відповідач отримав кредит на строк з 16.07.2008 року по 16.07.2023 року у розмірі 123 000 грн. на наступні цілі: у розмірі 104 250 грн. на споживчі цілі, з них 100 000 грн. на споживчі цілі шляхом: видачі готівки через касу, а також у розмірі 3 000 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 750 грн. для сплати страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 500 грн. для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 18 750 грн. на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагорода за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця (а.с. 10-12).

Відповідач скористався кредитом, однак порушує умови кредитного договору та згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № SUKWGA0000000001 від 16.07.2008 року, станом 20.02..2015 року заборгованість ОСОБА_1 становить 517 461 грн. 73 коп., яка складається з наступного: 105 706 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 137 395 грн. 12 коп. - заборгованість за відсотками, 26 612 грн. 62 коп. - заборгованість з комісії; 222 867 грн. 95 коп. - заборгованість з пені, 250 грн. 00 коп. - штраф ( фіксована частина), 24 629 грн. 13 коп. - штраф (процентна складова)(а. с. 3-5).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому повинен сплатити на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором.

Проте, суд не погоджується з розрахунком позивача щодо визначення грошових сум, які підлягають стягненню на його користь.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що вона становить 517 461 грн. 73 коп., та складається з: 105 706 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 137 395 грн. 12 коп. - заборгованість за відсотками, 26 612 грн. 62 коп. - заборгованість з комісії; 222 867 грн. 95 коп. - заборгованість з пені, 250 грн. 00 коп. - штраф ( фіксована частина), 24 629 грн. 13 коп. - штраф (процентна складова).

Суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 250 грн. та 24 629 грн. 13 коп. не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором, свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Крім того, ст. 549 ЦК України редбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1, 2, 3 ст. 551 ЦК України передбачають, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, банк просить стягнути з відповідача у вигляді плати за пропуск платежів саме пеню в розмірі 222 867 грн. 95 коп.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 3 вересня 2014 року у справі N6-100цс14, частина третя ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст. 10 ЦПК УКраїни щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Суд вважає, що відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, і, у будь-якому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено ч. 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи наведене, суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим на підставі ч. 2 ст. 616 ЦК України та ч. 3 ст. 551 України зменшити розмір пені, нарахований відповідачеві в розмірі 222 867 грн. 95 коп. до 50 000 грн.

Такого висновку суд дійшов, враховуючи, в тому числі, висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, згідно яких вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч. 1,2 ст. 627 ЦК УКраїни засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача про те, що банком не підтверджений факт надання позивачем кредитних коштів в розмірі 123 000 грн., оскільки вони спростовуються поясненнями представника позивача, п. 8.1 кредитного договору та матеріалами справи в їх сукупності.

Суд також критично відноситься до пояснень представника відповідача про незаконне підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку, виходячи з наступного.

Як роз'яснено в п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року „Прор внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору визначено, що банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Отже, сторонами договору обумовлено процедуру підвищення процентної ставки, яка полягає лише в повідомленні позичальника в її зміні, а неотриманнявідповідачем відповідного повідомлення від ПАТ не впливає на набрання чинності зміненої відсоткової ставки. Також, із пояснень сторін та розрахунку заборгованості (а.с. 3-5) вбачається, що відповідач частково погашав кредит і по зміненій процентній ставці,тобто погодився на її зміну.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року, станом на 20 лютого 2015 року, в сумі 319 714 грн. 65 коп., яка складається з: 105 706 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 137 395 грн. 12 коп. - заборгованість за відсотками, 26 612 грн. 62 коп. - заборгованість з комісії; 50000 грн. - заборгованість з пені.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 257 грн. 63 коп. судового збору, відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 553, 559, 616, 627, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 64, 79, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року, станом на 20 лютого 2015 року, в сумі 319 714 грн. 65 коп. та 2 257 грн. 63 коп. судового збору, а всього 321 972 (триста двадцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн. 28 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Буток Т. А.